Ухвала суду № 70011484, 01.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 р.Справа № 820/3013/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача Алексенка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/3013/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправною відмови та забов'язання вчинити невні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 року по справі № 820/3013/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 травня 2017 року №М-10980/0/6-9980/0/21-17 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с.Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у розмірі 1280,00 грн. ( одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою було встановлено неповну відповідність документації із землеустрою, що подавалась на затвердження, вимогам чинного законодавства, і необхідність її доопрацювання з урахуванням зауважень. Зазначив, що підставою для необхідності доопрацювання вищезазначеного проекту землеустрою стала, зокрема, невідповідність інформації про розробника документації віз землеустрою вимогам Закону України «Про землеустрій» через анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника № НОМЕР_2 від 18.01.2013 року ОСОБА_3, оскільки позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження документації із землеустрою у 2017 році. Разом з тим, відповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства встановлюється на момент звернення особи із даним проектом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про його затвердження та надання земельної ділянки у власність. З посиланням на ст.ст.26, 68 Закону України «Про землеустрій» стверджує, що оскільки на момент проведення відповідачем у 2017 році перевірки проекту землеустрою вимогам чинного законодавства та вирішення питання про його затвердження Приватне підприємство «Азимут-Н», яке виступало розробником вищезазначеної документації із землеустрою, не мало у своєму штаті двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, це підприємство вважається неналежним розробником документації із землеустрою, а складена ним документація - недійсною. Вважає, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, безпосередньо втрутився у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Харківській області, що є неприпустимим.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заперечення проти апеляційної скарги, в яких зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність.

Листом від 05.05.2017 р. № М-10980/0/6-9980/0/21-17 ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, зокрема, що відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_2 від 18.01.2013 р. анульовано наказом Держгеокадастру від 11.11.2016 №304. Для виправлення зазначених невідповідностей, та згідно вимог ст. 28 Закону України "Про землеустрій", позивача повідомлено про необхідність звернутися до розробника документації із землеустрою.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 встановило, що відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників наказом Держгеокадастру від 11.11.2016 р. № 304 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_2 від 18.01.2013 ОСОБА_3

Оскільки проект землеустрою був складений ПП "Азимут-Н", як юридичною особою, а не ОСОБА_4 як фізичною особою-підприємцем, то на даний проект безпосередньо поширюються вимоги статті 26 Закону України "Про землеустрій" щодо кількості сертифікованих інженерів-землевпорядників, які мають працювати у юридичній особі та відповідати за якість робіт із землеустрою.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що на момент проведення Головним управлінням перевірки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства для вирішення питання щодо його затвердження та надання земельної ділянки у власність, приватне підприємство "Азимут-Н", яке виступало розробником вищезазначеної документації із землеустрою, не мало в своєму штаті двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, тож вважається неналежним розробником документації із землеустрою, згідно з вимогами, встановленими статтею 26 Закону України "Про землеустрій".

Не погодившись з відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківської сільської ради Харківської області, викладену у листі від 05.05.2017 року № М-10980/0/6-9980/0/21-17.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч.4 ст.186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.186-1 ЗК України).

Згідно з ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки : про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Статтею 186-1 ЗК України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично відповідачем листом від 05.05.2017 року № М-10980/0/6-9980/0/21-17 було відмовлено позивачці у затвердженні наданого нею проекту землеустрою в тому вигляді, в якому він був наданий. Так, відповідачем зазначено, що надана документація із землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає доопрацюванню, а саме: позивачці слід представити матеріали геодезичних вишукувань відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998 року, зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1998 р. № 393/2833. Також, з посиланням на п.4.4.16 вказаної Інструкції, відповідач вказав на необхідність представити опис GPS-устаткування та підтвердження реєстрації його згідно з вимогами Постанови КМУ від 13.07.1998 р. № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок». З вказівкою на ч.13 ст.66, ч.2 ст.26, ч.8 ст.68 Закону України «Про землеустрій» зазначив про необхідність уточнення інформації про розробника документації із землеустрою.

Крім того, відповідачем вказано на те, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_2 від 18.01.2013 року анульовано, а тому, відповідно до ст.68 Закону України «Про землеустрій», складення документації із землеустрою особою, яку позбавлено вказаного сертифіката, заборонено, а складена нею документація із землеустрою є недійсною.

У зв'язку з викладеним вище, з метою виправлення зазначених невідповідностей, позивачу запропоновано звернутися до розробника документації із землеустрою.

Також, відповідачем у вказаному листі повідомлено позивача, що у витязі з Державного земельного кадастру, доданому до заяви ОСОБА_2, не обґрунтовано визначення виду використання та цільового призначення сформованої земельної ділянки, враховуючи вимоги ст.21 Закону України «Про землеустрій», у зв'язку з чим рекомендовано позивачеві звернутися до державного кадастрового реєстратора, який здійснив реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

З приводу доводів відповідача про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника, який здійснював розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про землеустрій" розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з частиною 8 статті 68 Закону України "Про землеустрій" складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Як свідчать матеріали справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області розроблено у 2013 році приватним підприємством "Азимут-Н".

У пояснювальній записці до проекту землеустрою зазначено, що ПП "Азимут-Н" володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та має у своєму складі двох сертифікованих інженерів-землевпорядників: ОСОБА_4, сертифікат № НОМЕР_3 від 03.01.2013 р. та ОСОБА_3, сертифікат № НОМЕР_2 від 18.01.2013 р., які є відповідальними за якість робіт із землеустрою та які зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 наказом Держгеокадастру від 11.11.2016 р. № 304 анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_2 від 18.01.2013 р. ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає посилання відповідача на анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_3 необґрунтованими та безпідставними, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 розроблено у 2013 році та погоджено у той час як кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_2 від 18.01.2013 р. ОСОБА_3 анульовано вже 11.11.2016 р., тобто після розроблення та погодження проекту землеустрою.

Доказів того, що на час розроблення проекту землеустрою "Азимут-Н" не мало в своєму штаті двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, відповідачем суду не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, доводи відповідача про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою з підстави анулювання наказом Держгеокадастру від 11.11.2016 р. №304 кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 18.01.2013 р.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною 7 статті 186-1 ЗК України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

У свою чергу, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення

- земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі

- формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаною нормою не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань саме відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року (далі по тексту - Інструкція № 56), а також опису GPS-устаткування та підтвердження реєстрації його згідно з вимогами Постанови КМУ від 13.07.1998 р. № 1075, як того вимагав відповідач по справі.

Слід відмітити, що відповідно до преамбули вказаної Інструкції остання є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які виконують топографічні знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.

Разом з тим, стаття 50 Закону України «Про землеустрій» не містить посилання на Інструкцію № 56 та не встановлює вимог щодо представлення матеріалів геодезичних вишукувань у проекті землеустрою саме у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у розумінні ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Разом з тим, Інструкція № 56 не може вважатися такою, що прийнята відповідно до Закону України «Про землеустрій» або Земельного кодексу України, оскільки вказані законодавчі акти набрали чинності пізніше, ніж Інструкція (08.07.2003 року та 01.01.2002 року відповідно), а отже, невідповідність матеріалів геодезичних вишукувань або опису GPS-устаткування вказаній Інструкції не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Між тим, колегія суддів зауважує, що відповідач, вказуючи позивачеві на необхідність надати матеріали геодезичних вишукувань відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом ГУ геодезії, картографії та кадастру при КМУ № 56 від 09.04.1998 року, не зазначив, у чому саме полягає невідповідність матеріалів геодезичних вишукувань, які наявні у наданому позивачкою проекті землеустрою, вимогам вказаної Інструкції.

Щодо доводів відповідача про відсутність обґрунтування визначення виду використання та цільового призначення сформованої земельної ділянки у наданому позивачкою витязі з Державного земельного кадастру, колегія суддів зазначає, що у проекті землеустрою, копія якого наявна в матеріалах справи, відсутній такий документ, як безпосередньо витяг з Державного земельного кадастру. При цьому, наявність такого документу, як витяг з Державного земельного кадастру, у складі проекту землеустрою не передбачена.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування відмови на ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», колегія суддів зазначає, що цією нормою урегульовано підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а не вимоги щодо витягу з Державного земельного кадастру або довідки, яка надається для затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до п. «б» частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Враховуючи, що дані щодо цільового призначення, зокрема, виду використання земельної ділянки, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, а проект землеустрою не є затвердженим, колегія суддів вважає, що вимоги ГУ Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання позивача надати витяг з Державного земельного кадастру є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

З приводу тверджень відповідача про те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Харківській області, зобов'язуючи відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено частиною 4 статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Тобто, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з цих вимог, у тому числі й вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити пені дії.

Слід відмітити, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Харківській області надавався проект землеустрою, який містить усі складові, передбачені статтею 50 Закону України «Про землеустрій», однак, відповідачем за результатами розгляду заяви позивача та проекту землеустрою не було прийнято рішення (висновку), передбаченого ст.186-1 ЗК України - про затвердження цього проекту або відмову в його затвердженні.

При цьому, зі змісту листа № М-10980/0/6-9980/0/21-17 від 05.05.2017 року вбачається, що відповідачем фактично відмовлено позивачці у затвердженні проекту землеустрою, проте, не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частиною 8 статті 186-1 ЗК України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, відмовивши ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою та направивши його на доопрацювання, не у спосіб, встановлений законом.

Колегія суддів зауважує, що відповідач, зазначивши про недоліки поданого позивачкою проекту землеустрою, для їх уточнення та виправлення невідповідностей запропонував позивачці звернутися до розробника документації із землеустрою. Одночасно, у цьому ж листі, а також в апеляційній скарзі відповідач вказує, що кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, яким було розроблено проект (ОСОБА_3, сертифікат № НОМЕР_2 від 18.01.2003 року), на даний час анульовано. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що анульовано кваліфікаційні сертифікати обох інженерів-землевпорядників, які працювали у ПП «Азимут-Н» - ОСОБА_3 (безпосереднього виконавця) та ОСОБА_4, а отже, вказана організація у розумінні ст.26 Закону України «Про землеустрій» не є розробником документації із землеустрою, а складена нею проектна документація, у відповідності до ст.68 даного Закону, є недійсною.

Таким чином, виконання позивачкою вимог та рекомендації ГУ Держгеокадастру у Харківській області, викладених у листі від 05.05.2017 року, призведе до повторної відмови у затвердженні проекту землеустрою.

З урахуванням встановленої судом першої та апеляційної інстанції неправомірності дій відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку, що належним та достатнім способом судового захисту права позивача у спірних відносинах є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.

При цьому, суд не підміняє ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки не приймає рішення про затвердження проекту землеустрою, а зобов'язує відповідача прийняти передбачене законом рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2017р. по справі № 820/3013/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.11.2017 р.