Постанова № 70011268, 02.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3957/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Бойка А.Г., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПР» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на положення ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) та п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), стверджував про порушення податковим органом строків застосування санкцій при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2017 №0017761402 та №0017771402, і відсутність у Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - ГУ ДФС) повноважень застосовувати штрафні (фінансові) санкції, встановлені п.1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 09 лютого 1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», просив: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06 липня 2017 №0017761402 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПР» (надалі Товариство) пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності на суму 73547 грн. 79 коп. та від 06 липня 2017 №0017771402 про застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності на суму 170 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 31 серпня 2017 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06 липня 2017 №0017761402 та №0017771402.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що зі змісту виявлених порушень випливає, що вони не містять у собі ознак складу податкового повідомлення-рішення, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державною видів податків, їх ведення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Враховуючи викладене, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 №15-93, у зв'язку з якими прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є порушенням валютного законодавства, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені ст.238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством України, зокрема Податковим кодексом України.

Разом з тим, ст. 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тому суд вважає, що строки стягнення з Товариства адміністративно-господарських санкцій сплинули.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач послався на невірне застосування судом положень ст. ст. 4, 238, 250 ГК України та ст. ст. 54.3.3 п.54.3 ст. 54, 102, 114, п.133.4 ст. 133 ПК України, які покладають обов'язки по контролю за діяльністю суб'єктів господарювання та застосуванню штрафних (фінансових) санкцій, розмір і порядок стягнення яких визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» та інших законів, на органи доходів і зборів. Згідно до ст.4 ГК України, не є предметом регулювання цього кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання. Тому, на переконання ГУ ДФС, на строки стягнення пені, яка нараховується податковим органом, на підставі норм ПК України, у разі порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 №15-93 - ст. 250 ГК України не розповсюджується. У спірних правовідносинах необхідно застосовувати ст. ст. 102, 114 ПК України.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи убачається, що з 31 травня 2017 по 07 червня 2017 ГУ ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконання зовнішньоекономічного контракту від 15 квітня 2015 б/н за період з 29 квітня 2015 по 12 жовтня 2015, за результатами якої складено акт перевірки від 14 червня 2017 №623/15-32-14-02-/38477260.

Під час перевірки були встановлені наступні порушення : - ст.9 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійснені розрахунків за контрактом від 15 квітня 2015 б/н , укладеним з компанією - нерезидентом STRASSMAYR SP. Z O.O. SP. KOMANDYTOWA (Республіка Польща) в сумі 16000,00Євро; - ст.5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.7 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2015 №281, в частині неперерахування позитивної курсової різниці до бюджету; - ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п.2 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" ТОВ "ДІІР" не подало до Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області декларацію про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01 жовтня 2015.

З урахуванням встановлених під час перевірки порушень ГУ ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2017: - №0017761402, про нарахована пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 73547 грн.79 коп.; - №0017771402, яким визначені штрафні санкції, за неподання до контролюючого органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 170 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із ч.4 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до п.1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" №581 від 03.09.2015р. ( яка набрала чинності 04 вересня 2015 року і діяла до 04 грудня 2015 року), постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 3 березня 2015 року №160 (яка набрала чинності з 04 березня 2015 року і діяла до 03 червня 2015 року), постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 3 червня 2015 року N 354 (яка набрала чинності з 04 червня 2015 року і діяла до 03 вересня 2015 року) Правлінням Національного банку України було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

При цьому ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Статтею 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.

Режим здійснення валютних операцій на території України, визначення загальних принципів валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"., ст.9 встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

На виконання вимог Закону, Наказом Міністерства фінансів України

від 25 грудня 1995 року №207 затверджено форму Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, п.2 якого встановлено, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в Національному банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок суду попередньої інстанції, що декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності, а тому податкового орган має визначені законом повноваження стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93.

Разом з тим, твердження Одеського окружного суду про те, що порушення ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93, у зв'язку з якими прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є порушенням валютного законодавства, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені ст.238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України - суд апеляційної інстанції визнає помилковими з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 250 Господарського кодексу України: «Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів».

Разом з тим, п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно до підпункту 3 пункту 1 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 N 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 за N 124/28254 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків»: «Контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

3) згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган».

При цьому, абзацом одинадцятим пункту 2 розділу ІІ закріплено, що: «У випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

"С" - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10)».

Аналіз наведених вище норм закону та підзаконних нормативних актів дає підстави суду для висновку про те, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2017 №0017761402 та №0017771402, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд апеляційної інстанції визнає помилковими та безпідставними посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду України у справі №21-469а14 від 04 листопада 2014, оскільки правовідносини, що розглядались Верховним Судом України склалися у період з 1 жовтня 2008 по 30 червня 2011, тобто до внесення змін до наведених вище Законів та прийняття нормативно-правових актів.

Одеський окружний адміністративний суд не дав наведеним обставинам належної правової оцінки, що призвело до порушення норм матеріального права, і як наслідок, неправильного вирішення спору.

Згідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання…».

Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 31 серпня 2017 року Одеським окружним адміністративним судом допущено порушення норм матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення та ухвалити нову постанову суду про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 - скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПР» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: