Постанова № 70009813, 01.11.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1530/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Вершняк Л.Л.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Перемозька сільська рада Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Перемозька сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просять визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачам згідно їх заяв від 22.03.2017 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність кожному для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Станція Лосинівська на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області; зобов'язати відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га кожному згідно їх заяв від 22.03.2017 з метою подальшої передачі безоплатно у власність кожному для ведення особистого селянського господарства на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 22.03.2017 звернулися до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність кожному, проте листами від 20.04.2017 їх було повідомлено, що Перемозька сільська рада Ніжинського району Чернігівської області не надала інформації щодо своєї позиції стосовно відведення позивачам у власність земельних ділянок, а тому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має можливості розглянути заяви по суті та прийняти відповідні рішення. Позивачі вважають такі дії відповідача незаконними, оскільки підставами для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Вказує, що таке формулювання відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Позивачі та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, надав суду заперечення, в яких зазначив, що під час розгляду звернень позивачів за наданням дозволів на розроблення проекту землеустрою було зроблено запити про надання необхідної інформації щодо земельних ділянок до Управління Держгеокадастру у Ніжинському районі Чернігівської області, яким було підготовлено лист-прохання до Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області щодо висловлення їхньої позиції на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Однак, обґрунтованої та мотивованої відповіді Перемозька сільська рада щодо погодження або непогодження надання дозволів не висловила, а тому відповідачем було повідомлено про неможливість розгляду їх заяв по суті та прийняття відповідного рішення. Крім того зазначає, що вирішення питання надати позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою належить до виключної компетенції Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та пояснив, що земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_6 бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, вже надана у власність іншій особі, що підтверджується відповідними документами.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2017 ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулись до в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявами про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 50-55).

До вказаних заяв позивачами було додано копії паспортів, карток про присвоєння реєстраційних номерів облікової картки платника податків та викопіювання з планово-картографічного матеріалу Перемозької сільської ради, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок.

Листами від 20.04.2017 № Ш-6614/0-3309/6-17, № Ш-6678/0-3310/6-17, № Ш-6679/0-3308/6-17 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачів було повідомлено, що Перемозька сільська рада не надала інформацію щодо своєї позиції стосовно відведення у власність зазначених земельних ділянок, а тому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має можливості розглянути заяви по суті та прийняти відповідні рішення (а.с. 12-14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, та згідно покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 1 та підпункт 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наказом Держземагенства України № 328 від 15.10.2014 введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014, в тому числі рішення № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності».

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.3, 2.4 пункту 2 вказаного рішення вирішено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою: під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них; у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання; у разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що заперечення органу місцевого самоврядування повинні бути мотивовані лише підставами, які передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу, та які надійшли у десятиденний строк.

Крім того, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області були зроблені запити до сільського голови Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, однак відповіді на дані звернення від сільської ради не надходили.

За відсутності мотивованих заперечень Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повинно було розглянути звернення позивачів щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою у встановленому порядку.

Натомість, відповіді відповідача про відсутність можливості розглянути заяви по суті та прийняти відповідні рішення, тобто фактично відмови без зазначення будь-яких підстав, як видно із наведених вище положень Земельного кодексу України, не ґрунтуються на нормах кодексу, а тому як формулювання таких відмов, так і дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачам згідно їх заяв від 22.03.2017 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність кожному для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Станція Лосинівська на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га кожному згідно їх заяв від 22.03.2017 з метою подальшої передачі безоплатно у власність кожному для ведення особистого селянського господарства на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов'язати відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га кожному згідно їх заяв від 22.03.2017 з метою подальшої передачі безоплатно у власність кожному для ведення особистого селянського господарства на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, з метою забезпечення прав та інтересів позивачів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути по суті заяви позивачів від 22.03.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність кожному для ведення особистого селянського господарства на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Щодо прохання позивачів зобов'язати відповідача у місячний строк з дня набрання законної сили постановою суду подати звіт до суду про виконання судового рішення, суд зважає на таке.

Частиною першою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Перемозька сільська рада Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню частково.

У відповідності до вимог частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь позивачів підлягають присудженню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 320,00 грн. кожному.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 згідно їх заяв від 22.03.2017 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність кожному для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Станція Лосинівська на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області розглянути по суті заяви ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 від 22.03.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га у власність кожному для ведення особистого селянського господарства на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 320,00 грн. за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881).

Присудити здійснені ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 320,00 грн. за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881).

Присудити здійснені ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) судові витрати в розмірі 320,00 грн. за рахунок Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881).

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Баргаміна