Постанова № 70009593, 20.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2017 р. № 820/4239/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2017 року № 16349-13; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 640 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 року № 16349-13 винесено із порушенням норм діючого податкового законодавства, а отже є незаконним та підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих письмових запереченнях з позовом не погодився, зазначив, що сума податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів 18010201 за податковий 2016 рік в сумі 1 477 грн. 22 коп. визначена відповідно до вимог законодавства, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, отриманою ГУ ДФС у Харківській області даних, встановлено, що у власності ОСОБА_3 перебуває квартира, загальною площею 113,6 м2., розташована за адресою: м. Харків, вул. Петровського, буд. 30-а. кв.38. (а.с.16-17)

29.06.2017 року відповідачем на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий 2016 рік в сумі 1477 грн. 22 коп., про що складено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 року № 16349-13 (а.с. 10).

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України - введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до вказаної вище норми, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування визначено об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. 266.3.2. п. 266.3., пп. 266.4.1. п. 264.1ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідно зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Згідно п.266.5.1 п.255.5, пп. 266.6.1 п.266.6ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких обєктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Суд зазначає, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки немає у переліку ані загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК України), ані місцевих податків і зборів (ст.10 ПК України). Натомість, пп. 10.1.1 ст.10 ПК України містить у собі посилання на податок на майно, який з урахуванням положень п.265.1 ст.265 ПК України складається із 3 (трьох) різних податків, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Між тим, п. 4.4 ст. 4 ПК України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень (п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 143 Конституції України та ст.12 ПК України)

Пунктом 266.4.2 ст.266 ПК України (у ред. станом на 17.09.2015 року) було передбачено право сільських, селищних, міських рад встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15 внесено зміни до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» та затверджено відповідне Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у м.Харкові (а.с.26-36). Пунктом 5.1 розділу 5 вказаного Положення встановлено, що база оподаткування по вказаному податку для квартири /квартир незалежно від їх кількості зменшується на 120 м2 (а.с.32).

У судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що положення п. 266.4.2 ст.266 ПК України з 01.01.2016 року не діють, відповідно для визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік база оподаткування для квартири/ квартир складає 60 м2

Проте суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності, отже зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Порядок прийняття місцевих податків та зборів, визначений ст.12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду що настає за плановим ( пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України)

При цьому згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, положення підпункту 2 пункту 72 розділу 1 Закону № 909 (яким виключено абзац 6 підпункту 266.4.1 пункту 266.4 ст. 266 ПК України) підлягають застосуванню при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік, оскільки не можуть мати зворотньої дії в часі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у спірному періоді до відносин мали бути застосовані приписи п.5.1. р.5 Положення про податок на нерухоме майно. Відмінне від земельної ділянки у м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.01 2015 року № 1793.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем в судовому засіданні доведено неправомірність рішення відповідача, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2017 року № 16349-13.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (вул. Дмитрівська, буд. 5-Б, м. Куп'янськ, Харківська область, 63707) у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

4.Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 25.10.2017 р.

Суддя Рубан В.В.