Ухвала суду № 70008792, 17.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2017 р. справа № 804/6710/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Новомосковського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в частині відмови прийняття заяви з доданими документами перелік яких визначений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 "Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання" - незаконними;

- визнати законними підстави перебування на території України ОСОБА_1 з 04 березня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти та розглянути заяву з документами та вирішити питання щодо видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні ОСОБА_1 з урахуванням встановлення законності перебування ОСОБА_1 на території України з 04 березня 2017 року.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов подано з порушенням вимог закону.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

Судом встановлено, що в порушення пункту 3 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивачем не зазначено номеру засобу зв'язку та адреси електронної пошти відповідача-1, а також, електронної пошти відповідача-2, якщо така є.

Також, відповідно до частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії відповідачів в частині відмови прийняття заяви з доданими документами, перелік яких визначений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 "Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання", проте, в порушення частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не надає до суду письмові докази звернення до відповідачів, а також, відповіді на звернення.

Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З документів, долучених до позовної заяви вбачається, що у позивача з відповідачем правовідносини виникли ще у березні 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, звертаючись з даним адміністративним позовом до суду лише 17 жовтня 2017 року, з матеріалів, поданих до позовної заяви, вбачається, що позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду, тому, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати письмові докази на підтвердження встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду, враховуючи, що лише посилання на те, що позивач у березні звернувся до відповідачів та дізнався про порушення своїх прав, унеможливлює суд встановити, чи в межах строку звернення до адміністративного суду подано позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69-71, 105 - 108, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду адміністративного позову приведеного у відповідність до вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, із усуненням всіх вищезазначених недоліків, а саме: зазначенням номеру засобу зв'язку та адреси електронної пошти відповідача-1, а також, електронної пошти відповідача-2, якщо така є; наданням доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наданням письмових доказів з яких суд має встановити, чи в межах строку звернення до адміністративного суду подано позовну заяву.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 3, 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський