Постанова № 70008675, 02.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року Справа № 167/961/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Рожищенського ОУПФУ, позивач) звернулося до Рожищенського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 ВП № 54295745, ВП № 54295669.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 10.10.2017, яка не оскаржена та набрала законної сили, справу за позовом Рожищенського ОУПФУ до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду (а. с. 31).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 допущено у справі заміну первинного відповідача ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області на належного відповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) (а. с. 60).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2017 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 54295745 про стягнення з Рожищенського ОУПФУ виконавчого збору у сумі 2040,00 грн., а також № 54295669 про стягнення з Рожищенського ОУПФУ витрат виконавчого провадження у сумі 127,51 грн., які отримані позивачем 24.07.2017.

Позивач вважає зазначені постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (чинного на момент спірних правовідносин). А саме постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області винесена 30.06.2017, однак відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV виконавче провадження мало би бути закінчене протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто фактично дане виконавче провадження мало би бути закінчене 20.07.2016.

Таким чином вважає, що оскільки відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження було порушено вимоги законодавства України, тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню, а дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення цих постанов є неправомірними.

Поряд з цим, звертає увагу на ту обставину, що за приписами частини другої статті 6 пункту Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконання постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, тому її виконання повинні здійснювати органи державного казначейства.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що при винесенні оскаржуваних постанов були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

До судового засідання, представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 43,67).

Відтак, з урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області перебувало виконавче провадження № 49851220 по примусовому виконанні виконавчого листа № 167/1344/15-а від 06.01.2016, виданого Рожищенським районним судом Волинської області, на виконання рішення суду про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області (правонаступником якого є Рожищенське ОУПФУ, далі - УПФУ в Рожищенському районі) здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1. пенсію, починаючи з 21.03.2015 відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 80 % від заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Листом від 16.05.2016 № 836/02-10-21 Рожищенське ОУПФУ повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про самостійне виконання рішення, а саме про те, що 19.02.2016 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1., а повна виплата здійснена в межах виплатного періоду в березні 2016 року.

У зв'язку з невиконанням виконавчого листа Рожищенським ОУПФУ у встановлений строк, 28.04.2016 державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040,00 грн. (а.с. 52) та 30.06.2017 постанову ВП № 49851220 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 127,51 грн. (а. с. 57).

30.06.2017 старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 49851220 у зв'язку з виконанням Рожищенським ОУПФУ рішення суду за виконавчим документом № 167/1344/15-а від 06.01.2016 в повному розмірі, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження постановлено виділити в окреме провадження, так як виконавчий збір та витрати виконавчого провадження позивачем сплачено не було (а.с. 53).

03.07.2017 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54295745 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 49851220, виданої 28.04.2016 у розмірі 2040,00 грн. (а.с. 51) та постанову про відкриття виконавчого провадження № 54295669 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 49851220, виданої 30.06.2017 у розмірі 127,51 грн. (а. с. 56).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 7 розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із пунктом 7 розділу ІХ (Виконання рішень немайнового характеру) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.09.2016 за № 1302/29432 (далі - Інструкція № 512/5), при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що чинним законодавством України визначені особливості виконання постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які полягають у тому, що такі постанови державного виконавця виконуються одночасно із виконанням рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. У випадку завершення виконавчого провадження з виконання рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень.

Як вбачається із матеріалів справи, у межах виконавчого провадження № 49851220 з виконання виконавчого листа № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області 06.01.2016, тобто рішення суду, за яким боржник УПФУ в Рожищенському районі зобов'язане вчинити певні дії, були винесені постанови від 28.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 30.06.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, які у встановленому порядку не скасовані та є чинними.

Отже, під час примусового виконання виконавчого листа № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області 06.01.2016, державною виконавчою службою були понесені витрати виконавчого провадження, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, які повинні бути стягнуті у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що боржник УПФУ в Рожищенському районі самостійно не сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. від 30.06.2017 у ВП № 49851220 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області 06.01.2016 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, тому постановами від 03.07.2017 ВП № 54295745 та ВП № 54295669 правомірно були відкриті виконавчі провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 49851220, виданої 28.04.2016 у розмірі 2040,00 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 49851220, виданої 30.06.2017 у розмірі 127,51 грн.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем шестимісячного строку проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 167/1344/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області 06.01.2016, оскільки дії та бездіяльність державного виконавця, вчинені у межах виконавчого провадження № 49851220 не є предметом спору у даній справі та такі твердження позивача не впливають на законність прийняття оскаржуваних у цій справі постанов.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 1404-VIII порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору повинна виконуватися органами державної казначейської служби, оскільки як вбачається з додаткових письмових пояснень представника відповідача від 01.11.2017 та листа Управління Державної казначейської служби України у Рожищенському районі Волинської області від 27.06.2017 № 02-25/414 позивач в управлінні казначейства не обслуговується, відкритих бюджетних рахунків в управлінні казначейства не має, а тому відсутня можливість для стягнення (безспірного списання) коштів з рахунків такого боржника. Отже, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження підлягають виконанню органами державної виконавчої служби в загальному порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Протилежного судом не встановлено.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2017 ВП № 54295745 та ВП № 54295669 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 49851220, виданої 28.04.2016 у розмірі 2040,00 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 49851220, виданої 30.06.2017 у розмірі 127,51 грн.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 41, 122, 160, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк