Постанова № 70008592, 09.10.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

09 жовтня 2017 р. Справа № 802/1009/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Крапівницької Н. Л.,

суддів: Дончика В.В.,

Дмитришеної Р.М.,

секретаря судового засідання Кулика В. В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача Кирилюка Д.В.,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу за позовом

ОСОБА_6

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_6 із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 2015-2016 рр. на суміжній із земельною ділянкою позивача у смузі відведення автошляху Могилів-Подільський - Житомир громадянкою ОСОБА_7 було зведено забудову, яка складається з 2-х зблокованих малих стаціонарних архітектурних форм. На думку позивача, дане будівництво є капітальним, в порушення умов проекту, будівельних норм та правил.

Крім того, позивач вказує на те, що у квітні 2017 року вона звернулась до Державної архітектурно-будівельної інспекції із скаргою щодо неправомірних дій громадянки ОСОБА_7 та зобов`язання останньої демонтувати вказану споруду.

Однак, звернення ОСОБА_8 залишено без належного реагування та не було вжито заходів до припинення будівництва у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

В ході судового розгляду справи судом було витребувано з Державної архітектурно-будівельної інспекції України завірені копії документів та матеріалів перевірки по зверненню ОСОБА_6 від 11 квітня 2017 року (а.с. 84-92).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 зверталась від 11 квітня 2017 року до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із скаргою щодо неправомірності дій громадянки ОСОБА_7 та зобов`язання демонтувати споруду. Вказана скарга отримана відповідачем. В поданій скарзі позивач зазначила, що їй належить на праві власності земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Нова, 42 у м.Калинівка Вінницької області. Із вказаної земельної ділянки був єдиний виїзд на автошлях Могилів-Подільський - Житомир.

Впродовж 2015-2016 років на суміжній земельній ділянці у смузі відведення даного автошляху гр. ОСОБА_7 збудовано малу архітектурну форму (МАФ), який складається з 2-х зблокованих малих стаціонарних архітектурних форм. Позивач, вважає, що дане будівництво є капітальним, порушує умови проекту, так як споруджено фундамент з боку земельної ділянки, без дотримання Будівельних норм та правил.

Так, ОСОБА_6 стало відомо, що 17 липня 2014 року, рішенням Калинівської міської ради №198 36-ї сесії 5-го скликання від 25.06.2010 року надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на умовах короткострокової оренди, орієнтовною площею 0,0080 га, для встановлення 2-х зблокованих малих стаціонарних архітектурних форм у смузі відводу автодороги "Житомир - Могилів-Подільський", в м. Калинівка по вул. Шевченка. Дане рішення з позивачем, як власником суміжної земельної ділянки - не погоджувалось.

У своїй скарзі позивач зазначила, що в теперішній час їй повністю перекрито в'їзд на земельну ділянку, яка належить їй. До того ж, зведення фундаменту є ознакою капітального будівництва, а умовами проекту було передбачено встановлення тимчасової споруди.

Таким чином, гр. ОСОБА_7 порушені умови забудови відведеної їй земельної ділянки, а замість тимчасової споруди у смузі відводу автошляху Могилів-Подільський -Житомир споруджено капітальну споруду.

Листом від 23.05.2017 року №40-204-(90-9)/3714 відповідачем направлено відповідь стосовно розгляду звернення стосовно дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності при встановленні гр. ОСОБА_7 двох тимчасових споруд по вул. Нова у м. Калинівка Вінницької області. У вказаній відповіді зазначено, що посадовою особою Департаменту 27.04.2017 було здійснено виїзд, з метою проведення перевірки за зазначеною адресою. Факту виконання проведення підготовчих і будівельних робіт гр. ОСОБА_7 з часу проведення перевірки від 05.02.2016 проведеною Департаментом не встановлено.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-17.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до абз.6 та абз.7 ч.1 ст.7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів:

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних рад - щодо об'єктів I, II, III категорій складності, розташованих в межах відповідних населених пунктів;

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад - щодо об'єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах відповідних міст;

структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах міст Києва та Севастополя;

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об'єктів I, II, III, IV, V категорій складності, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо усіх об'єктів V категорії складності в межах населених пунктів, а також щодо об'єктів IV категорії складності, розташованих в межах сіл та селищ;

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Згідно Указу Президента України від 08.04.2011р. №439/2011 Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права оскаржувати, зокрема, дії посадових осіб та державних органів, врегульовано в т.ч. Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Позивач при написання скарги дотримався усіх вимог передбачених ст. 5 Закону України "Про звернення громадян". Норми ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачають, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину, що передбачено ст. 16 Закону України "Про звернення громадян".

Стаття 19 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Термін розгляду звернень громадян передбачено ст. 20 цього Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно до статті 22 Закону "Про звернення громадян" керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність порушень норм чинного законодавства під час розгляду скарги ОСОБА_6 від 11 квітня 2017 року.

Суд зазначає, що відповідно до копій матеріалів перевірки, які надано відповідачем (а.с. 84-92) відсутні докази, що підтверджують належним чином письмове повідомлення громадянина (позивача) про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, як зазначено в ст. 19 Закону України "Про звернення громадян ".

В судовому засіданні 10.08.2017 року під звукозапис у представника відповідача витребовувались докази направлення відповіді на звернення ОСОБА_6 від 11 квітня 2017 року, зокрема, копію рекомендованого поштового повідомлення про розгляд звернення, належним чином завірену копію журналу вихідної поштової кореспонденції, у разі наявності належним чином оформлені копії реєстрів направлення відповідей на звернення та інші докази, що підтверджують факт належного повідомлення позивача про розгляд звернення. Жодних доказів належного повідомлення ОСОБА_6 про розгляд скарги до суду не надано.

Суд звертає увагу також на те, що у відповідності до статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

З огляду на вказані норми, суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суд, згідно до ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо неналежної перевірки звернення ОСОБА_6 від 11.04. 2017 року.

Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України провести повторну перевірку по зверненню ОСОБА_6 від 11.04.2017 року.

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає: АДРЕСА_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 640 гривень (шістсот сорок гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Крапівницька Н. Л. Судді: Дончик В.В. Дмитришена Р.М.