Постанова № 70007454, 02.11.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22755/17

Провадження 2-а/127/915/17

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом Управління МВС України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Управління МВС України у Вінницькій області звернулось в суд з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу. Позов мотивовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області перебуває виконавчий лист № 802/3968/14-а про зобов'язання УМВС України у Вінницькій області нарахувати на виплатити ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу. В ході даного виконавчого провадження головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. було винесено постанову про накладення штрафу на УМВС України у Вінницькій області від 05.10.2017 у розмірі 5100 грн. за невиконання зазначеного вище рішення суду. На думку позивача при винесені даної постанови державним виконавцем не було враховано, що накладення штрафу може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати його. Враховуючи наведене, позивач просить скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУ юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. № 54122890 про накладення штрафу від 05.10.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала за обставин викладених в ньому, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавчий лист № 802/3968/14-а, виданий Вінницьким апеляційним адміністративним судом 12.06.2017 р. Вказаний виконавчий лист виписаний на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 р.

14.06.2017 р. головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо зобов'язання Управління МВС України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу. З даної постанови вбачається, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 днів. (а.с.5)

В судовому засіданні встановлено, що після вжиття заходів щодо роз'яснення постанови суду від 29.05.2017 р., 07.08.2017 р. на адресу Управління МВС України у Вінницькій області надійшла повторна вимога щодо виконання даного рішення.

Листом УМВС України у Вінницькій області №22/26 від 13.09.2017 повідомило, що станом на 13.09.2017 вимоги постанови суду виконанні частково, а саме ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області нараховано ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак, у зв'язку з відсутністю фінансування ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області не має можливості виплатити необхідну суму коштів, у зв'язку з чим, вона звернулись до вищестоящого органу.(а.с.6)

На підтвердження вказаного, матеріали справи містять відповідний лист від 06.09.2017 р. про необхідність виділення додаткових коштів в сумі 39,072 грн. (КЕКВ 2112) та 7,285 грн. (КУКВ 2120) для виконання судового рішення по ОСОБА_1 (а.с.7-8)

В подальшому головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. надсилались вимоги державного виконавця № 6873/02.1-25/3 від 18.09.2017 р. та № 7384/02.1-25/3 від 05.10.2017 р. до УМВС України у Вінницькій області. (а.с. 10,13).

Одночасно, разом з вимогою від 05.10.2017 р. головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. було винесено постанову про накладення штрафу на боржника- Управління МВС України у Вінницькій області у розмірі 5100 грн. Вказану постанову винесено, через те, що рішення суду в наданий державним виконавцем строк не виконано без поважних причин. Боржником було здійснено лише нарахування заборгованості по заробітній платі без її виплати. (а.с.15)

Досліджуючи обґрунтованість дій та правомірність винесення постанови про накладення штрафу на Управління МВС України у Вінницькій області, суд звертає увагу на наступному.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частина 4 зазначеної вище статті передбачає, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Стаття 129-1 Конституції України закріпила, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В п. 5 листа Вищого адміністративного суду України №212/11/14-14 18.02.2014, з метою однакового застосування законодавства, зазначено, що разі невиконання боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, на державного виконавця покладено обов'язок накласти на боржника штраф.

В супереч вказаному, представник відповідача зауважив, що станом на момент винесення постанови про накладення штрафу від 05.10.2017 р., постанова суду від 29.05.2017 р. була невиконаною з поважних причин, у зв'язку з тим, що кошти на виплату грошового забезпечення на рахунку установи відсутні.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2015 року № 21-66а15 дійшов до правового висновку про те, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Згідно ч. 2 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

Водночас статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції"зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Крім того, у справі «Yvonne van Duyn v. Home Office» Європейський суд з прав людини вказав на принцип юридичної визначеності, який передбачає, що «зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії».

Такий висновок пов'язаний з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що «держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності». Адже, ухваливши той чи інший акт, держава дала підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно виконання закону.

В ході розгляду справи встановлено, що головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. неодноразово наголошувалось боржнику на необхідності виконання постанови суду від 29.05.2017 р., шляхом надсилання відповідних вимог державного виконавця.

Одночасно, варто зазначити, що тільки 06.09.2017 р. було направлено боржником до вищестоящого органу потребу у додатковому фінансування на виконання постанови суду від 29.05.2017 р.

В той же час, лише 30.10.2017 р. УМВС України у Вінницькій області листом повідомило державного виконавця про повне виконання постанови суду від 29.05.2017 р. у справі № 802/3968/14-а за позовом ОСОБА_1. до УМВС України у Вінницькій області про визнання неправомірним звільнення та поновлення на роботі. (а.с. 29)

Таким чином, суд відступає від правової позиції Верховного Суду України, оскільки на думку суду постанови, які набрали законної сили повинні бути виконані в обов'язковому порядку, а відсутність грошових коштів для її виконання не може бути підставою для ухилення від виконання судового рішення, що неодноразово було підтверджено Європейським судом з прав людини.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана позивачем постанова є правомірною та прийнята на підставі Закону України «Про виконавче провадження», з дотримання норм чинного законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, згідно Закону України «Про виконавче провадження», ст.129-1 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 18, 71, 160, 163, 181 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Управління МВС України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу-відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: