Ухвала суду № 70006580, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/9991/16102/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника відповідача Гирич К.С., прокурора Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року

у справі № 2а-1255/10/2270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

за участю Прокуратури Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" (далі - ТОВ "Фоззі-Т", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351 та № 0002382301/0/5352, якими товариству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 8511465,00 грн та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 5499953,00 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 11 листопада 2010 року позов ТОВ "Фоззі-Т" задовольнив частково: скасував податкове повідомлення - рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351 в частині податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 1071547,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2387104,40 грн, податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 0002382301/0/5352 - в частині податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 845335,85 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 422667,90 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2011 року постанову суду першої інстанції скасував, позов ТОВ "Фоззі-Т" задовольнив у повному обсязі, скасувавши податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2009 року № 002362301/0/5351 та № 0002382301/0/5352 повністю.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та у позові відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 3666635,00 грн та з податку на прибуток у сумі 4538080,00 грн за основним платежем, застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1833318,00 грн та 3973385,00 грн відповідно згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 14 липня 2009 року № 0002382301/0/5352 та від № 002362301/0/5351 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті планової виїзної перевірки ТОВ "Фоззі-Т" від 03 червня 2009 року № 36026/23-4/32517700. Згідно з висновками цього акту товариство у період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, за який проводилася перевірка, крім іншого, порушило положення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань із ПДВ та з податку на прибуток на вказані вище суми внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 3666635,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Техноспец-Сервіс", ТОВ "Стройконтинент", ТОВ "Селенвейс", ТОВ "Славута-Трейд", ТОВ "Юнівест-Сервіс", ТОВ "Євротехнологія", ТОВ "Едельф-Гео", ТОВ "Апекс-Гео" і ТОВ "Сістайл", та суми витрат на 18152324,00 грн, що відповідає витратам з придбання товарів, поліграфічної продукції та послуг з мерчандайзингу.

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Техноспец-Сервіс", ТОВ "Стройконтинент", ТОВ "Селенвейс", ТОВ "Славута-Трейд", ТОВ "Юнівест-Сервіс", ТОВ "Євротехнологія", ТОВ "Едельф-Гео", ТОВ "Апекс-Гео" і ТОВ "Сістайл") фактично не здійснювались в межах господарської діяльності, є безтоварними. При цьому ДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності постачальників позивача: водночас один чи декілька із платників податків не декларують або не виконують свої податкові зобов'язання, припинені, визнані банкрутами або порушено провадження про банкрутство, не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того що, з урахуванням досліджених у судовому процесі договорів, у межах яких між позивачем та його контрагентами були вчинені господарські операції, та первинних документів (видаткові накладні; податкові накладні; акти приймання товару; акти приймання товарів, складених під час внутрішнього переміщення товару; векселя), належно оформлених за наслідками цих операцій, позивач правомірно сформував податковий кредит на суму 845335,85 грн та валові витрати на суму 4286188,00 грн. Відмова в іншій частині позовних вимог обґрунтована посиланням на встановлені у справі обставини щодо непідтвердження податкового кредиту та валових витрат, задекларованих позивачем у період, охоплений перевіркою на підставі неналежно оформлених видаткових накладних та актів приймання (первинні документи не містять обов'язкових реквізитів, передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88). При цьому позивач на підтвердження фактичного здійснення операцій з придбання товарів та послуг не надав пояснень стосовно осіб, які підписували видаткові накладні та акти приймання товарів. Також встановлені у судовому процесі обставини, а саме, що основним видом діяльності контрагенті - постачальників послуг з мерчандайзингу є оптова торгівля меблями; придбання цих послуг не призвело до економічного ефекту (у період придбання послуг з мерчандайзингу відбувалось зниження обсягів продажу товарів); прості векселя не були пред'явлені контрагентами до оплати, незважаючи на скрутне фінансове становище постачальників, - спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, фактично погодився з його висновками, при цьому зазначивши про неможливість часткового скасування податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, оскільки в такому разі вони втрачають свою цілісність.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктами 5.2.1, 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпункт 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним осьавинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди не звернули належної уваги на доводи відповідача про те, що товариство не надало докази, які б підтверджують фактичне отримання ним товарів у межах договірних взаємовідносин з постачальниками, як-то: переміщення товару - транспортування його від місця його поставки (склад позивача), вказаного у видаткових накладних, до магазинів, зі складу магазинів у торговельний зал, його вибуття (картки складського обліку, накладні - вимоги, відомості (книги) обліку залишків товарів на складі, тощо); можливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна. Крім того, вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у кримінальній справі № 1-213/2009 притягнуто до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених статтями 27, 212, 358 Кримінального кодексу України, та встановлено, що ОСОБА_5 з метою ухилення від сплати податку формував документи від імені службових осіб підприємств, зокрема ТОВ "Стройконтинент".

Наведені обставини судами не перевірялися, не зважаючи на те, що вони піддають сумніву наведені у первинних документах відомості, що призвело до передчасного висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень з тих підстав, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ТОВ "Фоззі-Т" (32517700) припинена, про що 22 серпня 2017 року зроблено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи за номером 16731170018002029.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у редакції Закону від 16 липня 2015 року 629-VIII юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Частиною 2 статті 228 вказаного Кодексу визначено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

У зв`язку з припиненням ТОВ "Фоззі-Т" провадження у справі підлягає закриттю, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року скасуванню через їх невідповідність нормам матеріального та процесуального права з наведених вище підстав.

Керуючись пунктом 5 частини 1, статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 228, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-1255/10/2270.

Провадження у справі № 2а-1255/10/2270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Т" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому за участю Прокуратури Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

В.П. Юрченко