Ухвала суду № 70006532, 17.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"17" жовтня 2017 р. м. Київ № К/800/22195/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Бившевої Л.І., секретар судового засідання - Калінін О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківського управління Офісу великих платників податків ДФСна постанову та на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 820/10339/15за позовомПублічного акціонерного товариства «Стома» доХарківського управління Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської областіпростягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Стома» (далі - ПАТ «Стома», позивач/платник) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУ ДКСУ або відповідач 2) пеню за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 387 269,02 грн. за період з листопада 2010 року, за період прострочки з 16.01.2014 по 28.09.2015 у сумі 137 768,01 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та прийнято нове рішення, яким також було задоволено позовні вимоги. Однак заявлену позивачем до стягнення суму пені було стягнуто з ГУ ДКСУ на Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (правонаступником якої є Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС, далі - ДФС або відповідач 1) подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі. Від інших учасників розгляду даної справи, письмових заперечень, в тому числі, доповнень чи заяв про приєднання до касаційної скарги до суду касаційної інстанції не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявності підстав для задоволення касаційної скарги частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зменшена ДФС податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2011 №0000070844 сума заявленого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 387269,02 грн., підтверджена постановою Харківського окружного адміністративним судом від 26.10.2011 (справа №2а-8838/11/2070; набрання законної сили - 07.02.2012).

Стягнення пені за наявну бюджетну заборгованість було предметом судового розгляду, внаслідок якого рішенням місцевого суду Харківської області у справі №820/11097/13-а стягувалась сума пені в розмірі 62689,84 грн. (період з 06.03.2012 по 15.01.2014).

Однак, станом на дату звернення із цим позовом до суду - 28.09.2015, бюджетна заборгованість погашена не була, тому, на думку позивача, на її суму необхідно нарахувати пеню, що і є предметом судового розгляду даної справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким по суті погодився суд апеляційної інстанції, змінивши лише відповідача з якого слід стягувати певну суму пені, про правомірність заявлених позовних вимог, так як має місце заборгованість з повернення позивачу належної до виплати суми бюджетного відшкодування за порід з 16.01.2014 (наступний день, дня стягнутої пені у розмірі 62 689,84 грн.) по 28.09.2015 (дата звернення із цим позовом до суду).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03.06.2014 року (справа №21-131а14) зазначає наступне.

Бюджетне відшкодування, у відповідності до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (п. 200.7 ПК України).

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.14 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, або податковим органом під час перевірки, або в судовому порядку, орган казначейства видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки.

Судами було встановлено, що за наслідками закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача 1 від 30.03.2011 №0000070844, заявлена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 387 269,02 грн. є набула статусу бюджетної заборгованості та підлягала поверненню позивачу.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

З урахуванням чого, суд першої інтенції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, встановив правові підстави для стягнення на користь позивача пені в розмірі 137 768,01 грн. за період з 16.01.2014 по 28.09.2015 (621 день).

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що наявність підстав для стягнення пені не є достатньою та єдиною умовою для прийняття позитивного рішення на користь позивача, який самостійно здійснив його обрахунок. Визначений позивачем розмір пені підлягає обов'язковій перевірці судом під час розгляду справи по суті, шляхом зазначення в самому рішення необхідного розрахунку.

З рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідного розрахунку суми пені не вбачається, хоча дана обставина є суттєвою, вірність встановлення якої слугуватиме наслідком для правильного вирішення даної справи по суті. Судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки доводам УДКС України у м.Харкові Харківської області, викладених в поясненні від 03.02.2016 р., в тому числі і щодо розміру пені.

Окрім того, судом апеляційної інстанції було допущено порушення процесуальних вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема статті 52, відповідно до частини першої якої суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Обов'язковою умовою є виконання приписів частини 4 цієї статті - після заміни сторони розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.01.2016 залучив УДКС до участі у справі в якості відповідача, щодо якого і постановив кінцеве рішення, при тому, що такими повноваженнями наділений лише суд першої інстанції, в якому і розпочинається розгляд справи.

З урахуванням чого, є достатні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі власних повноважень, задовольнивши позовні вимоги до відповідача 3, який не був заявлений позивачем у даній справі та якого не залучив суд першої інстанції до розгляду даної справи.

Вказана позиція узгоджується із висновком Верховного Суду України, який викладений у постанові від 23.04.2012 (справа 21-239а11).

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, а судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В. Борисенко Л.І. Бившева