Рішення № 70005979, 01.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.2017р. Справа №905/2169/17

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», м.Кременчук

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі

Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман

про стягнення пені та трьох процентів річних в розмірі 13403,82 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: ОСОБА_3-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», м.Кременчук, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман, про стягнення трьох процентів річних в розмірі 2449,43 грн. та пені в розмірі 10954,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань на договором поставки №Дон/НХ-17047/НЮ від 22.02.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.10.2017р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність у позивача збитків внаслідок порушення термінів оплати, у звязку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

22.02.2017р. між сторонами був підписаний договір про закупівлю №Дон/НХ-17047/НЮ, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязується поставити у власність покупця (відповідач) товар в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар.

Згідно п.1.2 договору визначено найменування товару запасні частини до вантажних вагонів (кришки люка на піввагонів нові).

Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заяви покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару (п.4.1 договору).

Датою поставки товари вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору (п.4.2 договору).

Товар постачається постачальником на свій рахунок на склад покупця у м.Лиман, вул.Залізнична, буд.30 СП «Краснолиманське вагонне депо» код отримувача 9786 на умовах CPT або DDP (якщо продукція іноземного походження) згідно правил інкотермс-2010 (п.4.3 договору).

Термін дії договору з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2017р. (п.15.1).

Сторонами підписано специфікацію №1 до договору, згідно якої постачанню позивачем відповідачу підлягала кришка люка піввагона нова, габарит 1ВМ у кількості 690 на суму 3725172,00 грн.

На виконання договору та зазначеної специфікації позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №КВ-75560 від 03.03.2017р. на суму 1241724,00 грн., який був прийнятий представником відповідача без заперечень.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

У специфікації до договору сторонами узгоджено такий саме термін оплати товару.

За таких обставин, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача обладнання в строк до 03.04.2017р. включно.

Як встановлено, згідно з банківською випискою від 27.04.2017р. відповідачем перераховано позивачу 1241724,00 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 04.04.2017р. по 27.04.2017р. в розмірі 2449,43 грн.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п.9.2 договору у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 04.04.2017р. по 27.04.2017р. в розмірі 10954,39 грн.

Розрахунок трьох процентів річних та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позов від 20.10.2017р. стверджує про неправомірність позовних вимог у звязку з недоведеністю наявності збитків у позивача, наявності у суду права зменшувати розмір штрафних санкцій.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За висновками суду, нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені у сумі 10954,39 грн. не є завищеним, виходячи з загальної вартості поставленного позивачем товару. При цьому, враховуючи добровільне узгодження сторонами у договорі можливості стягнення неустойку саме у таких розмірах, нарахування пені відповідає, передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Одночасно, сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Як наслідок, відповідне право на зменшення вказаних сум у суду відсутнє.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими, вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 2449,43 грн. та пені в розмірі 10954,39 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод», м.Кременчук до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення трьох процентів річних в розмірі 2449,43 грн., пені в розмірі 10954,39 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, м.Лиман, вул.Кірова, буд.22, ЄДРПОУ 40150216) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, м.Кременчук, вул.І.Приходько, буд.139, р/р 26008054983000 у АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 05763814) три проценти річних в сумі 2449,43 грн., пеню в сумі 10954,39 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 03.11.2017р.

Суддя Г.В. Левшина