Постанова № 70005915, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2017 року № 826/14580/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Качура І.А., суддів В.І. Келеберди, А.Б. Федорчука розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі - позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2.) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), за участю третіх осіб - Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - третя особа 1, Департамент), Київської міської державної адміністрації (надалі - третя особа 2, КМДА), в якому просить:

визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо закінчення виконавчих проваджень №41238458 від 16.12.2013 та №41238382 від 16.12.2013;

визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2014 №41238458;

визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2014 №41238382;

зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження №41238458 та виконавче провадження №41238382.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що дії державного виконавця щодо винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень є протиправними, оскільки не були виконані усі дії, що передбачені нормами чинного законодавства, по примусовому виконанню рішення суду, відтак, на думку позивачів, постанови про закінчення виконавчих проваджень є незаконними, а виконавчі провадження підлягають поновленню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що при винесенні постанов про закінчення виконавчих проваджень №41238458 та №41238382 державний виконавець діяв у відповідності до вимог закону, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надали.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебували виконавчі провадження №41238458 та №41238382 з примусового виконання виконавчих листів №2а-12111/12/2670, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва 30.10.2013.

Постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 16.12.2013 №41238382 та №41238458 відкрито виконавчі провадження з примусового виконання зазначених виконавчих листів про зобов'язання Київської міської державної адміністрації, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві адміністрації вирішити питання щодо поліпшення житлових умов громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебувають з 13 жовтня 1992 року у пільговій черзі за категорією «Інваліди 1-ї та 2-ї групи з числа військовослужбовців»

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 21.05.2014 винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №41238382 та №41238458 на підставі пункту 11 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи дані постанови про закінчення виконавчих проваджень такими, що порушують права та інтереси позивачів, які потребують поліпшення житлових умов, а рішення суду не було виконано в повному обсязі, останні звернулись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606- ХІV, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону).

Згідно частини першої статті 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 7 цього Закону визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Згідно статті 8 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Оскільки в адміністративній справі №2а-12111/12/2670, в якій видано виконавчі листи 30.10.2013 Окружним адміністративним судом міста Києва, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяв Прокурор Деснянського району міста Києва, тому стягувачем по виконавчим провадженням №41238382 та №41238458 виступає прокуратура Деснянського району міста Києва.

Як передбачено у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою цієї статті визначено, що державний виконавець, окрім іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, частиною третьою статті 11 вказаного Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний:

утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;

письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, виконавчі листи видано на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2013 в адміністративній справі №2а-12111/12/2670, якою позов Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо вирішення питання про внесення пропозицій на розгляд виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо поліпшення житлових умов громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перебувають з 13 жовтня 1992 року у пільговій черзі за категорією «Інваліди 1-ї та 2-ї групи з числа військовослужбовців»;

зобов'язано Київську міську державну адміністрацію, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянську районну в місті Києві адміністрацію вирішити питання щодо поліпшення житлових умов громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебувають з 13 жовтня 1992 року у пільговій черзі за категорією «Інваліди 1-ї та 2-ї групи з числа військовослужбовців»;

в частині решти позовних вимог Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.

Постановами від 16.12.2013 №41238382 та №41238458 відкрито виконавчі провадження з примусового виконання вищезазначених виконавчих листів.

Сторонами у виконавчому провадженні №41238382 є прокуратура Деснянського району міста Києва (стягувач) та Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (боржник).

Сторонами у виконавчому провадженні №41238458 є прокуратура Деснянського району міста Києва (стягувач) та Київська міська державна адміністрація (боржник).

У постановах про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк на самостійне виконання рішення суду.

Листом від 26.12.2013 №056/95-5771 Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлено відповідача, що житлове питання громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, буде вирішуватись в порядку черговості за наявності житлової площі та відповідно до вимог чинного законодавства України.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

У зв'язку з невиконанням у встановлений строк боржниками рішення суду, державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафів від 18.03.2014 ВП №41238382 у розмірі 680,00 грн. відносно Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від 18.03.2014 ВП №41238458 у розмірі 680,00 грн. відносно Київської міської державної адміністрації.

Також, державним виконавцем винесено вимоги боржникам від 18.03.2014, якими зобов'язано останніх виконати рішення суду та надати пояснення щодо причин його невиконання.

У зв'язку з невиконанням у встановлений строк боржниками рішення суду, державним виконавцем винесено постанови від 16.04.2014 у ВП №41238382 та ВП №41238458, якими накладено штраф у подвійному розмірі - 1360,00 грн.

Проте, рішення суду боржниками не виконано, вимоги державного виконавця щодо його виконання також не виконані, про що складений відповідний акт державного виконавця та 21.05.2014 скеровано до Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві подання (повідомлення) про притягнення посадових осіб боржників до кримінальної відповідальності в порядку статті 382 КК України.

Рішення суду не виконувалось, на підставі пункту 11 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 21.05.2014 винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №41238382 та №41238458.

Пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, відповідно до якої у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

В частині четвертій статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як передбачено положеннями частини першої та частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, перед прийняттям рішення про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець повинен був здійснити всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. В даному випадку, рішення суду, зокрема, зобов'язано Київську міську державну адміністрацію, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянську районну в місті Києві адміністрацію вирішити питання щодо поліпшення житлових умов громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебувають з 13 жовтня 1992 року у пільговій черзі за категорією «Інваліди 1-ї та 2-ї групи з числа військовослужбовців».

Згідно п.4.9.1 Інструкції про проведення виконавчих дій 15.12.1999 № 74/5 виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках: визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника; визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом; фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ,у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи перелічені підстави для закриття виконавчого провадження в даному випадку відсутні.

У матеріалах справи відсутні докази того, що боржниками повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду чи про причини неможливості виконання вимог виконавчого документу.

Таким чином, дії державного виконавця є протиправними, оскільки ним не були виконані усі дії, що передбачені законом та передують винесенню постанов про закінчення виконавчих проваджень №41238382 та №41238458, а саме здійснено усі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду. Відтак, постанови про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа винесені відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Водночас статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», п.68).

Отже, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При винесенні постанов про закінчення виконавчих проваджень №41238382 та №41238458 не було дотримано вимоги пункту 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому такі постанови є протиправними та підлягають скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити виконавчі провадження зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Оскільки, дії по відновленню виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця та належить виключно до його компетенції, при цьому, з приписів норм чинного законодавства вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність своїх дій і винесення оскаржуваних постанов.

Натомість позивачами надано достатньо належних і допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачами документів і матеріалів, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Таким чином порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дії посадових осіб відповідача щодо закінчення виконавчих проваджень №41238458 від 16.12.2013 та №41238382 від 16.12.2013 та визнання протиправними та скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2014 №41238458 і від 21.05.2014 №41238382.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчих проваджень №41238458 від 16.12.2013 та №41238382 від 16.12.2013.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2014 ВП №41238458.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2014 ВП №41238382.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

А.Б. Федорчук