Постанова № 70005770, 12.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року 15:38Справа № 808/1866/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Печерикіної А.О. та представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» (далі позивач, ТОВ «НВО Перспектива») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0007731406 та №0007741406 від 12.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт», оскільки товари від зазначених контрагентів фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку на підставі чого їх вартість була включена до собівартості виготовлених товарів, а сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту. Крім того зазначає, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентами податкового законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальних характер. Крім того зазначив, що за результатами здійснення господарської діяльності з виробництва проволоки порошкової металургійної, у процесі виробництва якої використовується придбаний у ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» товар, позивач отримує економічний ефект у вигляді доходу, що в повній мірі відповідає меті здійснення господарської діяльності та спричиняє реальні зміни майнового стану позивача. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами є протиправними, у звязку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, з підстав визначених у письмових запереченнях (вх. № 24767 від 12.09.2017), відповідно до яких вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у звязку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема зазначила, що під час проведення перевірки встановлено здійснення контрагентами ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» нереальних господарських операцій на адресу ТОВ «НВО Перспектива» у звязку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» від постачальників за попередні податкові періоди поставлених на адресу позивача товарів, які документально оформлені. Так, ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» виписували (оформлювали) первинні документи щодо реалізації товарів на адресу позивача без їх реального здійснення, у звязку із чим такі документи не мають юридичної сили первинних документів, а господарські операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 12.10.2017 на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «НВО Перспектива» (код ЄДРПОУ 36358380) зареєстроване 30.01.2009 як субєкт підприємницької діяльності юридична особа за № 11031020000024778, та знаходиться за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 2. Видами діяльності позивача, зокрема є: 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 17.02.2009 №100199634 (т.1 а.с.11-12).

У період з 15.05.2017 по 19.05.2017, на підставі направлення від 12.05.2017 № 924 та наказу від 12.05.2017 № 1160, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВО Перспектива» (код ЄДРПОУ 36358380) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493) за липень-серпень 2016 року та ТОВ «Топкрафт» (код ЄДРПОУ 40592431) за серпень-вересень 2016 року, за результатами якої складено Акт № 291/08-01-14-06/36358380 від 26.05.2017 (т.1 а.с.31-56).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВО Перспектива» вимог:

підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

заниження податку на додану вартість на загальну суму 761 164 грн., у тому числі по періодах: липень 2016 року на суму 532 200 грн., вересень 2016 року на суму 238 964 грн.;

завищення відємного значення з податку на додану вартість на суму 379 976 грн., у тому числі по періодах: вересень 2016 року на суму 379 976 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення товарних операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт») з чого випливає, що право на формування податкового кредиту відсутнє.

На підставі Акту перевірки 291/08-01-14-06/36358380 від 26.05.2017, ГУ ДФС у Запорізькій області 12.06.2017 прийняті податкові повідомлення рішення:

№ НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2016 року у розмірі 379 976 грн. (т.1 а.с.57-58);

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на додану вартість у розмірі 1 141 746 грн.; у тому числі: за основним платежем 761 164 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 380582 грн. (т.1 а.с.59-60).

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства суд вважає необґрунтованими, у звязку з чим вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 04.07.2016 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Альт-Стандарт» (Постачальник) укладено договір поставки №04/07-АП, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, зазначений в специфікації до цього Договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці визначаються у Специфікації, яка є невідємною частиною цього договору (т.1 а.с.75-77).

Відповідно до специфікації №1 від 05.07.2016 до договору поставки №04/07-АП від 04.07.2016, позивачем у ТОВ «Альт-Стандарт» придбавався товар: РЗМ- 5.1,3 у кількості 0,7 тн та Графітової крупки КГ 1 у кількості 10 тн на загальну суму 1443600грн., у т.ч. ПДВ 240600 грн. (т. 1 а.с.78).

Специфікацією №2 від 19.07.2016, Специфікацією №3 від 25.07.2016, Специфікацією №4 від 29.07.2016 передбачалося постачання товару - РЗМ-5.1,3 у кількості 0,3тн на загальну суму 583200 грн., у т.ч. ПДВ 97200 грн. по кожній специфікації (т. 1 а.с.79-81).

Специфікацією №5 від 03.08.2016 передбачалося постачання матеріалу УСМ у кількості 10тн на загальну суму 66000 грн., у т.ч. ПДВ 11000 грн. (т.1 а.с.82).

Специфікацією №6 від 03.10.2016 передбачалося постачання товару - графітової крупки КГ 1 у кількості 4,02тн на загальну суму 33768грн., у т.ч. ПДВ 5628 грн. (т. 1 а.с.83).

В узгоджених сторонами Специфікаціях визначено, що місцем навантаження товару - м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93. Термін поставки товару 1 р.д.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Альт-Стандарт» до матеріалів справи надано податкові накладні №12 від 05.07.2016 на суму ПДВ 240600 грн; №94 від 19.07.2016 на суму ПДВ 97200грн; №95 від 25.07.2016 на суму ПДВ 97200грн; №154 від 29.07.2016 на суму ПДВ 97200грн; №88 від 03.08.2016 на суму ПДВ 11000грн., (т.1 а.с.108-112); видаткові накладні №12/7 від 05.07.2016, № 94/7 від 19.07.2016, 95/7 від 25.07.2016, № 154/7 від 29.07.2016, № 88/8 від 03.08.2016 (т. 1 а.с.86, 90, 95, 100, 105); рахунки-фактури №12/7 від 05.07.2016, № 94/7 від 19.07.2016, № 95/7 від 25.07.2016, № 154/7 від 29.07.2016, № 88/8 від 03.08.2016 (т.1 а.с.88, 92, 97, 102, 107).

Постачання товару здійснювалось на замовлення позивача ОСОБА_3 підприємцем ОСОБА_4 за договором № 1/12 від 06.07.2012 перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.113-115), що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 12/7 від 05.07.2016, № 94/7 від 19.07.2016, № 95/7 від 25.07.2016, № 154/7 від 29.07.2016, № 88/8 від 03.08.2016 (т.1 а.с.87, 91, 96, 101, 106), з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось автомобілем НОМЕР_3, які перебувають у власності ОСОБА_3 підприємця ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та причепу (т.1 а.с.116). Навантаження товару здійснювалось у м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93, місцем розвантаження є м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 2, тобто юридична адреса позивача.

За надані послуги з перевезення, ТОВ «НВО Перспектива» сплачено ПП ОСОБА_4 у безготівковій формі кошти, про що свідчать платіжні доручення №890 від 12.07.2016 у розмірі 2200грн згідно рахунку №41/1 від 05.07.2016, №961 від 26.07.2016 у розмірі 4000грн, згідно рахунку №49 від 19.07.2016 та №50 від 25.07.2016, №1019 від 04.08.2016 у розмірі 2000грн. згідно рахунку №51/1 від 29.07.2016, №1084 від 11.08.2016 у розмірі 2000грн. згідно рахунку №52/2 від 03.08.2016. Крім того в матеріалах справи міститься Акти виконаних робіт № 42/1 від 05.07.2016, № 49 від 19.07.2016, № 50 від 25.07.2016, № 51/1 від 29.07.2016, № 52-1 від 03.08.2016 (т. 1 а.с.84-85, 89, 93-94, 98-99, 103-104).

Розрахунок між ТОВ «НВО Перспектива» та ТОВ «Альт-Стандарт» за поставлений товар проведено частково у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Альт-Стандарт», що підтверджується платіжними дорученнями № 891 від 12.07.2016, № 966 від 27.07.2016, № 1024 від 04.08.2016, № 1086 від 11.08.2016, № 1435 від 07.10.2016 (т. 1 а.с.122-126).

Операції з придбання товару у ТОВ «Альт-Стандарт» відображені у бухгалтерському обліку належним чином, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за липень 2016 року по червень 2017 року, також відображено подальше списання придбаного товару у виробництво проволоки порошкової, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за 05.07.2016 01.10.2016 та за 01.08.2016 01.10.2016 та по рахунку 281 за 05.07.2016 01.10.2016 (т. 1 а.с.285, 271-278, 279-281, 270).

Використання товару у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів, відповідно до яких відбулось списання матеріалів для виробництва дроту порошкового (т.1 а.с.130-161).

Крім того, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Альт-Стандарт» товар Графітова крупа КГ 1 у кількості 10тн був у подальшому реалізований ТОВ «ПМП Груп» за ціною 7083,33 грн. на загальну суму 85000 грн., про що свідчить видаткова накладна № 219 від 12.07.2016 (т.1 а.с.127). При цьому ціна реалізації перевищувала собівартість виготовленої продукції. Розрахунок між ТОВ «НВО Перспектива» та ТОВ «ПМП Груп» за поставлений товар проведено у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ПМП Груп», що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 11.07.2016 (т. 1 а.с.129), перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 219ТН від 12.07.2016 (т.1 а.с.128).

Також судом встановлено, що 01.08.2016 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Топкрафт» (Постачальник) укладено договір поставки №01/08-ПТ, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці визначаються у Специфікації, яка є невідємною частиною цього договору (т.1 а.с.162-164).

Відповідно до Специфікацій №1 від 08.08.2016, №2 від 11.08.2016, №3 від 22.08.2016, №4 від 01.09.2016, №5 від 05.09.2016 позивачем у ТОВ «Топкрафт» придбавався товар: РЗМ-5.1,3, матеріал УСМ, Графітова крупка КГ (т. 1 а.с.165-169).

Місцем навантаження товару у Специфікаціях визначено - м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93. Термін поставки товару 1 р.д.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Топкрафт» до матеріалів справи надано податкові накладні №74 від 10.08.2016 на суму ПДВ 97200 грн., №156 від 15.08.2016 на суму ПДВ 97840грн, №259 від 25.08.2016 на суму №99000грн, №79 від 05.09.2016 на суму ПДВ 99000грн, №27 від 06.09.2016 на суму ПДВ 6900грн, №192 від 16.09.2016 на суму ПДВ 99000грн, №228 від 26.09.2016 на суму ПДВ 99000грн. (т.1 а.с.205-211); видаткові накладні № РН-0810-01 від 10.08.2016, № РН-0815-03 від 15.08.2016, № РН-0825-01 від 25.08.2016, № РН-0905-02 від 05.09.2016, № РН-0906-02 від 06.09.2016, № РН-0916-01 від 16.09.2016, № РН-0926-05 від 26.09.2016 (т. 1 а.с.172, 177, 182, 187, 192, 197, 202); рахунки-фактури №СФ-0810-01 від 10.08.2016, № СФ-0815-03 від 15.08.2016, № СФ-0825-01 від 25.08.2016, № СФ-0905-02 від 05.09.2016, № СФ-0906-02 від 06.09.2016, № СФ-0916-01 від 16.09.2016, № СФ-0926-05 від 26.09.2016 (т.1 а.с.174, 179, 184, 189, 194, 199, 204).

Постачання товару здійснювалось на замовлення позивача ОСОБА_3 підприємцем ОСОБА_4 за договором № 1/12 від 06.07.2012 перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.113-115), що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 0810-01 від 10.08.2016, № 0815-03 від 15.08.2016, № 0825-01 від 25.08.2016, № 0905-02 від 05.09.2016, № 0906-02 від 06.09.2016, № 10916-01 від 16.09.2016, № 0926-05 від 26.09.2016 (т.1 а.с.173, 178, 183, 188, 193, 198, 203), з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось автомобілем НОМЕР_3, навантаження товару здійснювалось у м. Дніпро, вул. Білостоцького, 93, місцем розвантаження є м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 2, тобто юридична адреса позивача.

За надані послуги з перевезення, ТОВ «НВО Перспектива» сплачено ПП ОСОБА_4 у безготівковій формі кошти, про що свідчать платіжні доручення № 1130 від 18.08.2016 у розмірі 2000грн, згідно рахунку №54/1 від 10.08.2016, №1158 від 23.08.2016 у розмірі 2000грн, згідно рахунку №57 від 15.08.2016, №1222 від 31.08.2016 у розмірі 2000грн, згідно рахунку №57/1 від 25.08.2016, №1338 від 19.09.2016 у розмірі 2000грн. згідно рахунку №58/1 від 05.09.2016; №1255 від 06.09.2016 у розмірі 1200грн, згідно рахунку №59 від 06.09.2016; №1360 від 23.09.2016 у розмірі 2000грн, згідно рахунку №64/1 від 16.09.2016; №1389 від 30.09.2016 у розмірі 2000грн, згідно рахунку №67 від 26.09.2016 (т. 1 а.с.107-171, 175-176, 180-181, 185-186, 190-191, 200-201, 195-196).

Розрахунок між ТОВ «НВО Перспектива» та ТОВ «Топкрафт» за поставлений товар проведено частково у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Топкрафт», що підтверджується платіжними дорученнями №1129 від 18.08.2016, №1156 від 23.08.2016, № 1221 від 31.08.2016, №1259 від 07.09.2016, №1337 від 19.09.2016, №1359 від 23.09.2016, №1386 від 29.09.2016 (т. 1 а.с.219-225).

Операції з придбання товару у ТОВ «Топкрафт» відображені у бухгалтерському обліку належним чином, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за серпень 2016 року по червень 2017 року, також відображено подальше списання придбаного товару у виробництво проволоки порошкової, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за 05.07.2016 01.10.2016 та за 01.08.2016 01.10.2016 та по рахунку 281 за 05.07.2016 01.10.2016 (т. 1 а.с.284, 271-278, 279-281, 270).

Використання товару у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів, відповідно до яких відбулось списання матеріалів для виробництва дроту порошкового (т.1 а.с.234-269).

Крім того, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Топкрафт» товар Графітова крупа КГ 1 у кількості 10тн був у подальшому реалізований ТОВ «ПМП Груп» за ціною 7083,33 грн. на загальну суму 42500 грн., про що свідчить видаткова накладна № 294 від 06.09.2016 (т.1 а.с.230). При цьому ціна реалізації перевищувала собівартість виготовленої продукції. Розрахунок між ТОВ «НВО Перспектива» та ТОВ «ПМП Груп» за поставлений товар проведено у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ПМП Груп», що підтверджується платіжним дорученням № 347 від 22.11.2016 (т. 1 а.с.233), перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 294ТН від 06.09.2016 (т.1 а.с.232).

Згідно з даними Звіту про фінансові результати за 2016 рік чистий прибуток позивача склав 2 417,4 тис. грн, що свідчить про наявність економічного ефекту від здійснюваної позивачем господарської діяльності.

Таким чином, поставка товару від ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт», його отримання позивачем, здійснення розрахунків, оприбуткування товару, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів, платіжними дорученнями, кореспонденцією рахунків та наданими договорами, які також були досліджені під час проведеної перевірки.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з постачання товару, з чого випливає право позивача на формування податкового кредиту необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник податку на додану вартість, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум податку на додану вартість за такими накладними.

Суд вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт», мали реальний зміст та підтверджуються наданими до перевірки та наявними в матеріалах справи первинними документами. На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, ТОВ «НВО Перспектива», як до перевірки так і під час судового розгляду справи, було подано накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» податковим органом суду не надано, у звязку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Окрім того, Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обовязок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як субєкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

В Акті перевірки відповідач, серед іншого, посилається на те, що згідно товарно-транспортних накладних пункт навантаження товару - м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 93, проте згідно даних Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів «Картка платника» ТОВ «Альт-Стандарт» у перевіряємому періоді знаходилось за податковою адресою: м. Кіровоград, вул. Андріївська, буд. 66/А, ТОВ «Топкрафт» за адресою: м. Кіровоград, вул. Ельворті, буд. 7, проте документів щодо наявності будь-якого звязку між контрагентами та пунктом відправки товару відсутні.

З приводу наведених посилань, суд зазначає наступне.

Дійсно з товарно-транспортних накладних вбачається, що пункт навантаження продукції розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 93.

Суд зазначає, що позивачем до суду було надано договір суборенди №28/1 від 28.06.2016, відповідно до якого ТОВ «НВФ Персона» (орендар) передав ТОВ «Альт-Стандарт» у тимчасове платне користування (суборенду) частину складського приміщення (100 кв.м), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 93. Згідно змісту зазначеного договору частина даного приміщення (100 кв.м) знаходиться в оренді ТОВ «Альт-Стандарт» на підставі договору суборенди №28/1 від 28.06.2016.

Також, позивачем до суду було надано договір суборенди №27 від 01.08.2016, відповідно до якого ТОВ «НВФ Персона» (орендар) передав ТОВ «Топкрафт» у тимчасове платне користування (суборенду) частину складського приміщення (100 кв.м), розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Білостоцького, буд. 93. Згідно змісту зазначеного договору частина даного приміщення (100 кв.м) знаходиться в оренді ТОВ «Топкрафт» на підставі договору суборенди №27 від 01.08.2016.

Отже, судом встановлено, що навантаження придбаної у ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» продукції здійснювалось у приміщенні, що знаходиться у суборенді зазначених контрагентів, що також передбачалось угодженими сторонами Специфікаціями до договорів, а тому вищезазначені твердження відповідача є необґрунтованими.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на відсутність у контрагентів постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у звязку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВО Перспектива», вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобовязань.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З Акту перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товару ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт».

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудові розслідування відносно контрагентів постачальників ТОВ «НВО Перспектива» в рамках відкритих кримінальних проваджень, покладаючи зазначену інформацію в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами постачальниками та позивачем, з огляду на наступне.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «Альт-Стандарт», ТОВ «Топкрафт», в якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами постачальниками позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ТОВ «Альт-Стандарт» та ТОВ «Топкрафт» щодо створення фіктивних субєктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відємне значення сформоване за результатами господарських операцій ТОВ «НВО Перспектива» визначено вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума відємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало відємне значення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень приписів Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, у звязку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати (т.1 а.с.10).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12 червня 2017 року №0007741406 та від 12 червня 2017 року №0007731406.

3. Судові витати в сумі 22825 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять пять) гривень 83 копійки присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Перспектива» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко