Ухвала суду № 70005547, 31.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/7478/17 Головуючий суддя І інстанції Губська Я. В.

Провадження № 22-ц/790/6056/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.

суддів: Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря:Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду виділені матеріали цивільної справи за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, з апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року, -

встановила:

У травні 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якому просив визнати недійсною довіреність, посвідчену 03.02.2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_6, за змістом якої ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_2 з питань продажу квартири АДРЕСА_1, визнати недійсними договори купівлі-продажу вказаної квартири від 25.02.2016 року та 01.03.2016 року, визнати спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 відумерлою, визнати право власності на вказану квартиру за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, витребувати квартиру із незаконного володіння ОСОБА_4

19.05.2017 року керівник Харківської місцевої прокуратура №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із заявою, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування заяви посилався на те, що у разі проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншими, ніж відповідачі, особами, можливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову, буде суттєво ускладено необхідністю визнання в судовому порядку недійсними наступних правочинів та витребування відповідного майна від наступних набувачів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року заяву керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, просив ухвалу скасувати, зняти арешт з квартири. В обґрунтування скарги зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 152 ЦПК України не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу, що оскаржується, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого керівником Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради позову, а тому наявні передбачені процесуальним законом підстави для накладення арешту на квартиру.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені цим Кодексом.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого керівником Харківської місцевої прокуратури № 4 позову є вимоги про визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності на вказану квартиру за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, витребування квартири із незаконного володіння.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі відчуження відповідачем спірної квартири може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову.

Разом з тим, частиною 1 ст. 155 ЦПК передбачено, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Будь-яких даних про підтвердження Харківською міської радою, в інтересах якої діє керівник Харківської місцевої прокуратури № 4, заяви про вжиття заходів забезпечення позову матеріали справи не містять, а тому ухвалу суду першої інстанції не можна вважати такою, що постановлена з додержанням вимог закону.

Крім того, ч. 8 ст. 152 ЦПК України не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2016 року в рамках кримінального провадження № 42014220040000070 на квартиру АДРЕСА_3 накладено арешт шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, здійснювати його відчуження, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єлиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.08.2016 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви керівника Харківської місцевої прокуратура № 4 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.І. Колтунова

Н.П. Пилипчук