Рішення № 70005343, 03.11.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/5635/16-ц

Провадження № 2/644/672/17

03.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

у складі: головуючого судді Бугери О.В.,

при секретарі Ілові А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов’язання припинити, як безпідставні, вимоги, зобов’язання анулювання заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до суду відповідний позов. В обґрунтування позову зазначено наступне. 30.03.2005 року між сторонами у справі укладено кредитний договір №НАН2GF01270078, за яким позивач отримала грошові кошти в сумі19900 доларів США. 27.10.2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою про реструктуризацію заборгованості та зміну валюти зобов’язання. Відповідачем було надано відповідь, із змісту якої вбачалось, що проведення реструктуризації є можливим за умови погашення дебіторської заборгованості, яка не пов’язана із кредитним договором. А саме, з наданої відповідачем довідки стало відомо, що окрім заборгованості за кредитним договором у позивача існує інша заборгованість перед банком. За № договору/рахунку 35524052301221 – 35405,64 гривні; 36537057002533 – 1338,97 дол.США; 3653705700533 – 32132,67 грн; 88000603574651 – 3654 грн; 22222216170526 – 11285 грн; 35529052302195 – 1558,58 дол.США. Свого волевиявлення на укладання правочинів з відповідачем, окрім кредитного, позивач не надавала, жодних оригіналів чи копії договорів позивач не має, усних правочинів не вчиняла. На чисельні звернення позивача щодо походження даної заборгованості відповідачем відповіді надано не було. Згідно до Інструкції про застосування плану розрахунків бухгалтерського обліку банків України від 17.06.2004 року №280 рахунки «3653» - утримання з працівників банку на користь третіх осіб призначення рахунку: облік сум, які підлягають стягненню на користь третіх осіб із заробітної плати працівників банку, у тому числі прибуткового податку на громадян. За кредитом рахунку проводиться стягнення сум на користь третіх осіб. За дебетом рахунку проводиться перерахування чи виплата сум на користь третіх осіб. Рахунку «3552» - нестачі та інші нарахування на працівників банку призначення рахунку: облік нестач активів банку та інших нарахувань на працівників банку. За цим рахунком обліковується заборгованість касових працівників у разі виявлення нестач, неплатіжних і фальшивих грошей, заборгованість підзвіті або нарахувань на працівників банку. За кредитом рахунку проводяться суми, що відшкодовані працівниками банку або списані відповідно до законодавства України. Тобто, вказана заборгованість нарахована, як заборгованість працівника банку. Позивач зазначає, що дійсно працювала банку з 05.01.2004 року по 11.04.2006 року, але звільнилась за власним бажанням. В період з моменту звільнення та до 2015 року будь-яких вимог до неї відповідачем не заявлялось, кримінальних проваджень щодо скоєння службових злочинів порушено не було. Її не було повідомлено про наявність будь-яких порушень з боку відповідача та виявлення нестачі, нарахувань, утримань, з неї, як працівника банку, відповідно до вимог ст.ст.130, 136 КЗпП України. Про прийняття будь-яких розпоряджень, проведення службових розслідувань її не повідомляли, вимог до суду не заявляли. Про походження інших рахунків їй взагалі нічого не відомо. Посилалась на законодавство в сфері захисту прав позивачів, зазначаючи, що кредитодавцю забороняється вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту.

Визначаючи позовні вимоги, позивач посилалась на ст.16 ЦК України, яка передбачає такий спосіб захисту, як припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначала, що строк позовної давності нею не порушений, оскільки про існування переліку заборгованостей вона дізналась з листа банку, а тому строк перебігу позовної давності починається з 30.05.2016 року. З посиланням на вимоги ст.ст.15, 16 ЦК України, КЗпП України, Закон України «Про захист прав споживачів», просила суд зобов’язати відповідача припинити, як безпідставні, вимоги до неї щодо стягнення заборгованості за договорами/рахунками 35524052301221, 36537057002533, 3653705700533, 88000603574651, 22222216170526, 35529052302195. Зобов’язати відповідача анулювати її заборгованість за вказаними договорами/рахунками.

В ході розгляду справи позивач подала позовну заяву уточнену в порядку ст.31 ЦПК України та просила суд зобов’язати відповідача припинити, як безпідставні, вимоги до неї щодо стягнення заборгованості за договорами/рахунками 35524052301221, 36537057002533, 3653705700533, 88000603574651, 22222216170526, 35529052302195, 99922222216170526, 29093829000113, 29094829000112. Зобов’язати відповідача анулювати її заборгованість за вказаними договорами/рахунками.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилалась на те, що позивач дійсно працювала в банку, після її звільнення в результаті проведеного службового розслідування встановлено порушення під час оформлення ряду кредитних договорів, у зв’язку із чим на ім’я ОСОБА_3 було відкрито рахунки, на яких обліковувались суми заподіяної шкоди. Тобто, рахунки відкриті для здійснення обліку дебіторської заборгованості перед банком, що була виявлена в ході службового розслідування, відповідного до чинного законодавства та локальних нормативних документів Банку. Ці рахунки є документами внутрішньогосподарського обліку господарських операцій. відповідача, а тому підстави для скасування заборгованості, яка обліковується на рахунках, відсутні.

Також зазначала, що згідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до чинного законодавства та установчих документів.

При цьому згідно до ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Виходячи з положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 р. № 237 виключення з активів підприємства (списання) дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Питання бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості в банках регламентовані Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004 року, та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» і ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правлінням Національного банку України № 280 від 17.06.2004 року було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського в України дебіторська заборгованість — це сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг, тощо. Згідно з розділом зазначеної інструкції «Каси, рахунки та їх призначення» рахунки 3552 (дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку) — нестачі та інші нарахування на працівників банку. Призначення рахунку: облік нестач активів банку та інших нарахувань на працівників банку. За цим рахунком обліковується заборгованість касових працівників у разі виявлення нестач, неплатіжних і фальшивих грошей; заборгованість підзвітних осіб тощо. За дебетом рахунку проводяться суми виявлених нестач активів банку в підзвіті або нарахувань на працівників банку. Також, згідно з Інструкцією, призначення рахунків 3653 — це облік сум, які підлягають стягненню на користь третіх осіб із заробітної плати працівників банку, у тому числі прибуткового податку на громадян. За кредитом рахунку проводиться стягнення сум на користь третіх осіб. За дебетом рахунку проводиться перерахування чи виплата сум на користь третіх осіб.

Станом на дату виявлення вказаних вище порушень з боку ОСОБА_3 у Банку діяло Положення про порядок обліку кредитних операцій, що мають ознаки шахрайства, затверджене наказом від 03.10.2007 р. № СП-2007 -341 та актуалізоване наказом № СП-2011-292 від 24.03.2011 (Додаток).

Відповідно до зазначеного Положення, у разі виявлення шахрайських кредитних операцій в результаті проведення службового розслідування або експрес-перевірки Напрямком «Безпека» генерується Висновок службового розслідування, затвердженого уповноваженою особою, який є підставою для відображення операції в облікових комплексах, як шахрайської. Висновок службового розслідування оформляється в системі ПриватДок з обов'язковим прикріпленням референтів угод, визнаних шахрайськими і відбитими в ПК «Приват-48», і базових номерів клієнтів по операціях, визнаними шахрайськими і відбитими в ПК «Sybridge». У Висновках службового розслідування в обов'язковому порядку робиться висновок про наявність ознак шахрайства, як з боку позичальника і третіх осіб, так і з боку співробітника або про змову між ними. Бухгалтерія ГО на підставі результатів висновку службового розслідування відкриває рахунки 2809 «дебіторська заборгованість клієнта / фігуранта / невстановлені особи», 3552 «дебіторська заборгованість працівника», 8057 «дебіторська заборгованість по шахрайським кредитам, раніше погашена коштами страхової компанії».

Тобто, в даному випадку волевиявлення позивача не впливає на відкриття цих рахунків, оскільки їх відкриття передбачено чинним законодавством та локальними нормативними документами. Також зазначала, що в ході проведення службових розслідувань за даними фактами порушень ОСОБА_3 була опитана працівниками Банку, було встановлено наявність порушень з її боку при оформленні матеріалів кредитних справ. Але при цьому договір про матеріальну відповідальність в матеріалах особової справи відсутній, будь-яких вимог до позивача з боку банку не висувалось. Заявлені вимоги не передбачені ст.ст.11, 15 ЦК України.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.05.2016 року позивач ОСОБА_3 мала заборгованість перед банком за наступними договорами: 35524052301221; 36537057002533; 36537057002533; 88000603574651; 22222216170526; 35529052302195 (а.с.6). Тобто, позивач зазначає, що про наявність порушеного права вона дізналась саме з листа банку від 30.05.2016 року, а тому на думку суду, строк на звернення до суду нею не пропущений. Відповідно до вимог ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Вимогами ст.ст.132-134 КЗпП України визначено обсяг відповідальності працівників. Відповідно до копії трудової книжки позивача ОСОБА_3 перебувала в трудових відносинах з відповідачем в період з 05.01.2004 року по 11.04.2006 року. Була звільнена з роботи за власним бажанням, відповідно до вимог ст.38 КЗпП України (а.с. 7-9). Положенням про порядок обліку кредитних операцій, що мають ознаки шахрайських (а.с.68-73) врегульовано питання бухгалтерського обліку сумнівної заборгованості. У Висновках службового розслідування в обов'язковому порядку робиться висновок про наявність ознак шахрайства як з боку позичальника і третіх осіб, так і з боку співробітника або про змову між ними. Бухгалтерія ГО на підставі результатів висновку службового розслідування відкриває рахунки 2809 «дебіторська заборгованість клієнта / фігуранта / невстановлені особи», 3552 «дебіторська заборгованість працівника», 8057 «дебіторська заборгованість по шахрайським кредитам, раніше погашена коштами страхової компанії». З 03.10.2007 року було скасовано дію п.1 Наказу №895 від 22.06.2006 року про затвердження «Положення про порядок обліку кредитних операцій, що мають ознаки шахрайських» (а.с.65-67) та визначено порядок перенесення заборгованості на рахунки сумнівної заборгованості. 17.10.2013 року було проведено службове розслідування відносно клієнта ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.60-64) та визначено, що укладені кредитні договори з відповідними особами вважати шахрайськими та недійсними. Відповідно до вимог ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Сторона позивача наполягала на тому, що відповідачем порушено процедуру притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству. В даному випадку, як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, договір про повну матеріальну відповідальність з позивачем під час роботи не укладався, в матеріалах особової справи позивача відсутній. Будь-яких вимог до позивача, як до працівника, щодо відшкодування шкоди завданої працівником, до неї не заявлялось та банк таких вимог до неї немає. Окрім того, в ході розгляду справи представник відповідача надала суду копію протоколу Кредитного комітету від 02.12.2016 року (а.с.92-99 ) та зазначала, що даним протоколом було вирішено питання про віднесення кредиторської заборгованості за укладеними договорами з ОСОБА_3 на безпосередню сторону договору. Тому, наполягала на тому, що будь-яких вимог до позивача щодо стягнення заборгованості по зазначеним рахункам банк не має. В заяві від 01.03.2017 року представник відповідача зазначала, що згідно інформації з програмного комплексу Банку станом на 28.02.2017 року позивач мала заборгованість перед банком за іпотекою, дебіторська заборгованість відсутня (ас.103), додано скін-шот сторінки (а.с.105). В ході розгляду справи представником позивача надано суду довідку станом на 24.03.2017 року із змісту якої вбачається, що на ім’я позивача відкриті угоди/рахунки №99922222216170526 ( угода №SAMBN 44000022027933 від 27.05.2008), №29094829000112 (угода №DBJHADLS0KAY0 від 18.12.2013); №29093829000113 ( угода №DCKHADLS0PW90 від 20.01.2014); №29094829000112 ( угода №DCKHADLS0PW70 від 20.01.2014); №88000603574651 (угода №SAMBN 86000744281059 від 21.07.2015); №29090052242325 (угода HAH2GF01270078@42325 від 30.04.2005); за даними рахунками наявна дебіторська заборгованість (а.с.112). Відповідно до вимог ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. В тому числі підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до вимог ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Між сторонами 30.03.2005 року було укладено кредитний договір №НАН2GF01270078. За умовами укладеного договору позивач отримала кредитні кошти шляхом видачі грошей через касу у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 25137,68 доларів на придбання квартири в сумі 19900 доларів США, на оплату страхових платежів 5237,68 доларів США (а.с.18-22). Як вбачається із змісту дослідженої довідки від 24.03.2017 року на рахунку №29090052242325 обліковується заборгованість за зазначеним договором.За зверненням позивача до відповідача щодо проведення реструктуризації (а.с.11-13) було надано відповідь від 05.11.2015 року щодо необхідності звернення до банку з метою проведення переговорів (а.с.10). З додаткових пояснень представника відповідача вбачається, що рахунок 88000603574651 є управлінським рахунком та на нього обліковані витрати понесені банком, у зв’язку із підготовкою та поданням до суду позовної заяви до позивача (а.с.151). Рахунки 29094829000112, 29093829000113 не є клієнтськими рахунками та на даних рахунках зафіксована заборгованість клієнтів банку, яких дотепер не тарифіковано, щоб здійснити перенесення суми, тому ця сума обліковується на рахунках відкритих на ім’я позивача. Заборгованість на вказані рахунки частково перенесена з рахунків 35524052301221, 35529052302195, 36537057002533, 3653705700533, та після верифікації боржників буде перенесена на їх рахунки. Рахунок 99922222216170526 є віртуальним рахунком Банку, який відкритий по позабалансовій позиції банку за іноземною валютою, на якому обліковуються зобов’язання банку по резервуванню коштів (пов’язаних з видачею кредитних коштів в іноземній валюті). Одночасно з цим, стороною відповідача в поясненнях зазначено, що Банк обліковує заборгованість ОСОБА_3 лише по рахунку 29090052242325( а.с.138-147). Тобто, судом встановлено в ході розгляду справи, що між сторонами на момент розгляду справи існує виключно зобов’язання за договором від 30.03.2005 року №НАН2GF01270078, за яким позивач у справі має заборгованість та зверталась до відповідача з пропозицією про проведення реструктуризації. Інших зобов’язань в розумінні вимог ст.ст.11, 509 ЦК України на момент розгляду справи позивач перед відповідачем не має, зазначені обставини були підтверджені неодноразово в ході розгляду справи й представником відповідача. Доводи позивача щодо порушення її прав, як споживача послуг, також не знайшли свого підтвердження. Так, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Позивач є споживачем послуги, наданої банківською установи у вигляді кредиту на житло. Банком надавалась відповідь на її звернення із заявою про проведення реструктуризації боргу та було запропоновано звернутись до установи банку з метою проведення перемовин. Банк не відмовляв в розгляді заяви з причин наявності іншої заборгованості. Окрім цього, суд вважає, що за своїм змістом оскаржені позивачкою дії є фактами, що без подання до неї позову не мають юридичного значення та не порушують цивільних прав та обов'язків позивачки, а тому вимоги позову задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 257, 261, 509 ЦК України, ст.ст.130-134, 136 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий:суддя ОСОБА_7