Вирок № 70004816, 02.11.2017, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/442/15-к

провадження: 1-кп/614/1/17

категорія: 34

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017 року Борівський районний суд Харківської області в складі :

головуючого-судді Гуляєвої Г.М.

за участю секретарів Євтіхієвої С.В., Кравцової О.П.

прокурора Колеснікова Д.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Молчанова М.П.

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Борова кримінальне провадження 1-кп/614/1/17 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вишневе Борівського р-ну Харківської області, українця, громадянина України, працюючого трактористом в ФГ «ПП ОСОБА_12», неодруженого, з середньою спеціальною освітою, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 24 березня 2014 р. приблизно о 20.00 год., керуючи трактором МТЗ-80, до якого була причеплена сівалка СЗ-3,6, які належать ОСОБА_4, з порушенням вимог експлуатації транспортного засобу, його руху та транспортування засобу, який за своїми габаритами перевищує габарити транспортного засобу, рухався у напрямку с. Першотравневе Борівського району Харківської області по асфальтованій автомобільній дорозі Першотравневе-Вишневе, по якій у цей же час, у зустрічному напрямку, у напрямку с. Вишневе Борівського району Харківської області рухався на мопеді «Альфа» ОСОБА_5 з пасажиром заднього сидіння ОСОБА_3

Під час руху, 0 км+650 м ділянки автомобільної дороги Першотравневе-Вишневе водій ОСОБА_1 у темний час доби, керуючи трактором МТЗ-80, до якого була причеплена сівалка СЗ-3,6, габарити якої перевищують габарити трактора та без належного освітлення, обладнаний ліхтарями не габаритного сільськогосподарського засобу, з несправними лампами задніх освітлювальних ліхтарів, без попереджувальних проблискових маячків, що обмежувало та не попереджало завчасне виявлення негабаритного засобу іншими учасниками дорожнього руху, згідно висновків судової автотехнічних експертиз № 936/14 від 20.10.2014, № 937/14 від 20.10.2014 та № 13930 від 23.12.2014, порушив Правила дорожнього руху України, а саме:

п.22.5. «за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м…»;

п.22.6 «транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, повинні рухатись з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та встановленими розпізнавальними знаками, передбаченими пунктом 30.3 цих Правил, а великовагові та великогабаритні транспортні засоби - також з увімкненим проблиском маячком (проблисковими маячками) оранжевого кольору»;

п.19.1 «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: - в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі»;

п.31.6 «забороняється подальшим рух транспортних засобів, у яких: - б) у темну пору доби в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів» та внаслідок чого, під час зустрічного роз'їзду на вказаній ділянці дороги, він своїми недбалими діями створив небезпеку для водія зустрічного мопеду «Альфа» ОСОБА_5 та пасажиру мопеда ОСОБА_3 та допустив зіткнення мопеда з лівою частиною сівалки СЗ-3,6 внаслідок чого виникло падіння мопеда разом з водієм та пасажиром.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку допустив ОСОБА_6 та яка знаходиться у причинному зв'язку з настанням наслідків, а саме - травмування пасажира мопеда ОСОБА_3 та заподіянні потерпілій тілесного ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої стегнової кістки у нижній терті зі зміщенням відломків, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 381-ІЗ/14 від 13.08.14 є тяжким тілесним ушкодженням яке небезпечне для життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що 24 березня 2014 р. він їхав на тракторі МТЗ-80 з сівалкою СЗ-3,6 по автодорозі с. Вишневе - с. Першотравневе, їхав у темний час доби. Не заперечував, що вказана сівалка значно перевищувала габарити трактора. Під час руху було ввімкнено ближнє світло. Сівалка освітлювалася лише однією фарою, яка була розташована з правої сторони позаду трактора. Інша фара була не справна. Не заперечував, що на тракторі не встановлено попереджувальні проблискові маячки, не було супроводження негабаритного вантажу, як того вимагають правила дорожнього руху. Рухаючись в темну пору доби він розумів, що становить небезпеку іншим учасникам дорожнього руху. Під час руху він побачив, що назустріч рухається транспортний засіб з великою швидкістю з ввімкненим світлом фар. Щоб дати можливість проїхати зустрічному транспортному засобу, ОСОБА_1 максимально прийняв вправо, виїхавши трактором на узбіччя дороги таким чином, що права сторона сівалки була у лісосмузі, а ліва сторона сівалки займала праву смугу дорожнього руху, в такому положенні транспортного засобу він зупинився, даючи можливість проїхати зустрічному транспорту. Як трапилося, що водій зустрічного транспортного засобу вдарився у ліве колесо сівалки ОСОБА_1 пояснити не може. Коли зіткнення сталося він вийшов з трактора і побачив, що мопедом керував ОСОБА_5, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а з ним була пасажирка ОСОБА_3 , яка знаходилася біля краю дороги по ходу їх руху першою, а ОСОБА_5 позаду неї. Обвинувачений запропонував викликати міліцію, але ОСОБА_5 відмовився. У цей момент під?їхав на автомобілі КАМАЗ ОСОБА_7, він об?їхав трактор з сівалкою, а потім запропонував допомогу. ОСОБА_1 пояснив, що виникла аварія, але ОСОБА_5 відмовився від допомоги. До прибуття допомоги ОСОБА_3 говорила, що у неї болить нога, а ОСОБА_5 попросив відкотити мопед з дороги. ОСОБА_1 відкотив мопед на узбіччя дороги, після аварії мопед знаходився на асфальті недалеко від постраждалих та недалеко від сівалки з трактором. Цивільний позов, заявлений потерпілою не визнає.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 24 березня 2014 р. о 20.00 год. вона разом з ОСОБА_5 їхали з с. Першотравневе до с. Вишневе. Дорога була асфальтована, лише збоку була ґрунтова дорога, вони їхали зі швидкістю приблизно 40-45 км./год. по своїй полосі руху, бо піднімалися на гору. Коли вони рухалися по дорозі, то назустріч їм наближався транспортний засіб на якому світило дві фари. Коли транспортний засіб до них наблизився, то вона побачила яскраве світло та відчула удар в ногу, при цьому перелетіла через ОСОБА_5, коли вона підняла голову, то побачила, що трактор ще рухався, сівалку вона теж побачила тільки в момент зіткнення. Сівалка освітлювалсь лише однією фарою з правої сторони задньої частини кабіни, яка світила в бік посадки. ОСОБА_3 була далеко від трактора, її ноги лежали в ярку, мопед лежав на обочині, приблизно 30 м від сівалки. Допомоги потерпілій ніхто не надавав. Після скоєного ОСОБА_1 не надавши їй допомоги покинув місце ДТП. Вже пізніше ОСОБА_3 дізналася, що у неї відкритий перелом, і тепер у неї одна нога довша, чим друга, при цьому травмована нога не згинається. На операцію та інше лікування вона витратила понад 11 000 грн. ОСОБА_1 під розписку дав лише 3 500 грн., тому заявлений цивільний позов вона підтримує в повному обсязі. В результаті травми має 3 групу інвалідності, тому просила стягнути затрачені кошти на лікування та 200 000 грн. моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є власником трактору МТЗ-80 та сівалки СЗ-3.6. 24.03.2014 р. він попросив ОСОБА_1 перегнати сівалку в с. Першотравневе. Також він підтвердив, що сівалка не обладнана габаритними вогнями, на тракторі не встановлені проблискові маячки та необхідні засоби освітлення, оскільки вважає це непотрібним.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що працював слідчим Борівського РВ та оглядав місце ДТП. Обставини, що були встановлені на місці ДТП були ним зафіксовані в протоколі огляду місця ДТП та протоколі огляду транспортного засобу. За узбіччям по руху трактора розташовані кущі та дерева. Слідів зіткнення транспортних засобів з навколишніми предметами не встановлено. Деталі мопеда розташовані по правій смузі руху в напрямку с. Вишневе, тобто на смузі по якій рухався мопед, що вказувало на те, що зіткнення відбулось саме на смузі руху мопеда. При огляді трактора було встановлено, що сівалка не має габаритних вогнів та освітлювалась лише однією фарою, яка була встановлена на правій задній частині кабіни трактора. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило.

Свідок ОСОБА_9 надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_8 та пояснив, що сівалка виступала за габарити трактора та на самому тракторі не працював задній лівий габарит, що не давало можливості повністю освітлювати сівалку.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 24.03.2014 року у вечірній час він рухався з ближнім світлом фар на мопеді «Альфа» разом з пасажиром ОСОБА_3 по напрямку з с.Першотравневе у с.Вишневе з швидкістю 45- 50 км./год. на відстані 1,5 м. від краю проїжджої частини. Попереду побачив світло фар зустрічного транспорту. При роз»їзді з зустрічним транспортом відчув удар, від чого мопед впав на праву сторону узбіччя. Лише після падіння побачив, що мопед вдарився об колесо сівалки, яку транспортував трактор під керуванням ОСОБА_1 На задній частині трактора була лише одна фара з правого боку, яка освітлювала праву частину сівалки. Колесо сівалки він побачив за 1,5м., за мить до зіткнення. Після ДТП повз них проїжджав автомобіль КАМАЗ, водій якого запропонував допомогу.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив обставини ДТП 24.03.2014 р. та що учасниками ДТП були ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_3 В момент, коли він побачив ДТП трактор перебував правими колесами на узбіччі, лівими на проїжджій частині, сівалка знаходилась повністю на смузі руху трактора. Він керував автомобілем КАМАЗ, який вільно проїхав по проїжджій частині. На дорозі бачив якісь уламки навпроти колеса сівалки. Від допомоги учасники ДТП відмовились.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він був присутній в якості понятого на місці ДТП та при огляді транспортного засобу. Слідчим був складений протокол, в якому було зафіксовано обстановку на місці ДТП. Також на місці ДТП по узбіччю на стороні руху трактора він бачив сліди руху транспортного засобу на відстані 1 м від краю проїжджої частини. По протектору шин він зрозумів, що то сліди від сівалки. Слідів руху трактора на узбіччі не було. Бачив поломані кущі на обочині дороги. На проїжджій частині дороги знаходились уламки мопеда. Протоколи були зачитані. Зауважень та доповнень від учасників не було.

Свідок ОСОБА_11 дав аналогічні пояснення.

Крім показів обвинуваченого, потерпілої, свідків судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину:

витяг з кримінального провадження № 12014220230000120, з якого вбачається, що 24.03.2014 року надійшло повідомлення про те, що приблизно 21 год. на автодорозі Вишневе - Пролетарське поблизу с.Вишневе Борівського району Харківської області сталося зіткнення мопеда «Альфа», яким керував ОСОБА_5 з причепною до трактора МТЗ-80 сівалкою, яким керував ОСОБА_1 Під час зіткнення пасажир мопеда ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та доставлена до лікувального закладу (а.с. 83 т.1);

рапорт помічника начальника - оперативного чергового Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області від 24.03.2014 р. про повідомлення від Борівської ЦРЛ про звернення до хірургічного відділення ОСОБА_3 (а.с. 86 т.1);

протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2014 р.,схему до протоколу огляду місця ДТП з фототаблицею в яких зазначено, що ДТП трапилося на автодорозі Вишневе - Пролетарське 0 км. + 650 м. в напрямку з с. Пролетарське до с.Вишневе. На момент огляду обстановка на місці ДТП змінена, транспортні засоби з місця пригоди забрані. Ділянка дороги рівна, покриття асфальтобетонне, сухе, для двох напрямків шириною 5,5 м., розмітка відсутня, узбіччя праворуч з рослинністю кущів, ліворуч узбіччя за яким знаходиться поле. Мопед «Альфа» знаходиться на узбіччі, виявлені сліди юзу на узбіччі, фрагменти деталей мопеда. (а.с.87-92 т.1) .

Дані протокол та схема складались у присутності обох водіїв та понятих. Зауваження та доповнення відсутні;

протокол огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 25.03.2014 р. з ілюстраціями згідно якого на тракторі МТЗ -80 виявлено, що не працює задній лівий габаритний ліхтар, на боковій поверхні лівого колеса сівалки виявлені сліди трас (а.с.93-95 т.1);

висновком експерта №109-ИЗ/14 Ізюмського міжрайонного відділення судмедекспертизи від 28.03.2014 р., згідно якого у гр-на ОСОБА_5 були виявлені багаточисленні садна голови, верхніх та нижніх кінцівок, крововилив в області лівого голенестопного суглоба; вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної травми; вищевказані тілесні ушкодження виникли у нього при ударі об тупі тверді жорсткі предмети, або при ударі об такі, якими могли бути і виступаючі частини корпуса автотранспорту, в умовах ДТП, яка мала місце 24.03.14 р.; вищевказані тілесні ушкодження по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; виходячи з характеру та тяжкості тілесних ушкоджень, встановлено, що швидкість автомобіля під час ДТП була незначною (а.с.99 т.1);

висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.03.2014 р. згідно якого у гр. ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено(а.с.100 т.1);

протоколом огляду предмета - сівалки СЗ-3,6 від 09.07.2014 р. з ілюстраціями у ході якого на диску лівого колеса виявлено деформацію метала у вигляді поперечного зсуву металу в сторону покришки колеса(а.с.105-106 т.1) ;

постановою від 09 липня 2014 р. про визнання предметів (мопед «Альфа Діо», трактор МТЗ-80 з сівалкою СЗ-3,6) в якості речових доказів та залучення до кримінального провадження(а.с.107 т.1);

висновком експерта №381-ИЗ/14 Ізюмського міжрайонного відділення судмедекспертизи від 13.08.2014 р., згідно якого відкритий перелом лівої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням обломків виник у ОСОБА_3 від дії тупих твердих предметів чи при ударі об такі, які могли виникнути при падінні з мопеда на розповсюджену поверхню в умовах ДТП, яка мала місце 24.03.14 р.; по ступеню тяжкості - це тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя (а.с.112-113 т.1);

протоколом огляду предмету від 09 вересня 2014 р. з ілюстрацією в ході якого були оглянуті фрагменти частин мопеду (а.с.127-128 т.1) ;

постановою від 09 вересня 2014 р. про визнання предметів - фрагментів частин мопеда «Альфа Діо» в якості речових доказів та залучення до кримінального провадження(а.с.129 т.1) ;

протоколами проведення слідчого експерименту від 07.10.2017 р. зі схемами проведеного з участю водіїв мопеда ОСОБА_1 та трактора ОСОБА_5, під час якого були перевірені їхні покази. В ході слідчого експерименту водій ОСОБА_5 вказав, що рухався зі швидкістю 40 км\год, пояснив механізм руху свого мопеда та обставини дорожньо - транспортної пригоди: « на відстані 50 м. попереду побачив транспортний засібна який їхав на зустріч та засліпляв йому очі. Наблизившись до відстані 30 м. бачив що йому назустріч рухався трактор, та в якусь мить побачив колесо сівалки.» При цьому у схемі до протоколу зі слів водія ОСОБА_5 вказана відстань руху мопеда від краю проїзної частини-1 м.

В ході слідчого експерименту водій ОСОБА_1 вказав, що рухався зі швидкістю 10 км\год, пояснив механізм руху свого трактора та обставини дорожньо - транспортної пригоди: « побачив, що по центру дороги ,назустріч наближається транспортний засіб-мотоцикл» При цьому у схемі до протоколу вказана зі слів водія ОСОБА_1 відстань руху мопеда від краю проїзної частини-2,3 м. відстань від колеса сівалки до краю проїзної частини-3,4 м. (а.с.130-136 т.1);

висновком судової автотехнічної експертизи №937/14 від 20.10.2014 р. НДЕКЦ ГУ МВСУ в Харківській обл., згідно якого в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти цій ДТП шляхом виконання вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в діях водія трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.22.5, 22.6, 19.1(в) і 31.6 (б) ПДР, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної ДТП; з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, дослідження з питань постанови: «Як повинен був діяти водій мопеду «Альфа» ОСОБА_5 у вказаних дорожніх умовах відповідно до вимог ПДР», «Чи мав водій мопеда «Альфа» ОСОБА_5 технічну можливість запобігти даній ДТП» та «Чи маються в діях водія мопеду «Альфа» ОСОБА_5 невідповідності вимогам ПДР, які перебували б у причинному зв'язку з подією ДТП», експертом не проводилося(а.с143-145 т.1);

Вказаний висновок суд поклав в основу обвинувачення підсудного, оскільки він підтверджується іншими доказами у справі і не суперечить їм.

висновком судової автотехнічної експертизи №936/14 від 20.10.2014 р. НДЕКЦ ГУ МВСУ в Харківській обл., згідно якого в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти цій ДТП шляхом виконання вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в діях водія трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.22.5, 22.6, 19.1(в) і 31.6 (б) ПДР, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної ДТП; з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, дослідження з питань постанови: «Як повинен був діяти водій мопеду «Альфа» ОСОБА_5 у вказаних дорожніх умовах відповідно до вимог ПДР» та «Чи маються в діях водія мопеду «Альфа» ОСОБА_5 невідповідності вимогам ПДР, які перебували б у причинному зв'язку з подією ДТП», з технічної точки зору не представляється можливим (а.с148-150 т.1);

Вказаний висновок суд поклав в основу обвинувачення підсудного, оскільки він підтверджується іншими доказами у справі і не суперечить їм.

висновком судової автотехнічної експертизи №13930 від 23 грудня 2014 р. Харківського НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, згідно якого з причин, вказаних, в дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, як повинен був діяти водій мопеда ОСОБА_5 в даній дорожньо-транспортній ситуації, чи мав він технічну можливість запобігти зіткненню та чи вбачаються в його діях невідповідності вимогам ПДР України, які знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП, - експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо; в даній дорожньо-транспортній ситуації водій трактора МТЗ-80 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.22.5, 31.6 «б» ПДР України; в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія трактора МТЗ-80 ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.п.22.5, 31.6 «б» ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру; в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія трактора МТЗ-80 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.22.5, 31.6 «б» ПДР України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП (а.с.155-158 т.1);

Вказаний висновок суд поклав в основу обвинувачення підсудного, оскільки він підтверджується іншими доказами у справі і не суперечить їм.

протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2015 р. та схемою до нього проведеного з участю водіїв мопеда ОСОБА_1 та трактора ОСОБА_5, під час якого були перевірені їхні покази з метою надання додаткових даних для проведення комісійної судово-автотехнічної експертизи (а.с 187-188 т.1);

висновком комісійної судово-автотехнічної експертизи №217/15 від 18.05.2015 р. НДЕКЦ ГУМВСУ в Харківській обл., згідно якого в даній дорожній ситуації водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.22.5, 22.6 і 31.6(б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти цій дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п.22.5, 22.6 і 31.6(б) ПДР України; в діях водія трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п.22.5, 22.6 і 31.6(б) ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (а.с.197-200 т.1);

Вказаний висновок суд поклав в основу обвинувачення підсудного, оскільки він підтверджується іншими доказами у справі і не суперечить їм.

висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №7 від 25.03.2014 р. згідно якого ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.201 т.1)

В той же час, суд критично оцінює висновок судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи №17751/16-52/9947/17-52 від 27.06.2017року, оскільки, як вбачається зі змісту висновку, експертам поставлені інші комплекси питань ніж у попередніх експертизах, надані вихідні дані з вказанням місця зіткнення транспортних засобів визначених з урахуванням клопотання захисника та показань обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі яких і було проведено експертизу. Висновки експертизи не підтверджуються іншими доказами у справі і суперечить їм.

Аналізуючи докази, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності підтверджують встановлені судом події злочину та винуватість ОСОБА_1 у його скоєнні, оскільки висновками вказаних вище експертиз, які суд вважає достовірними за допустимими доказами беззаперечно встановлено причинний зв'язок між порушеннями ОСОБА_1 правил безпеки руху і наслідками, що настали - дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 24 березня 2014 р.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Аналіз норми статті 286 КК свідчить, що цей злочин належить до злочинів із так званим матеріальним складом, а тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.

При кваліфікації кримінального діяння за порушення правил безпеки дорожнього руху необхідно визначати причинний зв'язок між порушеннями правил безпеки руху і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.

Про необхідність з'ясовувати і зазначати у вироках, чи є причинний зв'язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також у роз'ясненні, яке міститься в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якого при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286-288, 415 КК України слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - банкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно з?ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками. Порушення правил безпеки дорожнього руху та порушення правил експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, є самостійними діяннями, і суди мають ураховувати це при поставно ленні рішень у таких справах.

Суд визнав доведеним, що дорожньо-транспортна подія сталася внаслідок дій обвинуваченого, яким були порушені ПДР, а саме: п.22.5. «за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м…»;

п.22.6 «транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, повинні рухатись з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та встановленими розпізнавальними знаками, передбаченими пунктом 30.3 цих Правил, а великовагові та великогабаритні транспортні засоби - також з увімкненим проблиском маячком (проблисковими маячками) оранжевого кольору»;

п.19.1 «у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: - в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі»;

п.31.6 «забороняється подальшим рух транспортних засобів, у яких: - б) у темну пору доби в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів»

Позицію ОСОБА_1 про те, що він не винен в даній дорожньо-транспортній пригоді, так як діяв в межах ПДР України і у нього не було технічної можливості уникнути зіткнення з мопедом, суд розцінив як обрану форму захисту, оскільки вина обвинуваченого стверджується сукупністю вищевказаних доказів, досліджених у справі, які в свою чергу об'єктивно узгоджуються між собою.

Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, при цьому суд враховує, що злочин вчинений з необережності. Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, частково, у сумі 3500 грн. сплатив потерпілій вартість лікування, що суд визнає обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не погодився з думкою обвинувачення, яке наполягало на основному покаранні у виді 4 років позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання, оскільки в конкретному випадку це не відповідає загальним засадам призначення покарань, а також вимогам ч.2 ст. 50 КК України, яка вказує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу: якщо виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, то судом не слід направляти таких осіб в місця позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь представника Борівського районного сектору з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого від 28.08.2017 року відповідно до якої, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції останнього від суспільства.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції частини 2 ст.286 КК України, у вигляді позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами та є єдиним джерелом його доходу, а відтак - єдиним засобом до існування, із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про цивільний позов, заявлений до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальні збитки в розмірі 11 452 грн. 03 коп. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обвинувачений цивільний позов потерпілої до себе не визнав.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Потерпіла переконувала, що в результаті ДТП їй спричинена моральна шкода, оскільки вона перенесла не тільки фізичні страждання від спричинених тілесних ушкоджень, але й моральні страждання, отримала психологічний стрес, а у зв'язку з тривалим лікуванням та реабілітаційними заходами, нормальні життєві устої були порушені, їй встановлена 3 група інвалідності.

Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, больовими відчуттями, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.

Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.

Суд наголошує, що моральна і фізична шкода після нанесення, по суті, є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілої, погіршення функціонування її певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров'я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям на цей час і в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, перенесла значні фізичні та душевні страждання, які мають стійкий та інтенсивний характер та призвели до негативних змін у її житті, інвалідності у молодому віці, потребувала тривалого лікування, в післяопераційний період вона і досі переносить болеві відчуття, немає повноцінного фізичного навантаження, тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до роз'яснення, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає що розмір моральної шкоди у розмірі 50000 грн., що спричинена ОСОБА_1 виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення здоров'я, життєвих зв'язків, наслідків травми, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої.

Приймаючи до уваги, що судом встановлена вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, що потягнуло спричинення потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає, що матеріальні збитки (документально підтверджені), завдані потерпілій, підлягають частковому задоволенню в розмірі -7952,03 грн. з урахуванням сплачених добровільно коштів у сумі 3500 грн.

Вирішуючи питання про необхідність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує, характер порушень правил дорожнього руху України, вчинених ОСОБА_1, наслідки від цих порушень, доводи обвинуваченого, що його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами і, що позбавлення його такого права значно позначиться на його роботі, позицію прокурора, який вважав необхідним позбавити обвинуваченого прав на керування транспортними засобами, а тому на думку суду виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування зазначеного додаткового покарання.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт на майно не накладався

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки відповідно до ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальний збиток в сумі 7952(сім тисяч дев»ятсот п»ятдесят дві грн. 03 коп.) та моральну шкоду в сумі 50 000( п»ятдесят тисяч грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов'язані з проведенням:

-комплексної судової транспортно-трасологічної експертизи №689/14 в розмірі 2200,50 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава);

-судової автотехнічної експертизи №936/14 в розмірі 586,80 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава);

-судової автотехнічної експертизи №937/14 в розмірі 586,80 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава);

-судової автотехнічної експертизи №13930/14 в розмірі 885,60 грн. (УДКСУ у Борівському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37880458, банк отримувача: ГУДКС України в Харківській області, МФО 851011, р/р 31215206700105, код доходів бюджету: 24060300, код суду ЄДРПОУ: 02893806);

-судової автотехнічної експертизи №217/15 в розмірі 2762,10 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава);

-судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №17751/16-52/9947/17-52 в розмірі 6685,20 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: держава);

В силу ч.6 ст.10 КПК України речові докази: мопед «Альфа Діо» - вважати повернутим власнику ОСОБА_5, трактор МТЗ-80 з сівалкою СЗ-3,6 - вважати повернутим власнику ОСОБА_4, фрагменти частин мопеда «Альфа Діо», які залучені до кримінального провадження - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Гуляєва Г. М.