Рішення № 70003856, 01.11.2017, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1417/17

Провадження №2/433/779/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нехаєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до Луганської міської ради про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із дійсним позовом в обґрунтування якого зазначила, що 19 червня 2016 року помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина, до якої входить нерухоме майно ? частка квартири №20, розташованої в будинку №2 на кварталі Жукова у м.Луганськ. При цьому ? частина квартири належала ОСОБА_3 особисто, а ? частка квартири належала його дружині ОСОБА_4, яка померла 16 червня 2008 року. Після смерті дружини ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, оскільки проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем. Однак при цьому він не зареєстрував право власності на спадкове майно у передбаченому законодавством порядку. ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею померлого , за життя спадкодавець заповіт не оформив, інші особи разом з ним не проживали та зареєстровані не були. 16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини було відкрито спадкову справу. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у звязку з тим, що право власності на вказану частку квартири не було зареєстроване за спадкодавцем згідно чинного законодавства. У звязку з цим позивач просить суд визнати за нею право власності на ? частку вищезазначеної квартири.

Сторони в судове засідання не зявились. Від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого вона просила справу розглядати без її участі та без участі позивача.

Причина неявки відповідача суду не відома. Про дату та час судових засідань Луганська міська рада повідомлялась завчасно, неодноразово, належним чином, шляхом розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-сайті Троїцького районного суду Луганської області. Свого представника в судове засідання відповідач не направив, заперечень на позовну заяву надано не було.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч.2 ст.158, ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, що судовий розгляд справи можливий за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

У звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, подані відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір.

Судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 22 квітня 1998 року, виданого відділом по приватизації житлового фонду Луганської міської Ради народних депутатів, житлова квартира за адресою: м.Луганськ, кв.ЖуковаАДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках. Крім того, згідно технічного паспорта на приватизовану квартиру №20 в будинку №2 на кв.Жукова у м.Луганську, власниками зазначеної квартири є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.17, 21-22).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №94302230 від 11 серпня 2017 року, відомості про власника квартири №20 в будинку №2 на кварталі Жукова у м.Луганськ відсутні (а.с.24).

З копії будинкової книги квартири №20 в будинку №2 на кварталі Жукова у м.Луганськ вбачається, що за вказаною адресою були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.18-20).

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 07 липня 1964 року, донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_8 (а.с.10).

16 червня 2008 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20 червня 2008 року, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області (а.с.16).

Відповідно до копії довідки з реєстру відомостей про смерть, наданої управлінням з реєстрації населення м.Нетанія 27 листопада 2016 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 19 червня 2016 року у м.Нетанія, держава Ізраїль (а.с.13).

ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, його дружина ОСОБА_4 знята з реєстрації 16 червня 2008 року як померла, що підтверджується копією довідки №3036 від 08 вересня 2015 року (а.с.23).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №48549447 від 26 липня 2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (а.с.9)

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 червня 2017 року №133/02-31 представнику позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку квартири №20, розташованої в будинку №2 на кварталі Жукова у м.Луганську, яка належала померлому ОСОБА_3, так як право власності на вказану частку квартири не було зареєстровано згідно чинного законодавства (а.с.7-8).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законами України від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат», від 23.06.2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту - спадкоємці за законом.

В силу ст., ст. 1268, 1274 ЦК України спадкоємці за заповітом чи законом мають прийняти спадщину , або не прийняти її, чи відмовитися від прийняття спадщини на користь будь- кого із спадкоємців незалежно від черги.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», в якій зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як вбачається зі змісту ст. 66 вищезазначеного Закону на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Позивач посилається на те, що померлий ОСОБА_3 є її батьком, однак на підтвердження зазначеного факту нею не було надано підтверджуючих документів, а надана копія свідоцтва про народження на імя «Фаліної Вікторії Юріївни» позбавляє суд зробити висновок про те, що зазначений документ є свідоцтвом про народження відповідача «Колот Вікторії Юріївни» і що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_3

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позов було предявлено до Луганської міської ради.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідачами у справах щодо спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Наведене повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 1277 ЦК України, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак, згідно копії свідоцтва про право власності на житло, квартира належить в рівних частках чотирьом особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які померли, позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_7

Суд згідно ч.1ст. 33 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст. 11 ЦПК, суд не може за власною ініціативою замінити неналежного відповідача належним на підставі ст. 33 цього Кодексу.

Зміст зазначеної норми цивільного процесуального законодавства у системному аналізі з положеннями ст.ст.1, 3, 15 ЦПК України, ст.15 ЦК України дозволяє зробити висновок, що у разі відсутності клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем суд повинен відмовляти у задоволенні позову саме до цього відповідача, що не позбавляє позивача права звернутись з аналогічними позовними вимогами до належного відповідача.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за предявленим позовом.

Позивач та її представник скористались своїм правом передбаченим ч. 2 ст. 158 ЦПК України, а саме представник позивача заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача.

Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять інформації з приводу того, що до суду звернулась особа, яка має право вимоги (належний позивач), оскільки відсутні відомості про зміну її прізвища, а також відсутня інформація, що ОСОБА_7 була усунена від права спадкування, не прийняла спадщину, або відмовилась від її прийняття, а позивачем та її представником клопотання про заміну первісного відповідача або залучення у якості співвідповідача власника ? частки квартири ОСОБА_7 до суду не надходило, як і про витребування та дослідження судом спадкової справи після смерті ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи всіх належних відповідачів.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 357, 1216, 1223, 1261, 1268, 1270, 1272, 1274 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до Луганської міської ради про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Троїцький районний суд Луганської області. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 03 листопада 2017 року.

Суддя:/підпис/ ОСОБА_9

01.11.17