Рішення № 70003773, 18.10.2017, Біловодський районний суд Луганської області

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/158/17

Провадження № 2/408/406/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року Біловодський районний суд Луганської області

в складі:головуючого-судді: ОСОБА_1

при секретареві: Багрій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська Луганської області

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір грошової позики на суму 7556,61 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення до суду, становить 198512 грн. 14 коп. Відповідно до договору позики, на виконання своїх зобов`язань позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_3 вказані грошові кошти, а остання зобовязалась їх повернути до 16 січня 2014 року. На забезпечення повернення боргу також був укладений договір іпотеки від 16 грудня 2013 року, згідно якого ОСОБА_4 передала позивачу ОСОБА_2 в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Вказував, що відповідач ОСОБА_3 своїх зобов`язань не виконала, гроші не повернула, в звязку з чим утворилась заборгованість.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_2, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь частину боргу за договором позики від 16 грудня 2013 року у розмірі 20 000 гривень та в рахунок погашення частини заборгованості в розмірі 150 000 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_4 шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною 120000 грн. 00 коп. або за ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися по невідомій суду причині, незважаючи на те, що своєчасно й належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення у газеті «Вісті Луганщини» від 04 жовтня 2017 року. Заяви про розгляд справи у їхню відсутність до суду не надходило.

На підставі викладеного суд, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів по наявним матеріалам в справі.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_2 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так судом встановлено, що згідно Договору позики б/н від 16 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивач передав, а відповідач отримала позику, в сумі 7556,61 доларів США, що за курсом НБУ на той момент становило 60400 грн. 00 коп. Вказані кошти мали бути повернуті позикодавцеві не пізніше 16 січня 2014 року. Згідно п. 3 договору, сторони підтверджують, що позикодавець передав позичальнику суму позики, обумовлену договором (а.с. 72).

На а.с. 68-69 міститься договір іпотеки від 16 грудня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно п.1.1. якого ОСОБА_6 як майновий поручитель передає в іпотеку ОСОБА_2 як забезпечення зобовязань ОСОБА_3 за позикою, отриманою від ОСОБА_2 в сумі 7556,61 доларів США належну їй квартиру АДРЕСА_3. У відповідності до п. 1.10 у разі невиконання Боржником зобовязань за договором позики, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 1.2. вказаного договору сторони за договором іпотеки визначили заставну вартість «Предмету іпотеки» в сумі 120000 гривень 00 коп. Згідно звіту про оцінку майна, виданого субєктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 29 жовтня 2013 року оціночна вартість квартири становить 110 028 грн. 00 коп.

У відповідності до п. 4.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку основного зобов'язання у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за договором позики вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений цим договором строк суми позики.

Пунктами 4.4., 4.5 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, за рішенням суду. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 14690788 від 16 грудня 2013 року вбачається накладення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 70).

Вищевказана квартира згідно ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 14693364 від 16 грудня 2013 року забезпечує виконання основного зобовязання згідно договору позики від 16 грудня 2013 року (а.с. 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно дост. 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Виконання зобовязання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стататею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

На момент звернення до суду зобов`язань позичальник не виконала, гроші не повернула.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_4 шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною 120000 грн. 00 коп. або за ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобовязанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобовязання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Суд, вирішуючи позовні вимоги про погашення частини заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 150000 гривень за договором іпотеки від 16 грудня 2013 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зазначає наступне.

Як розяснено в п. 41 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Крім того, в п. 42 зазначеної Постанови ВССУ зазначено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 вищевказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вирішуючи питання, щодо ціни предмету іпотеки, суд виходить з того, що, ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 898-IV вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Як вбачається із п. 1.2 договору іпотеки від 16 грудня 2013 року сторони за договором іпотеки визначили заставну вартість «Предмету іпотеки» в сумі 120000 гривень 00 коп. Згідно звіту про оцінку майна, виданого субєктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 29 жовтня 2013 року оціночна вартість квартири становить 110 028 грн. 00 коп., а тому суд вважає за необхідне зазначити початкову ціну предмета іпотеки, яка визначена в п.1.2. договору іпотеки в сумі 120000 гривень 00 копійок або за ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач проживає на території де проводиться антитерористична операція і майно, яке є предметом іпотеки, також знаходиться на території де проводиться антитерористична операція.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Відповідно до ст. 9 вказаного закону протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Зазначеним Законом визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року, Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Ровеньки.

У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Ровеньки.

Отже, враховуючи приписи ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, а також норми ст. 217 ЦПК України, суд вважає, що дане рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених у статті 9 Закону України № 1669-УП від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

При цьому суд зазначає, що зупинення дії закону не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині погашення частини заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 20000 грн. 00 коп. за договором позики від 16 грудня 2013 року та у рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 150000 грн. 00 коп. за договором позики від 16 грудня 2013 року, звернувши стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Ухвалою судді 20 липня 2017 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення. З урахуванням уточнених позовних вимог, згідно яких ціна позову складає 170000 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1700 грн. 00 коп. тобто 1% ціни позову за подання до суду позовної заяви майнового характеру.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 610, 612, 625, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст.10,11,30,58-60,74,79,88,209,212-215,224-233 ЦПК України,суд -

ВИРІ ШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_9 частину заборгованості в розмірі 20000 (двадцять тисяч гривень) 00 копійок за договором позики від 16 грудня 2013 року.

У рахунок погашення частини заборгованості ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 перед ОСОБА_2 в розмірі 150000 (сто пятдесят тисяч) гривень 00 копійок за договором позики від 16 грудня 2013 року звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 120000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок або ціною, що встановлюється на підставі експертної оцінки.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_3 не підлягає виконанню на час дії заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці, встановлених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_9 1700 (тисяча сімсот) гривень 00 копій судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Біловодським районним судом Луганської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а в разі, якщо особа, яка брала участь у справі, не була присутня під час проголошення рішення, - з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю.Ю. Цимбал