Ухвала суду № 70003022, 11.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/35734/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А. Юрченко В.П.,

при секретарі Горбатюку В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014

у справі № 814/2282/13-а Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, позов задоволено: скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Одесі від 22.04.2013 № 0000061510.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.04.2013 № 68/15-1/32654880. За висновками акту перевірки позивачем порушені норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст.14, пункту 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на 932986,00 грн. у податковому обліку за період із липня 2011 року по вересень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», СПД ОСОБА_5, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків», ТОВ «Будівельне управління № 77», ТОВ «Русская инжиниринговая компания» (Російська Федерація) товарів (послуг), які не мали реального характеру, у результаті чого занижено ПДВ на 932986,00 грн. у податковому обліку за період із липня 2011 року по вересень 2012 року

За результатами перевірки СДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 № 0000061510 про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 932986, 00 грн. за основним платежем та на 466493, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товарів від ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», СПД ОСОБА_5, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків» та підрядних послуг від ТОВ «Будівельне управління № 77» та ТОВ «Русская инжиниринговая компания» (Російська Федерація), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІІІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Разом з тим, факт поставки позивачу від ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», СПД ОСОБА_5, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків», ТОВ «Будівельне управління № 77», ТОВ «Русская инжиниринговая компания» (Російська Федерація) товарів (послуг) не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Задовольняючи позов, суд перш інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з реального характеру поставки позивачу від ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», СПД ОСОБА_5, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків». Згідно з висновком судів першої та апеляційної інстанцій реальність операцій з поставки підтверджується документами, складеними за їх наслідками. Крім того, суди, застосувавши норми частини 1 ст. 72 КАС України, послались на оцінку в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 в адміністративній справі № 814/2281/13-а, залишеній без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013, якою було скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Одесі від 22.04.2013 №0000051510, прийнятого на підставі акту перевірки від 08.04.2013 № 68/15-1/32654880 про збільшення ТОВ «Сервісний центр «Металург» суми грошових зобов'язань з податку на прибуток, щодо неправомірності висновків СДПІ, викладених в акті перевірки.

Заперечуючи проти позову, СДПІ, поряд із доводами про відсутність у вище перерахованих постачальників матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі і поставки зокрема; відсутність доказів фактичного переміщення товарів, посилалась на пояснення керівника ПП «Украгро-Трейд» ОСОБА_3, наданих у межах розслідування кримінальної справи № 12/169002 (а.с. 124-127, т.8); постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області про притягнення як обвинуваченого від 13.06.2012 (а.с. 121-123, т.8), а також на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.10.2013 № 1-кп/489/410/13, яким визнано винним громадянина ОСОБА_4 (засновник ТОВ «Промімпекс») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини 1 ст. 205, частини 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (а.с. 82-86 т. 14).

Повідомлені СДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин не отримали оцінки судом, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях з ПП «Украгро-Трейд» та ТОВ «Промімпекс», так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача. як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Наведеним доводам СДПІ на підтвердження відсутності реального характеру поставки позивачу від ПП «Украгро-Трейд» та ТОВ «Промімпекс» товарів суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку суми податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цих юридичних осіб.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Крім того, поза увагою судів також залишились висновки акту перевірки від 08.04.2013 № 68/15-1/32654880 щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з посиланням на поставку підрядних послуг від ТОВ «Будівельне управління № 77» та ТОВ «Русская инжиниринговая компания» (Російська Федерація).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ «ГАМАЛС», ПВПП «Промстройдеталь», ТОВ «Август», ТОВ «Спец-Контакт», ТОВ «С.Т.Б.», ПП «Інтех-Плюс», ТОВ «Інсталл-Промавтоматика», ТОВ «ІТЄУ», ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «ТЕСЕЙ-Н», ПП «Украгро-Трейд», ТОВ «Комплект Маркет», СПД ОСОБА_5, ПП «Николаевстройкомплект», ТОВ «Екобудкомплект ТМ», ТОВ «ТПК Моноліт», ТОВ «ТД Владар-Харків», ТОВ «Будівельне управління № 77», ТОВ «Русская инжиниринговая компания» (Російська Федерація) товарів (послуг). З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити частково, скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко