Постанова № 70002508, 31.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 523/11060/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шепітко І.Г.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

31 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Суворовського об'єднанного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського об'єднанного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Суворовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання здійснювати ОСОБА_2 перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді скасуванню та прийняття в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, 02 лютого 1993 року на сесії Одеської обласної Ради народних депутатів ОСОБА_2 був обраний народним суддею Ленінського районного народного суду м.Одеси та наказом начальника Управління юстиції Одеської області №9 л/с від 04 лютого 1993 року позивача було зараховано до штату Ленінського районного народного суду м.Одеси з 08 лютого 1993 року.

На підставі Указу Президента України від 25 січня 2003 року №43/2003 "Про переведення суддів місцевих судів міста Одеси та призначення виконуючих обов'язки голів судів", ОСОБА_2 було переведено на посаду судді новоутвореного Суворовського районного суду м.Одеси.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" №957-ІУ від 05 червня 2003 року, відповідно до пункту 27 статті 85, частини першої статті 128 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 9 Закону України "Про статус суддів" (2862-12), позивач був обраний суддею безстроково.

Відповідно до постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 14 грудня 2006 року ОСОБА_2 обрано на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду безстроково .

Наказом голови Одеського апеляційного адміністративного суду №5-ос/с від 11.05.2017 року, на підставі рішення Вищої ради юстиції від 25 квітня 2017 року №965/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду у відставку» позивача відраховано зі штату суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Судом встановлено, що з 02.06.2017 року позивач перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м.Одесі та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 88% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, до стажу роботи, який дає право позивачу на отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зараховано лише період його роботи на посаді судді.

24 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% від заробітної плати (грошового утримання, суддівської винагороди) працюючого судді на відповідній посаді, із зарахуванням до його стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк служби в армії з 04.11.1977 року по 13.11.1979 року, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету імені І.І.Мечникова за період з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1986 року, період роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Ленінського райвідділу м.Одеси з 01 серпня 1986 року по 02 квітня 1990 року, час роботи слідчим прокуратури Одеської області з нагляду за додержання законів у виправно-трудових установах, старшим слідчим прокуратури м.Одеси з 13 лютого 1991 року по 08 лютого 1993 року.

Листом від 24.07.2017 року №178/м-5 Суворовським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі було відмовлено позивач у в задоволенні його заяви.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, нормами чинного законодавства визначено, що не допускається погіршення положення пенсіонера.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" ( в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року), який був чинний на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Водночас, спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року №865, чинна станом на день набрання чинності України "Про судоустрій і статус суддів", абзацом 2 пункту 3-1 якої було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" було передбачено зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період проходження строкової військової служби позивачем, період його роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Ленінського райвідділу м.Одеси, час роботи слідчим прокуратури Одеської області з нагляду за додержання законів у виправно-трудових установах, старшим слідчим прокуратури м.Одеси, а також половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі повинні зараховуватись до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Конституційний суд України в рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

У зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зокрема, частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням періоду проходження строкової військової служби, стажу роботи на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Ленінського райвідділу м.Одеси, час роботи слідчим прокуратури Одеської області з нагляду за додержання законів у виправно-трудових установах, старшим слідчим прокуратури м.Одеси, а також половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, складає 34 роки 06 місяців 6 днів, враховуючи положення частини 3статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, колегія суддів приходить до висновку, що щомісячне довічне утримання позивача має становити 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині, і вважає за необхідне залишити його без змін.

Однак, судова колегія не погоджується з рішенням суду I інстанції в частині зобов'язання здійснювати ОСОБА_2 перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не були враховані положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання здійснювати ОСОБА_2 перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, адже спору з вказаного предмету на момент розгляду справи не існує, а тому адміністративний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, в деяких випадках помилково застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає в цій частині скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині прийнятого рішення та прийняття нової постанови, про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Суворовського об'єднанного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Суворовського об'єднанного Управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання здійснювати ОСОБА_2 перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання здійснювати ОСОБА_2 перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання судді, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відмовити.

В решті постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.