Ухвала суду № 70002464, 01.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2768/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

01 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року за клопотанням ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження. Разом з тим, при подачі адміністративного позову позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому останній просив зупинити дію розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №816/2017-р від 20.09.2017 "Про оптимізацію структури обласної державної адміністрації" до вирішення справи по суті.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні вказаного клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши суду 01 листопада 2017 року клопотання про перенесення розгляду судового засідання, у зв'язку із неможливістю прийняти участь у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зважаючи на те, що до поданого клопотання не додано будь-яких належних доказів на підтвердження неможливості прибути у призначене судове засідання, також те, що судом участь позивача в судовому засіданні не визнавалась обовязковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо відсутності підстав для перенесення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №816/2017-р від 20.09.2017 "Про оптимізацію структури обласної державної адміністрації". Одночасно з позовною заявою позивач заявив клопотання про забезпечення даного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 1 ст. 117 КАС України, для вжиття відповідних заходів.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КАС України встановлено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Зі змісту ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України слідує, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах, а саме: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії. Цей перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Положеннями п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року встановлено, що застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Тобто, відповідно до вимог ст. 117 КАС України заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Розглядаючи доводи апелянта щодо необхідності забезпечення заявленого позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки дане розпорядження не стосується виключно прав та обов'язків позивача, а передбачає внесення змін до структури Хмельницької обласної державної адміністрації з метою її оптимізації, то зупинення його дії призведе до порушення прав осіб, які не є учасниками даного судового процесу та вплине на діяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень в цілому, що, на переконання апеляційного суду, не є співмірним заходом згідно з положеннями ст. 117 КАС України.

Також позивачем не надано суду докази на підтвердження своїх доводів, а саме яким чином будуть порушені його права і яким чином буде заподіяна шкода, і які конкретно значні зусилля та витрати необхідно буде здійснити для поновлення прав та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевказане, ухвала суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми, у зв'язку із чим наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають у колегії суддів сумнівів щодо правильності застосування в оскаржуваному рішенні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 встановлено, що оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.

З врахуванням встановлених обставин справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що на даний час відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6