Ухвала суду № 70002120, 01.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/8155/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» та Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року приватне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» (далі ПрАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати вимоги Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській (далі ОДПІ) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) від 2 лютого 2017 року № Ю-45-17 на суму 835287,99 грн. та № Ю-2073-23 на суму 82295,45грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 813/993/17 позов було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) № Ю-45-17 від 2 лютого 2017 року у частині боргу в сумі 10762,35 грн., а також вимогу ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2073-23 від 2 лютого 2017 року у частині боргу в сумі 273,29 м грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі ПрАТ просить вказану постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

У обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що ОДПІ було допущено ряд порушень приписів затвердженої Міністерством фінансів України наказом від 20 квітня 2015 року № 449 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме:

відправлено на адресу позивача вимоги від 2 лютого 2017 року № Ю-45-17 та № Ю-2073-23 лише 1 березня 2017 року;

у оспорюваних вимогах не застосовано передбачених штрафних санкцій;

вказані вимоги прийнято за відсутності правових підстав на проведення перевірки, без складання акту про результати перевірки, без складання розрахунку штрафних санкцій та пені.

З врахуванням наведеного, на переконання ПрАТ, оскаржувані вимоги підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідач ОДПІ у своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ПрАТ у повному обсязі.

Свої апеляційні вимог обґрунтовує тим, що оскаржувані вимоги у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач є платником ЄСВ та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі його нараховувати, обчислювати і сплачувати.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі ПрАТ та заперечив обґрунтованість вимог, викладених у апеляційній скарзі ОДПІ. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов ПрАТ у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість апеляційних вимог ПрАТ. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у позові у повному обсязі, задовольнивши апеляційну скаргу ОДПІ.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов ПрАТ, суд першої інстанції виходив із того, що ПрАТ є платником ЄСВ і 6 березня 2017 року отримало вимоги ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) із вказаного збору від 2 лютого 2017 року № Ю-45-17 на суму 835287,99 грн. та № Ю-2073-23 на суму 82295,45грн.

Посилання позивача щодо протиправності оспорюваних вимог через порушення відповідачем строків їх вручення були відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що не впливають на суму боргу. Одночасно було відхилено доводи позивача щодо незастосування ОДПІ штрафних санкції через те, що вони виходять за межі предмету доказування в справі та не впливають на суму недоїмки.

При цьому судом було встановлено, що станом на 31 січня 2017 року згідно з обліковими даними картки особового рахунку платника за ПрАТ рахується заборгованість на загальну суму 917 580,44грн.

Вимога від 2 лютого 2017 року № Ю-45-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 835287,99 грн., винесена станом на 31 січня 2017 року, є протиправною у частині боргу в сумі 10762,35 грн., оскільки згідно з розрахунком сум ЄСВ, що підлягають сплаті станом на 31 січня 2017 року, позивач визначив загальну суму ЄСВ у 824 525,64 грн., а не 835 287,99 грн., як зазначено у вказаній вимозі ОДПІ.

Крім цього, вимога від 2 лютого 2017 року № Ю-2073-23 про сплату боргу (недоїмки) на суму 82 295,45 грн. також є протиправною у частині боргу в сумі 273,29 грн., оскільки згідно з розрахунком сум ЄСВ, що підлягають сплаті станом на 31 січня 2017 року, позивач визначив загальну суму ЄСВ у 82 019,16 грн., а не 82 292,45грн.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено приписами Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ПрАТ є платником ЄСВ і 6 березня 2017 року отримало вимоги ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 2 лютого 2017 року № Ю-45-17 на суму 835287,99 грн. та № Ю-2073-23 на суму 82295,45 грн.

Приписами п. 1 ч. 2 Закону № 2464 передбачено, що одним із обовязків платника ЄСВ є його своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що платники ЄСВ зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 1 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч. 4 ст. 25 Закону № 2464).

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953 (далі Інструкція № 449).

Пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Приписами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо можливості формування податковим органом оспорюваних вимоги лише на підставі акту перевірки платника єдиного внеску.

Одночасно слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що незастосування ОДПІ штрафних санкцій до ПрАТ, як і надіслання вимоги із порушенням встановленого Інструкцією № 449 строку, не порушує прав позивача та не свідчить про неправомірність оспорюваних вимог у частині погашення існуючої заборгованості із сплати ЄСВ.

Відповідачем у ході судового розгляду не заперечується наявність у нього заборгованостей із сплати ЄСВ, однак заперечується їх розмір станом на 31 січня 2017 року.

При цьому сторонами фактично не заперечується того, що оспорювана вимога від 2 лютого 2017 року № Ю-45-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 835287,99 грн., винесена станом на 31 січня 2017 року, не відповідає фактичним обставинам справи у частині розміру наявної заборгованості ПрАТ по сплаті ЄСВ, оскільки згідно з відповідним розрахунком станом на 31 січня 2017 року така становила 824 525,64 грн., а не 835 287,99 грн., як зазначено у вимозі податкового органу.

Аналогічно оспорювана ПрАТ вимога від 2 лютого 2017 року № Ю-2073-23 про сплату боргу (недоїмки) на суму 82 295,45 грн. також не відповідає фактичним обставинам справи у частині наявної заборгованості позивача станом на 31 січня 2017 року зі сплати ЄСВ, оскільки позивач визначив таку у відповідному розрахунку у розмірі 82019,16 грн., а не 82292,45грн., як за назначила ОДПІ у своїй вимозі.

Відтак, доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції у даній справі.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» та Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 813/993/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіЛ.П.Іщук

ОСОБА_4

Ухвала у повному обсязі складена 3 листопада 2017 року.