Ухвала суду № 70002067, 30.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, третя особа Трускавецька міська рада про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі Управління містобудування, архітектури та землекористування (далі – Управління), третя особа Трускавецька міська рада з вимогами про визнання протиправною відмову відповідача у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об’єкту будівництва павільйону під заклад громадського харчування (кафетерію) на 30 посадочних місць за адресою м. Трускавець, вул. Джерельна та зобов’язання відповідача видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об’єкту будівництва павільйону під заклад громадського харчування (кафетерію) на 30 посадочних місць за адресою м. Трускавець, вул. Джерельна (кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:01:007:0016).

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 10 липня 2017 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з її необґрунтованістю та незаконністю, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач не має правових підстав видавати позивачу містобудівні умови та обмеження на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об’єкту будівництва павільйону під заклад громадського харчування (кафетерію) на 30 посадочних місць по вул. Джерельній у м.Трускавці в межах території першої зони санітарної охорони мінеральних вод. Також зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу, виходячи зі змісту частини 3 статті 29 «Закону України про містобудівну діяльність», так як ним не було надано копію документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці. Вважає, що відповідачем доведено правомірність відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень, належним та допустимими доказами спростовано підстави такої відмови.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 23.09.2014 передано на праві користування земельну ділянку площею 0,0228 га (кадастровий номер 4611500000:01:007:0016), що розміщена за адресою м. Трускавець, вул. Джерельна. Договір укладено терміном на 5 років. На вказаній ділянці розміщено металевий павільйон. Цільове призначення вказаної земельної ділянки – будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Маючи намір провести реконструкцію щодо даного металевого павільйону, який розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 4611500000:01:007:0016, з збереженням цільового призначення зазначеної земельної ділянки, позивач для проведення запланованих робіт, для чого необхідно отримати містобудівні умови та обмеження, позивач звернувся 21.03.2017 до відповідача для їх отримання та надав необхідні документи.

Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради, розглянувши дану заяву та представлений пакет документів, листом від 22.03.2017 за №40 відмовило позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень з посиланням на невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також зазначило, що згідно звернення ПрАТ «Трускавецькурорт» № 1980 від 13.10.2016 та акта санітарного обстеження території 1-ї зони санітарної охорони по вул. Джерельній від 12.10.2016 орендована позивачем земельна ділянка розташована в її межах.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наміри позивача по забудові належної йому земельної ділянки на праві користування відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, тому відмова відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень забудови є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до пп. 9 п. а) ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі – Закон № 3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства (стаття 20 Закону України «Про основи містобудування»).

Згідно вимог ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту «г» частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до частини другої статі 8 Закону № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Статтею 26 Закону № 3038-VI встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Як встановлено ч.ч.2, 3 ст.29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.29 Закону № 3038-VI спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011, визначено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом №3038-VI.

При цьому єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Виходячи з наведених норм містобудівного законодавства вбачається, що відповідач протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви має прийняти рішення про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні.

Відмовляючи позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зі зміною цільового та функціонального призначення, зовнішніх геометричних параметрів об’єкту будівництва павільйону за адресою м. Трускавець, вул. Джерельна з тих підстав, що відповідно до проекту округів та зон санітарної охорони курорту Трускавця та генерального плану міста Трускавця, затвердженого у 2011 році, земельна ділянка по вул. Джерельній, яка передана позивачу у користування на умовах оренди, знаходиться в межах першої зони санітарної охорони, колегія суддів вважає таку відмову відповідача необґрунтованою та повністю спростованою в ході розгляду справи наступним.

Перед отриманням позивачем в користування ділянки по вул. Джерельній в м. Трускавці, ним було розроблено землевпорядну документацію. Зокрема, розроблено та погоджено кадастровий план та проект відведення ділянки. За змістом вказаних документів видно, що межа 1-ї зони охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел проходить по межі спірної ділянки та не пересікає її.

Проект відведення та кадастровий план даної ділянки погоджено міським головою, начальником УЗР, головним архітектором, головним державним санітарним лікарем, начальником екологічної служби, директором ГГРЕС. При цьому зроблено висновок про те, що ділянка знаходиться за межами вказаної зони та погоджено кадастровий план директором ГГРЕС. Вказані погодження на час виникнення спірних правовідносин були діючими.

Крім того, факт розміщення спірної ділянки за межами 1-ї зони охорони суворого санітарного режиму мінеральних джерел підтверджується резолюцією Трускавецької міської санітарно-епідеміологічної станції від 16.02.2006, ситуаційним планом земельної ділянки 16.09.2005, викопіюванням з генплану, розглянутим Управлінням відповідно до висновку №311-д від 09.12.2005. Крім цього згідно висновку № 72-з від 23.01.2006, виданого Управлінням, щодо спірної ділянки відсутні містобудівні обмеження встановлені для 1-ої санітарної зони. У відповідності до висновку № 17/61 від 16.02.2006, виданого Трускавецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією, спірна будівля знаходиться за межами родовища мінеральної води «Нафтуся», визначеної постановою ОСОБА_4 Міністрів України від 09.02.1981. Вказаний висновок ґрунтується на листі від 13.02.2006 № 17-І/75 Гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції відповідно якого земельна ділянка знаходиться за межами родовища мінеральних вод «Нафтуся». Відповідно до висновків Екологічної інспекції у Дрогобицькому районі № 13 від 20.02.2006 та № 60 від 27.02.2006 проект відведення спірної ділянки виконано з дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Відповідно до листа ДАБІ у Львівській області №1013-6/1014-17 від 16.02.2017 порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності щодо спірного приміщення не виявлено.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про курорти» та постанови Кабінету Міністрів України №1094 від 25.08.2004 межі округів і зон санітарної охорони курортів затверджуються рішенням Верховної ради України.

Отже, міська рада не уповноважена вносити зміни, уточнювати чи вчиняти будь-які дії з межами 1-ї зони охорони санітарного режиму мінеральних джерел. Таке право виключно належить Верховній раді України.

З тих підстав суд не приймає до уваги покликання апелянта на поєднаний план існуючих та відкоригованих зон санітарної охорони Трускавецького родовища мінеральних вод і курорту, оскільки такий виданий не повноваженим на це органом.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовим розглядом встановлено, жодних належних доказів того, що спірна ділянка знаходиться в 1-й зоні охорони сурового санітарного режиму мінеральних джерел, відповідачем не надано.

За вказаних обставин відповідач безпідставно стверджує про розміщення даної ділянки в межах першої санітарної зони, не надавши при тому належних та допустимих доказів. При тому колегія суддів зазначає, що затверджена рішенням Трускавецької міської ради № 233 від 21.12.2011 містобудівна документація «Коригування генерального плану міста-курорту Трускавець» не можуть слугувати документом, котрий встановлює, змінює чи корегує зони санітарної охорони, оскільки остаточно не затверджена рішенням Верховної ради України.

Враховуючи, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджений наказом №109 від 07 липня 2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України передбачають лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а факту такої невідповідності судом не встановлено, то і відсутні підстави для відмови. Вказані обставини сторона апелянта не спростовує належними доказами.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що підстава відмови, наведена відповідачем, а саме невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам генерального плану міста, не відповідає фактичним обставинам та є неправомірною, а тому суд першої інстанції прийняв законне й обґрунтоване рішення про визнання дій відповідача протиправними, що призвели до порушення прав позивача, які підлягають відновленню у визначений судом першої інстанції спосіб.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта, що позивачем не було надано копію документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, оскільки така вимога не була підставою відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень.

Згідно ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст.ст.195, 196, ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 10 липня 2017 року у справі № 457/473/17 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текс виготовлено 02.11.2017.