Ухвала суду № 70001866, 02.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22492/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.,

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к позивача Іванченко А.С., Невечера С.І., Харченко К.І.

пр-к відповідача Зайцева О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМТС", звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2015 №0006222206 та від 07.09.2015 №0006232206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.09.2015 №0006222206 в частині штрафних санкцій у розмірі 36 115,50 грн. та від 07.09.2015 №0006232206 в частині штрафних санкцій у розмірі 45 667,75 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за наслідками якої складено акт від 11.08.2015 №500/1-26-50-22-06-31237762.

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 182 671,00 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 144 462,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 07.09.2015 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0006222206, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 216 693,00 грн., у тому числі: 144462,00 - основний платіж, 72231,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0006232206, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274 006,50 грн., у тому числі: 182 671,00 грн. - основний платіж, 91 335,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції вказував на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Задовольняючи решту позовних вимог суд першої інстанції вказував на неправомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 розділу ІІІ ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, та визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Тобто, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з відповідними нормами ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Таким чином, для вирішення справи по суті суд першої інстанції мав з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом першої інстанції та з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "БМТС" (покупець) та його контрагентами (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю "НІНЕЛЬ-УКРАЇНА", Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" укладено договори від 01.01.2012 №0601 та від 22.04.2013 №2304/П13, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві товари згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, зазначеними в специфікаціях, у кількості, що відповідає заявці покупця, та вказується у видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції копії договорів від 01.01.2012 №0601 та від 22.04.2013 №2304/П13, специфікацій товарів, що поставляються за договором, додаткових угод, накладних, повідомлень про зразок печатки (штампу) та підписів, фіскальних чеків, податкових накладних.

Разом з тим, аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської діяльності.

Зокрема, як вірно зазначав суд першої інстанції, відсутні докази транспортування товару, надані документи містять певні розбіжності (специфікації (додатки до договору) датовані раніше ніж сам договір), фіскальні чеки видані аптеками ( не сторонами спірних договорів).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМТС" (покупець) та приватним підприємством "Л.КОМ" (продавець) укладено договір про співробітництво в області обслуговування та постачання офісної техніки, а також постачання витратних матеріалів до неї від 10.01.2012 №0004/4Т/П, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати офісну техніку "товар" і послуги щодо її технічного обслуговування, відповідно до попередньої заявки, що надійшла від покупця.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції копії договору від 10.01.2012 №0004/4Т/П та додаткової угоди.

Втім, позивачем не надано обов'язкові для оформлення та визначені умовами договору документи. Зокрема, заявки позивача на технічне обслуговування офісної техніки, рахунків-фактури де зазначається кількість товару, яка підлягає постачанню та накладні/акти прийому-передачі такого товару від постачальника покупцеві. Відсутні докази наявності у позивача складського чи офісного приміщення.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМТС" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "РА "ПРОПАГАНДА" (виконавець) укладено договір від 05.06.2013 №5-06/2013, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з макетування, адаптації, виготовлення рекламних макетів, логістичні послуги, послуги промоутерів та інші послуги, які визначені сторонами у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити загальну вартість договору.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду першої інстанції копії договору від 05.06.2013 №5-06/2013, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договору передбачено, що виготовлення продукції, у тому числі її тиражування поліграфічними та іншими технічними засобами, здійснюється на підставі оригінал-макета, ескізів, кольоропроб, наданих виконавцю посадовою особою замовника, або підготовлених виконавцем, та письмово затверджених замовником. У разі виготовлення оригінал-макету замовником, макет передається виконавцю по FTP серверу або по електронній пошті. Останні позивачем надані не були.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМТС" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВС СИНЕРГІЯ" (виконавець) укладено договір від 05.03.2013 №433, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик та власними засобами виконати відповідно до умов даного договору, в повному обсязі та в строк роботи, які замовник зобов'язується прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду першої інстанції копії договору від 05.03.2013 №433, кошторисів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних.

Умовими договором передбачено виконання ремонтних робіт, які відповідно до пункту 2 договору виконуються з матеріалів та засобами виконавця або з матеріалів та засобами третіх осіб, які виступають у якості субпідрядника. Якість матеріалів повинна відповідати всім вимогам відповідної чинної нормативно-технічної документації.

Втім, позивачем не наведено стосовно того, чи які саме матеріали використовувалися під час виконання ремонтних робіт, чи залучалися треті особи, а також, відсутні сертифікати якості використаних матеріалів.

Відтак, позивачем не надано ряд документів, складання яких за умовами договорів є обов'язковими, а надана позивачем первинна документація по спірним операціям містить ряд недоліків.

Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апеллянт не зазначав та не наддав доказів на спростування висновків та тверджень суду першої інстанції.

Водночас колегія суддів, звертає увагу, що наявна у податкового органу інформація про відсутність у контрагентів позивача приватним підприємством "Л.КОМ", товариством з обмеженою відповідальністю "РА "ПРОПАГАНДА", товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", товариством з обмеженою відповідальністю "АВС СИНЕРГІЯ", товариством з обмеженою відповідальністю "НІНЕЛЬ-УКРАЇНА" необхідних умов (зокрема, трудових ресурсів) для здійснення фінансово-господарської діяльності та виконання ними взятих на себе договірних зобов'язань, не спростовується матеріалами справи та наданими позивачем доказами.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами не підтверджується об'єктивними доказами та не прослідковується за первісною бухгалтерською документацією.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентами є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 №826/17505/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 та позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002402204 від 11.06.2014 та №0002412204 від 11.06.2014.

Тобто, в данному випадку відсутній факт повторного протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання товариству.

Відтак, податковим органом протиправно накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Відповідно податкові повідомлення-рішення підлягають скасування в частині визначених штрафних санкцій, зокрема, від 07.09.2015 №0006222206 в частині штрафних санкцій у розмірі 36 115,50 грн. та від 07.09.2015 №0006232206 в частині штрафних санкцій у розмірі 45 667,75 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 02.11.17.