Ухвала суду № 70001763, 26.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2017 рокусправа № 804/5618/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника позивача: Лубенець Світлани Віталіївни,

представника відповідача: Головка Сергія Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма "Каупервуд" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001252202 від 04.04.2016 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Державною податковою інспекцією у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інвест-Проект». Вважає, що контрагент позивача ТОВ «Інвест-Проект» задіяне у схемах маніпулювання податковою звітністю, в т.ч. за рахунок пересорту придбаного та реалізованого товару по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг).

Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом. Позивач жодним чином не був обізнаний про взаємовідносини ТОВ «Інвест-Проект» з його контрагентами. Зазначає, що кримінальне провадження щодо директора ТОВ «Інвест-Проект» (ОСОБА_1.) закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні представник відповідача (Головко С.С.) підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача (Лубенець С.В.) у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "АФ "Каупервуд" з питань дотримання податкового та іншого законодавства України в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інвест-Проект" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25.02.2016 № 207 на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року № 0001252202, яким ТОВ аудиторська фірма "Каупервуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 23666,00 грн. та штрафними фінансовими санкціями у розмірі 11833 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АФ "Каупервуд" з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ "Інвест Проек" за січень-липень 2013 року від 28.01.2014 року № 291/04-63/20219083. Проте, податковим органом проведена повторна перевірка позивача за раніше перевіряємого періоду на підставі ухвали слідчого Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2016 року, в якій ухвалено призначити у кримінальному провадженні №32014040040000023 від 23.05.2014 року документальну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ АФ "Каупервуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Інвест-Проект" за період 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження господарських операцій (за актом перевірки від 25.02.2016 № 207) укладались наступні договори:

1) Договір про надання консультаційних послуг № 10/1 від 10.01.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 18.01.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 10/1 від 10.01.2013 р.; податкову накладну № 180103 від 18.01.2013 р.

2) Договір про надання консультаційних послуг № 21/01 від 21.01.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 29.01.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 21/01 від 21.01.2013 р.; податкову накладну № 290107 від 29.01.2013 р.;

3) Договір про надання консультаційних послуг № 04/02 від 04.02.2013 р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 07.02.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 04/02 від 04.02.2013 р.; податкову накладну № 70205 від 07.02.2013 р.

4) Договір про надання консультаційних послуг № 08/02 від 08.02.2013 р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 13.02.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 08/02 від 08.02.2013 р.; податкову накладну № 130201 від 13.02.2013 р.

5) Договір про надання консультаційних послуг № 18/02 від 18.02.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 22.02.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 18/02 від 18.02.2013 р.; податкову накладну № 220202 від 22.02.2013 р.

6) Договір про надання консультаційних послуг № 21/02 від 21.02.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 28.02.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 21/02 від 21.02.2013 р.; податкову накладну № 280213 від 28.02.2013 р.

7) Договір про надання консультаційних послуг № 05/03 від 05.03.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 12.03.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 05/03 від 05.03.2013 р.; податкову накладну № 120305 від 12.03.2013 р.

8) Договір про надання консультаційних послуг № 20/03 від 20.03.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 28.03.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 20/03 від 20.03.2013 р.; податкову накладну № 280302 від 28.03.2013 р.

9) Договір про надання консультаційних послуг № 13/05 від 13.05.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 21.05.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 13/05 від 13.05.2013 р.; податкову накладну № 210507 від 21.05.2013 р.

10) Договір про надання консультаційних послуг № 20/05 від 20.05.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 24.05.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 20/05 від 20.05.2013 р.; податкову накладну № 240510 від 24.05.2013 р.

11) Договір про надання консультаційних послуг № 23/05 від 23.05.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 28.05.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 23/05 від 23.05.2013 р.; податкову накладну № 280508 від 28.05.2013 р.

12) Договір про надання консультаційних послуг № 27/05 від 27.05.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 31.05.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 27/05 від 27.05.2013 р.; податкову накладну № 310501 від 31.05.2013 р.

13) Договір про надання консультаційних послуг № 04/06 від 04.06.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 10.06.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 04/06 від 04.06.2013 р.; податкову накладну № 100602 від 10.06.2013 р.

14) Договір про надання консультаційних послуг № 13/06 від 13.06.2013р.. На виконання вказаного договору оформлено Акт здачі-приймання наданих консультаційних послуг від 25.06.2013 р. до Договору про надання консультаційних послуг № 13/06 від 13.06.2013 р; податкову накладну № 250608 від 25.06.2013 р.

В акті перевірки зазначено: "Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі".

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачу на виконання вищевказаних договорів ТОВ "Інвест-Проект" надано письмові консультації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, тощо). Придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Верховного Суду України у подібній категорії спорів, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова