Постанова № 70001492, 31.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2017 справа №905/8389/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі: за участю представників сторін від апелянта: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 за довіреністю не з’явилисярозглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від11.09.2017 у справі№ 905/8389/13 за позовомДержавного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м. Вишгород Київської області в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м. Донецьк доДержавного підприємства “Артемвугілля”, м. Горлівка Донецької області простягнення 235037259,75 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. задоволено частково скаргу Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця про визнання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною; зобов’язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 згідно ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №43044067.

Визнано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною.

Відмовлено у задоволенні решти вимог.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчим органом в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду у справі №905/8389/13 не було вжито необхідних та можливих заходів, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” для належного виконання рішення господарського суду Донецької області, тому постанова ВП№43044067 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу є передчасною, а дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2017р. у ВП№43044067 є неправомірними.

Суд першої інстанції посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, дійшов висновку, що вимоги скаржника щодо зобов'язання відновити виконавче провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/8389/13, в якій просив її скасувати в частині задоволених вимог та прийняте нове рішення, яким відмовити скаржнику в частині задоволених вимог.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог такою, що винесена з порушенням норм законодавства.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що державний виконавець має право, а не обов’язок звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Враховуючи, що стягувач не звертався з відповідним клопотанням до органу виконання рішень, державним виконавцем були вчинені всі можливі дії щодо перевірки майнового стану та розшуку майна боржника, передбачені Законом «України «Про виконавче провадження».

У відзиві на апеляційну скаргу, Державне підприємство „Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії вважає, що державним виконавцем не здійснено усіх заходів, передбачених законодавством, необхідних для повного виконання наказу господарського суду Донецької області від 28.03.2014р. по справі №905/8389/13, зокрема, щодо розшуку майна боржника, матеріали виконавчого провадження №43044067 не містять акту про відсутність у боржника майна, тому постанова від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа стягувану є незаконною.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до Донецького апеляційного господарського суду не надано.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., судді: Стойка О.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. порушене провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/8389/13. Розгляд справи призначено на 31.10.2017р.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників апелянта та позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. у справі №905/8389/13 позовні вимоги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі”, м.Донецьк, задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 224 581 064,71 грн., пеню у сумі 8 815 309,69 грн., 3% річних у сумі 2975513,01 грн., що загалом складає 236 371 887,41 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 73080,00грн. В задоволенні в іншій частині позову відмовлено.

28.03.2014р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. по справі №905/8389/13 видано наказ на примусове виконання рішення суду.

22.04.2014р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП №43044067 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №905/8389/13 про стягнення основної заборгованості у сумі 224581064,71грн., пені у сумі 8 815 309,69 грн., 3% річних у сумі 2975513,01 грн., що загалом складає 236 371 887,41 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 73080,00грн.

Постановами від 12.05.2014р., від 28.11.2014р., від 28.12.2015р. ВП №43044067 зупинялося та поновлювалося згідно постанов від 28.11.2014р. та від 19.10.2015р. №43044067.

Постановою від 12.05.2014р. ВП №43044067 приєднано до зведеного виконавчого провадження №36979110.

Постановою ВП №11789154 від 17.05.2017р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Постановою ВП №11789154 від 17.05.2017р. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в перелічених банківських установах, та інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

23.05.2017р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, у якій встановлено відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Підставою повернення виконавчого документа стягувачу є п.2 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”.

12.07.2017р. Державне підприємство „Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, звернулось із заявою про відновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця та скаргою №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця, у якій просило:

- визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 недійсною;

- зобов’язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 згідно ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №43044067.

12.07.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області відновлено втрачену справу №905/8389/13; відновлено Державному підприємству „Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, пропущений строк на подання скарги №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця; прийнято скаргу до розгляду.

Господарським судом Донецької області 11.09.2017р. прийнято ухвалу, що оскаржується.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов’язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі “Півень проти України” зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди однієї із сторін.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України “Про виконавче провадження”, як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За роз’ясненнями викладеними в п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року за №9 слідує, що встановлений у частині першій ст. 1212 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Виходячи із приписів ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В силу до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанова про повернення виконавчого документа від 23.05.2017р. направлена не за зазначеною у постанові про повернення виконавчого документа адресою – м. Мирноград, Донецька область, а за юридичною адресою – м. Київ, що підтверджується листом від 23.05.2017р. вих. №43044067/20.1/12, судом першої інстанції обґрунтовано відновлено Державному підприємству „Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, пропущений строк на подання скарги №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця.

Здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в ч.5 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р.

Згідно з ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32 Закону України №606-ХІV від 21.04.1999р., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

У матеріалах справи міститься відповідь №1025553061 від 19.04.2017р. на запит №27113300 від 18.04.2017р. до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями із переліком рахунків боржника.

Однак, листування виконавчого органу з банківськими установами щодо наявності грошових коштів на цих рахунках у матеріалах виконавчого провадження №43044067 відсутнє.

Відповідно до постанови від 28.12.2015р. про зупинення виконавчого провадження №43044067 оголошено розшук транспортних засобів зареєстрованих боржником, проте результатів розшуку у матеріалах не відображено.

У відповідності до ст.54 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов’язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

В матеріалах справи докази звернення за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів відсутні.

Враховуючи вищенаведене, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП №43044067 не направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики, відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду посадових осіб юридичної особи-боржника за кордон є правом, реалізація якого нерозривно пов'язана з обов’язком виконавця вжити останнім усі необхідні заходи задля виконання судових актів.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, п.2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 2 цієї норми передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п.п.2-6 ч.1 цієї статті, державний виконавець складає акт.

В пункті 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" роз’яснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

В матеріалах справи відсутній акт на виконання ч.2 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016р.)

При цьому висновок щодо “безрезультатності” та/або “неможливості” розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи, що доказами матеріалів справи не доведено, що виконавчим органом вживалися усі необхідні та можливі заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, оскаржувана постанова ВП№43044067 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу є передчасною.

Відповідно до п.9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

В абз. 1 п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішення, ухвал, постанов господарських судів України” роз’яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що скарга Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, м.Вишгород Київської області, в особі Донецької філії, м.Димитрів Донецької області, №04/1173 від 06.07.2017р. на дії державного виконавця про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги про зобов’язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 згідно ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №43044067, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Порядок відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками визнання недійсною постанови про закінчення такого провадження унормований положеннями статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, відповідно до якої у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено обов’язок державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) – сукупність дій визначених у цьому закону органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як роз'яснено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Враховуючи, що постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №43044067 визнано недійсною, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що відмова у задоволенні другої вимоги скаржника не призведене до поновлення прав позивача у цій справі, відтак вимога про зобов’язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 згідно ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №43044067 підлягає задоволенню, як похідна від первісної вимоги.

Посилання місцевого господарського суду, що оскільки ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” містить імперативну норму, яка регламентує дії державного виконавця та встановлює спеціальні строки для вчинення державним виконавцем відповідних дій у разі визнання судом недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, як на підставу для відмову у задоволенні вимог скаржника щодо зобов’язання головного державного виконавця згідно із ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43044067 не є переконливими.

Доводи, викладені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному процесуальному документі.

Апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/8389/13 не підлягає задоволенню.

Вимоги скарги про зобов’язання головного державного виконавця згідно із ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016р. винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43044067 підлягають задоволенню.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 11.09.2017р. в частині відмови у задоволенні вимоги скарги щодо зобов’язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. № 1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43044067 підлягає скасуванню.

В іншій частині ухвала господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/8389/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, п.1 ч.1 ст.104, ст. 105, 106, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі № 905/8389/13 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/8389/13 скасувати в частині відмови у задоволенні зобов’язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. № 1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43044067.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Зобов’язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.41 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. № 1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 43044067.

В іншій частині ухвалу господарського суду Донецької області від 11.09.2017р. у справі №905/8389/13 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Судді: Н. М. Дучал

ОСОБА_3