Рішення № 70001377, 01.11.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р.Справа № 922/2756/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі : 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків; 2. Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, с. Старовірівка; до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с.Статичне , 2. Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області смт. Н.Водолага про визнання недійсним договору

за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 036688 від 11.12.2015;

1-го позивача - ОСОБА_2, довіреність № 32-20-14-13210/0/19-17 від 29.08.2017;

2-го позивача - не з'явився;

1-го відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 03.01.2017;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" та Нововодолазької районної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" від 05.12.2007 (кадастровий номер номер 6324285500:01:000:0087), зареєстрованому у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29.12.2007 за номером № 040770000492;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:01:000:0087), площею 14,0224 га у власність держави;

- судовий збір стягнути з відповідачів на реквізити Харківської обласної прокуратури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.09.2017 об 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2017 розгляд справи відкладено на 11.10.2017 об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2017 розгляд справи відкладено на 17.10.2017 об 15:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2017 задоволено узгоджене клопотання представників першого та другого відповідача про продовження строку розгляду спору (вх. № 34012); продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 01.11.2017 (включно); задовлено клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 33661 та розгляд справи відкладено на 01.11.2017 об 15:00.

20.10.2017 представник першого відповідача надав до суду клопотання за вх. № 34470 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: Договору № 1001 про надання послуг з питань землеустрою від 17.08.2017, який укладено між Замовником - ТОВ "Агролатінвест" та Виконавцем - ТОВ "Земтехстандарт", а також Акту прийому - передачі наданих послуг № 306 від 05.09.2017 до Договору № 1001 від 17.08.2017.

Надані до суду документи долучені судом до матеріалів справи.

31.10.2017 другим відповідачем до суду були надані письмові пояснення за вх. № 35699, які долучені судом до матеріалів справи.

В призначеному судовому засіданні 01.11.2017 прокурор та представник першого позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Другий позивач свого представника в судове засідання не направив, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на його необґрунтованість. Вказував, що при підписанні сторонами договору оренди землі були враховані всі положення ст.ст.15,124 Закону України “Про оренду землі”. Орендна плата встановлювалась відповідно до Розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 12.11.2007 року № 777 та надалі згідно Угоді про зміну і доповнення договору від 23.11.2010 року на основі грошової оцінки, яка була зроблена земельним відділом Нововодолазької районної державної адміністрації з подальшою переоцінкою в 2012 році, тобто в строки встановлені законом. Перший відповідач по спірному договору проводив оплату по нормативно-грошовій оцінці, яка була встановлена на час оплати. Суми оплат орендної плати по спірному договору навів в довідці про нарахування орендної плати по договору оренди землі. На даний час підприємство належним чином виконує свої зобов'язання, заборгованість з орендної плати відсутня. Крім того, у судовому засіданні та у заяві про застосування позовної давності представник першого відповідача вказував на те, що прокурором при зверненні за даним позовом пропущено строк позовної давності.

Другий відповідач свого представника до суду не направив, в письмових поясненнях (вх. № 35699 від 31.10.2017) просив розглянути справу без участі його представника. Заявою (вх. № 33366) другий відповідач позов визнав частково та погодився з вимогами прокурора щодо визнання недійсним договору оренди землі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації від 12.11.2007 року №777 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, першому відповідачу надано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старовірівської сільської ради загальною площею 161,2215га в тому числі - рілля - 161,2215 га, та встановлено орендну плату у розмірі 120 грн. за 1га земельної ділянки.

05 грудня 2007 року між Нововодолазькою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ “Агролатінвест”, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір), який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківській регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельним ресурсам України у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2007 за №040770000492.

За умовами Договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження №777 від 12.11.2007 року, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради, із земель запасу земельну ділянку загальною площею 14,0224 га у тому числі рілля - 14,0224 га на підставі технічної документації із землеустрою.

Кадастровий номер орендованої земельної ділянки 6324285500:01:000:0087.

Згідно п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 141657,31 грн.

Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна.

Земельна ділянка, яка передається оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 6 Договору).

Згідно із пунктом 8 Договору останній укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 120 грн. за 1га земельної ділянки, що складає 1682,70 грн. щорічно.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 Договору).

Згідно п.15 Договору земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 18 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.

Згідно з пунктом 43 договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Земельна ділянка передана в оренду за актом прийому-передачі від 05.12.2007 року.

Вказуючи, що Договір укладено з порушенням вимог статей 13,18 Закону України “Про оцінку земель”, статей 15,21 Закону України “Про оренду землі”, прокурор просить визнати його недійсним, посилаючись на те, що при укладанні Договору були використані матеріали грошової оцінки, затвердженої рішенням виконавчого комітету Нововодолазької районної ради від 21.06.1995 року № 243.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.1 ст.6 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.15 Закону України “Про оренду землі” (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору оренди землі такі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати (частина 4 вищенаведеної статті).

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про плату за землю” (який був чинним на момент укладання спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 Закону України “Про плату за землю”).

Згідно статтею 1 Закону України “Про оцінку земель” (у відповідній редакції) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За положеннями ст.5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до норм ст.13 Закону України “Про оцінку земель” проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст.18 згаданого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст.20 Закону України “Про оцінку земель” у відповідній редакції).

Відповідно до ст.23 Закону України “Про оцінку земель” технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до інформації Нововодолазької районної ради Харківської області від 22.05.2017 №492, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 14,0224 га з кадастровим номером 6324285500:01:000:0087, яку передано в оренду за Договором, не затверджувалася.

Крім того, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області від 25.05.2017 № 10-20-0.23.26-127/117-17 відомості щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 14,0224 га з кадастровим номером 6324285500:01:000:0087, яку передано в оренду за Договором, відсутні.

Відсутність відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить, що фактично така оцінка при укладанні Договору не проводилась.

Оскільки земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах.

За таких обставин суд вважає, що прокурор правомірно вказує на те, що оспорюваний договір суперечить земельному законодавству.

Крім того, першим відповідачем надано до суду завірену належним чином копію договору №1001 про надання послуг з питань землеустрою від 17.08.2017 року з додатками та акту передачі-приймання наданих послуг №306 від 05.09.2017 року, зі змісту яких вбачається, що виконавцем послуг ТОВ “Земтехстандарт” на замовлення ТОВ “Агролатінветс” виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки площею 14,0224 га з кадастровим номером 6324285500:01:000:0087, яку передано в оренду за Договором.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, першим відповідачем заявлено про пропуск прокурором позовної давності, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Цивільним кодексом України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦКУ).

Відповідно до статті 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦКУ).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Судом встановлено, що спірний договір укладено 05.12.2007, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області лише в серпні 2017 року.

При цьому прокурор зазначав, що про відсутність проведеної нормативної грошової оцінки зазначеної в позовній заяві земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівська сільська рада дізналися у 2017 році після направлення прокурором листів про представництво їхніх інтересів, у зв'язку з чим строк позовної давності ними не порушено.

Проте, суд вважає, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення.

Так, наказом Генерального прокурора України від 15.04.2004 №6гн, що діяв на момент прийняття розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 08.11.2004 №339 про передачу відповідачу-1 в довгострокову оренду терміном на 25 років земельної ділянки загальною площею 838,21га та оспореного правочину, було передбачено необхідність забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Наказом від 19.09.2005 №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.

Крім того, частинами 1, 2, 3 ст.33 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Отже, наведені приписи регулюють відносини районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій у спосіб, що дозволяє останнім бути обізнаними з прийнятими районними адміністраціями розпорядженнями, в тому числі й зі спірним, на виконання якого укладено договір оренди землі, що в свою чергу, свідчить про можливість позивача дізнатися про існування порушених прав до спливу строків позовної давності.

Згідно абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 “Про судове рішення у цивільній справі” встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Зважаючи на викладене та враховуючи звернення прокурора з даним позовом у серпні 2017 року, тобто після сплаву трирічного строку позовної давності, причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи документально не обґрунтовані та не підтверджені, що не створює підстав для задоволення клопотання прокурора про його поновлення, суд приходить до висновку, що наявність відповідної заяви першого відповідача про застосування позовної давності до прийняття рішення у справі є підставою для відмови в позові.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску прокурором позовної давності про застосування якої було заявлено першим відповідачем до прийняття рішення у справі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 03.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/2756/17