Ухвала суду № 70001231, 31.10.2017, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянувши скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" № 06-2/1404 від 18.09.17р. на дії органу державної виконавчої служби у справі

за позовом: Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" вул. Народного Ополчення, 11-А, м. Київ Київської області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 9 961 грн. 92 коп..

За участю представників сторін:

скаржника (боржника): ОСОБА_1 - начальник юридичного відділу;

Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області Міністерства юстиції України: ОСОБА_2 – головний державний виконавець

Суть справи: Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015р. затверджено мирову угоду, укладену 15 грудня 2014 року між дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі керуючого санацією ОСОБА_3, що діє на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 18.06.2013 р. по справі № 44/258-б та дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, відповідно до умов якої: Відповідач зобов’язується здійснити оплату в розмірі 9 961 грн. 92 коп., згідно умов видаткової накладної № 06-0111-8 від 30.06.2012 р., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача частинами протягом 3 місяців: д 31 січня 2015 року – 3 320 грн. 64 коп.; д 28 лютого 2015 року – 3 320 грн. 64 коп.; до 31 березня 2015 року – 3 320 грн. 64 коп..

18 вересня 2017 року на адресу господарського суду Тернопільської області від Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" надійшла скарга № 06-2/1404 від 18.09.17р. на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якій зокрема просить:

- визнати недійсними Постанову про стягнення виконавчого збору від 05.09.2017 р. ВП 49256196 по примусовому виконанні ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015 р. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2017 року судове засідання по розгляду скарги призначено на 10 жовтня 2017 року на 10 год. 00 хв.; Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області надати господарському суду письмові пояснення /заперечення/ щодо поданої скарги; належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 49256196.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2017 р., розгляд скарги в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 24.10.2017р. в зв’язку з неподання органом примусового виконання рішень заперечень на скаргу та копій матеріалів виконавчого провадження.

24.10.2017р. на адресу господарського суду Тернопільської області від Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області надійшли заперечення на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області у даній справі.

В судовому засіданні 24.10.2017р. було оголошено перерву до 10 годин 30 хвилин 31 жовтня 2017 року.

Присутній в судовому засіданні 24.10.2017 представник скаржника подану скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області підтримав в повному обсязі . Зокрема зазначив, що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 05.09.2017 про стягнення виконавчого збору на суму 996,19 грн., є незаконною та винесена без будь-яких законних підстав, оскільки жодних заходів по примусовому виконанню ухвали господарського суду щодо стягнення боргу державним виконавцем здійснено, тобто реалізовано не було, фактичного стягнення суми боргу не було, відтак були відсутні підстави для її винесення. Крім того стверджує, про неправомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в судовому засіданні 31.10.2017, проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу №3865/033-32 від 24.07.2017 (вх. №19062 від 24.10.2017). Зокрема, вказує на те, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 (до складу якого з 13.11.2015р. входило і виконавче провадження №49256196 з примусового виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р.) державним виконавцем вживалися заходи по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу по даній справі, а саме неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, копії яких скеровувалися на адресу банківських установ для виконання та боржнику для відома; неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника. Щодо оскаржуваної постанови, то вказує на те, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до чинного законодавства, зокрема ст. ст. 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження". Просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник стягувача в жодне із судових засідань не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду скарги Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було повідомлене належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши подану скаргу, заслухавши представників скаржника (боржника) та органу державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що остання підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

10.11.2015 на підставі заяви Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 06.11.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження №49256196 про примусове виконання ухвали Господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015р. у справі №921/1237/14-г/11; боржнику - ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надано семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання рішення суду та попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

13.11.2015 року виконавче провадження №49256196 приєднано до зведеного виконавчого провадження №36035661.

05.09.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_6 винесено постанову ВП №49256196 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з тим, що 02.08.2017 року на адресу відділу надійшла заява Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про повернення виконавчого документа.

Пунктом 1 частини 1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо останній подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 3 ст.40 вказаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Керуючись ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05.09.2017 року винесено постанову ВП №49256196 про стягнення з боржника – ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" – 996,19 грн. виконавчого збору.

Як вже вказувалось вище, в обгрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що ухвала суду у справі №921/1237/14-г/11 органом державної виконавчої служби в примусовому порядку не виконувалось, заходи щодо примусового виконання наказу не проводились. За таких обставин, та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.01.2015р. у справі №921/205/13-г, а також у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003, скаржник стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього виконавчого збору та витрат виконавчого провадження згідно оскаржуваних постанов.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, слід зазначити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент відкриття виконавчого провадження ВП №47419679 регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV із змінами та доповненнями.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у даній справі) було передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної зокрема у постановах від 28.01.2015 року у справі №924/205/13-г та від 15.11.2016 року у справі №21-5597а/15,2а-2171/11/1370, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, пунктом 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Проте, беручи до уваги відсутність законодавчих приписів щодо застосування на момент повернення виконавчого документа стягувачу положень Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, а також враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі, як і винесення оскаржуваної постанови ВП №49256196 від 05.09.2017 року здійснено державним виконавцем після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII і з посиланням на останній, тому в даному випадку застосуванню підлягають саме положення Закону в редакції чинній на дату винесення оскаржуваних постанов.

Щодо постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49256196 від 05.09.2017, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції чинній на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору) (надалі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, за приписами вказаної статті, підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є саме наявність фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача вказаних у виконавчому документі сум.

Як вказує державний виконавець, в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №36035661 вживались заходи по примусовому виконанню наказу щодо стягнення боргу, неодноразово виносились постанови про арешт коштів боржника, зокрема: 26.10.2015, 18.11.2015, 09.03.2016, 04.04.2016, 18.05.2017, якими накладався арешт на кошти, що містяться на рахунках в банках та належать ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; неодноразово на адресу банків направлялися вимоги на списання коштів з рахунків боржника.

Разом з тим в підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 251 від 15.07.2016р. про перерахування 144,30 грн. ДП «КОДУ»ВАТ» ДАК»Автомобільні дороги» . В призначені платежу вказано : згідно зв. в/д про стягнення з ДП Тернопільський облавтодор в користь ДАК Автомобільні дороги України коштів в сумі 144 грн. 30 коп.

Підставою для стягнення виконавчого збору відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", є фактично стягнуті (повернуті) в примусовому порядку суми. І лише в такому випадку, від стягнутих сум стягується 10 відсотків виконавчого збору. Тому, у разі виконання судового рішення протягом усього періоду виконавчого провадження іншим способом ніж примусове стягнення , виконавчий збір не повинен стягуватись, оскільки база нарахування виконавчого збору (10%) у органу ДВС відсутня.

Таким чином, оскільки фактично стягненно державним виконавцем з боржника на користь стягувача 144,30 грн., присуджених за ухвалою у справі №921/1237/14-г/11 сум, враховуючи положення ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає що правові підстави для винесення постанови від 05.09.2017 ВП №49256196 про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" виконавчого збору в розмірі 996,19 грн. (що становить 10% від суми коштів, які фактично стягнуті) були відсутні.

Враховуючи викладене, вимоги скаржника в частині визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 05.09.2017 ВП №49256196 про стягнення виконавчого збору є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р., суд відзначає наступне.

Юрисдикційність розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС залежить від того, який орган видав виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню органами ДВС.

Так, у відповідності до ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження”, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Однак, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Такі ж приписи визначені і в господарському процесуальному законі, зокрема згідно ст.1212 ГПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, ухваленого господарським судом, підлягають розгляду відповідним господарським судом.

Отже, оскарженню в порядку господарського судочинства підлягають рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, які мають місце в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів.

Поряд із цим, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження приймаються державним виконавцем у разі, якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа відповідні кошти не були стягнуті. Такі постанови, в силу п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчими документами та, у разі їх невиконання боржником в добровільному порядку, підлягають примусовому виконанню в окремому виконавчому провадженні.

У відповідності до поданої скарги Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" предметом оскарження визначає постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р.

Таким чином, ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" оскаржуються дії та рішення державного виконавця, прийняті в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів (постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору №49256196 від 05.09.2017 р.), виданих іншим органом – Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, а не судом в порядку ГПК України

Відтак, при вирішенні питання про прийняття скарги на дії ДВС щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження №54659165 з примусового виконання постанов державного виконавця від №49256196 від 05.09.2017 р., як виконавчих документів іншого органу (не суду), слід застосовувати норму спеціального Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, згідно якої, як вже зазначалось вище, скарги щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), в тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження оскаржуються до відповідного адміністративного суду. Іншого порядку оскарження спірних постанов державного виконавця, аніж за правилами адміністративного судочинства України, законом не передбачено.

Зазначене викладене і у п. 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", згідно якого справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також на справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, вимоги Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про скасування постанови про відкриття провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р., підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Відповідно до п.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене вище, суддя припиняє провадження в частині розгляду скарги Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" , щодо скасування постанови про відкриття провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" № 06-2/1404 від 18.09.17р. на дії органу державної виконавчої служби у справі № 921/1237/14-г/11 – задовольнити частково.

2. Визнати недійсною Постанову про стягнення виконавчого збору від 05.09.2017 р. ВП 49256196, прийняту Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області по примусовому виконанні ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015 р.

3. Припинити провадження в частині розгляду скарги № 06-2/1404 від 18.09.17 року Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" на дії органу державної виконавчої служби про визнання недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54659165 від 07.09.2017 р. по постанові №49256196 від 05.09.2017 р. щодо стягнення виконавчого збору з примусового виконання ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1237/14-г/11 від 13.01.2015р.

4. Ухвалу, прийняту за результатами розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби, може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.М. Сидорук