Рішення № 70000784, 30.10.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/34/16-17/103/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017 Справа № 908/861/16

за позовною заявою: приватного підприємства Агропромислова фірма Алекс, 71311, Запорізька обл., Камянсько-Дніпровський р-н, с. Велика Знамянка, провулок Свободний, 1

до відповідача: колективного підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області, 71311, Запорізька обл., Камянсько-Дніпровський р-н, м. Камянка-Дніпровська, вул. Усачева, 2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Камянсько-Дніпровська районна рада Запорізької області, 71304, Запорізька обл., Камянсько-Дніпровський р-н, м. Камянка-Дніпровська, вул. Набережна, б. 87

про стягнення 593 904,22 грн.

суддя Корсун Віталій Леонідович

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 01.03.17 № б/н

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

31.03.16 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства Агропромислова фірма Алекс (ПП АФ Алекс) до колективного підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області (далі КП Агросервіс-Камянка) про стягнення 593 904,22 грн. основного боргу згідно договору про надання послуг від 01.06.13 № 20.

31.03.16 проколом автоматизованого розподілу судових справ вказану позовну заяву передано на розгляд судді Колодій Н.А.

13.04.16 господарським судом Запорізької області по даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено. Даним рішенням суд вирішив стягнути з КП Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області на користь ПП Агропромислова фірма Алекс 593 904,22 грн. основного боргу та 8 908,56 грн. судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.16 у даній справі залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Камянсько-Дніпровську районну раду Запорізької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.16 апеляційну скаргу Камянсько-Дніпровської районної ради на рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.16 у справі № 908/861/16 залишено без задоволення, а рішення без змін.

26.07.17 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.16 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.16 у справі № 908/861/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

15.08.17 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/861/16 передано на новий розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 15.08.17 судом прийнято справу № 908/861/16 суддею Корсун В.Л. до свого провадження, якій присвоєно № провадження 32/34/16-17/103/17, судове засідання призначено на 29.08.17.

Ухвалою від 29.08.17 розгляд справи відкладено на 12.09.17.

При цьому, у звязку із відмовою від розгляду двох клопотань поданих представником третьої особи у цій справі у вигляді зазначення на тексті таких клопотань фрази: «прошу вказане клопотання не розглядати», судом не розглядались клопотання представника третьої особи (т. 2, арк. спр. 10-11) про призначення колегіального розгляду цієї справи та про залучення до розгляду цієї справи Енергодарську місцеву прокуратуру (том 2, арк. спр. 12-13).

Ухвалою від 12.09.17 судом відмовлено у задоволенні заяви представника ПП АФ Алекс від 11.09.17 про призначення розгляду справи в режимі відео конференції з підстав викладених у тексті вказаної ухвали.

Крім того, ухвалою від 12.09.17 судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 31.10.17, розгляд справи відкладено на 04.10.17.

Ухвалою від 25.09.17 судом відмовлено у задоволенні заяви представника ПП АФ Алекс ОСОБА_2 від 15.09.17 про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.10.17 розгляд справи відкладено на 30.10.17.

В засіданні 30.10.17 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи (т. 2 арк. спр. 15-16) про витребування від позивача та відповідача технічне завдання (на задоволенні якого представник відповідача в судовому засіданні 30.10.17 не наполягав).

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив з того, що в п. 4 резолютивної частини ухвали від 15.08.17 (про прийняття справи № 908/861/16 до свого провадження), з урахуванням вимог викладених у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.17 у цій справі, судом вже було витребувано від позивача та відповідача документи, які б свідчили про те, що послуги за договором від 01.06.13 № 20 реально були надані (у даному випадку первинні бухгалтерські, товаро-транспортні документи, подорожні листи та ін.)

За клопотанням представників позивача та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 30.10.17, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представника відповідача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач в ході розгляду цієї справи при новому розгляді справи в судові засідання жодного разу не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судових засідань позивач повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ... У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців …

Згідно із відомостями, зазначених самим же позивачем, отриманими з позовної заяви від 28.03.16, місцезнаходженням позивача є адреса: 71311, Запорізька область, Камянсько-Дніпровський район, с. Велика Знамянка, пров. Свободний, буд. 1.

Ухвали суду про прийняття справи № 908/861/16 від 15.08.17, про продовження строку розгляду справи від 12.09.17, про відкладення розгляду справи від 29.08.17 і від 30.10.17 та про відмову в задоволені клопотання від 12.09.17 і від 25.09.17 направлені ПП Агропромислова фірма Алекс за адресою: 71311, Запорізька область, Камянсько-Дніпровський район, с. Велика Знамянка, пров. Свободний, буд. 1.

Вищевказані ухвали до суду не повертались.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що позивач про дату, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином у відповідності із приписами закону. Підстави неявки позивача суду не відомі.

Крім того, суд прийнято до уваги той факт, що позивачем двічі було подано заяву про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції, що свідчить про обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду даної справи.

В позовній заяві від 28.03.16 позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг від 01.06.13 № 20, на виконання умов якого, позивач виконав перевезення (послуги) щебня на загальну суму 593 904,22 грн. Відповідач, в свою чергу, його зобовязання за договором щодо сплати за надані послуги не виконав та не розрахувався. Внаслідок чого в останього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 593 904,22 грн. Тому, позивач просить суд стягнути 593 904,22 грн. основного боргу згідно договору про надання послуг від 01.06.13 № 20.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву від 12.09.17, просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву від 29.08.17, просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників відповідача та третьої особи в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.13 між комунальним підприємством Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної Ради (замовник) та приватним підприємством Агропромислова фірма Алекс (виконавець) укладено договір про надання послуг № 20, відповідно до якого (п. 1.1. договору) виконавець зобовязується надати замовнику послуги по перевезенню щебня, асфальтобетону із використанням техніки.

Згідно із п.п. 2.1.1. п. 2.1. договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: за власні кошти виконавець перевозить власною технікою щебень, асфальтобетон на ремонт доріг Камянсько-Дніпровського району.

Пунктами 3.1.-3.2. договору передбачено, що фактичні обєми виконаних робіт фіксуються в актах наданих послуг, підписуються сторонами не пізніше наступного дня після закінчення робіт. По завершенню робіт за договором замовник зобовязаний повністю розрахуватися з виконавцем протягом 3-х банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Відповідно до п. 4.1.1 договору, обовязки виконавця своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в розділі 2 цього договору.

Обовязки замовника: оплата проводиться згідно з актів прийому-передачі виконаних робіт (п.п. 4.2.1. п. 4.2. договору).

Згідно із п. 6.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором, до 31.12.13.

З боку виконавця договір підписано керівником: директором ОСОБА_3 (за Статутом), а з боку замовника - директором ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту.

На підтвердження надання послуг за Договором позивачем додано до справи підписані від виконавця й від замовника та скріплені печатками підприємств Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- № ОУ-0000023 від 15.10.13 на суму 41 154,11 грн.;

- № ОУ-0000024 від 18.10.13 на суму 57 623,28 грн.;

- № ОУ-0000025 від 22.10.13 на суму 59 839,56 грн.;

- № ОУ-0000026 від 24.10.13 на суму 59 839,56 грн.;

- № ОУ-0000027 від 09.10.13 на суму 54 298,86 грн.;

- № ОУ-0000028 від 28.10.13 на суму 39 893,04 грн.;

- № ОУ-0000029 від 30.10.13 на суму 46 541,88 грн.;

- № ОУ-0000030 від 31.10.13 на суму 41 960,17 грн.;

- № ОУ-0000035 від 31.12.13 на суму 127 002,48 грн.;

- № ОУ-0000036 від 31.12.13 на суму 15 816,98 грн.;

- № ОУ-0000037 від 31.12.13 на суму 38 057,90 грн.;

- № ОУ-0000039 від 31.12.13 на суму 11 876,40 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань по договору щодо своєчасності та повноти оплати наданих послуг, позивач звертався до відповідача з претензією від 01.02.16 № 1 (докази направлення вказаної претензії (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, тощо) суду ненадані).

Відповідач листом від 03.03.16 № 6 повідомив позивача що підтверджує заборгованість за договором № 20 від 01.06.13, однак не має коштів для погашення заборгованості.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В якості підстав позову про стягнення суми 593 904,22 грн. основного боргу позивачем вказано договір про надання послуг № 20 від 01.06.13, предметом якого є надання замовнику послуг по перевезенню щебня, асфальтобетону із використанням техніки.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач у позовній заяві від 28.03.16 стверджує, що договір виконав у повному обсязі. На підтвердження чого надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); реєстр актів виконаних робіт за 2013 рік; претензію № 1 від 01.02.16 (згідно із змістом якої … відповідно до договору № 20 від 01.06.13 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 593 904,22 грн.); відповідь на претензію відповідно до якої відповідач визнав заборгованість за договором № 20 від 01.06.13 на суму 593 904,22 грн. та акт звіряння взаємних рахунків станом на 01.01.16.

Приписами ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України (ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частиною 1 ст. 35 ГПК України також встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Враховуючи приписи законодавства, для оцінки правової природи визначеного у договорі про надання послуг від 01.06.13 № 20 предмету договору виконавець зобовязується надати замовнику послуги по перевезенню щебня, асфальтобетону із використанням техніки, а також представлених позивачем в обґрунтування позову перелічених вище доказів, беручи до уваги статутні документи позивача та відповідача, суд ухвалами неодноразово відкладав розгляд справи та зобовязував сторони надати документи з метою всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На вимоги суду інших доказів не надано.

Таким чином, спір розглядається за наявними матеріалами цієї господарської справи і суд надає оцінку доказам, які долучені до матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та ін. учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та ін. угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2. ст. 639 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3).

Частиною 1 ст. 175 ГК України, визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 7 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Пунктами 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом цивільного законодавства боргом є невиконане в строк зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, … фіктивний правочин (ст. 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в т.ч. нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватись як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи ін. дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

Аналіз наведених вище норм матеріального права та розяснень Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 надає суду підстави для висновку про те, що вказаний договір про надання послуг № 20 від 01.06.13 є фіктивним, вчиненим без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином. А тому, в силу приписів ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, такий договір підлягає бути визнаним недійсним з огляду на наступне.

Так, матеріалами цієї справи встановлено, що договір укладено між комунальним підприємством Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної Ради (замовник) та приватним підприємством Агропромислова фірма Алекс (виконавець), що договір підписано директорами цих підприємств, а саме: директором комунального підприємства ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, та директором приватного підприємства ОСОБА_3, яка діяла відповідно до положень Статуту керованого нею підприємства.

Відповідно до Статуту КП Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області, комунальне підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл, міста Камянсько-Дніпровської району Запорізької області, є власністю територіальної громади району, є підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним Камянсько-Дніпровській районній раді (п.п. 1.1., 1.3. та 1.4. Статуту). Із директором підприємства укладається контракт (п. 8.3 Статуту).

Згідно з контрактом від 17.05.12, на момент укладення договору № 20 про надання послуг від 01.06.13 ОСОБА_4 був призначений на посаду директора комунального підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області з 17.05.12 до 17.05.15.

Рішенням Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області від 10.02.17 № 21 на посаду директора комунального підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області призначено ОСОБА_5 строком на 3 роки - з 15.02.17.

Згідно із відомостями, отриманими на безкоштовний запит суду з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usrinfo.minjust.gov.ua (роздруківка з сайту долучена до матеріалів справи) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, надання ландшафтних послуг, будівництво доріг і автострад є видами діяльності комунального підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області.

Незважаючи на те, що надання ландшафтних послуг, будівництво доріг і автострад є видами діяльності комунального підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області, яке є відповідачем у цій справі, директором комунального підприємства Агросервіс-Камянка ОСОБА_4 укладено договір № 20 від 01.06.13 щодо перевезення щебня, асфальтобетону із використанням техніки із приватним підприємством Агропромислова фірма Алекс (позивачем).

Як вбачається із Статуту ПП Агропромислова фірма Алекс та із безкоштовного запиту суду з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usrinfo.minjust.gov.ua з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником (власником) приватного підприємства є ОСОБА_4.

Наведене вище надає суду підстави для висновку про те, що директор КП Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області уклав договір із приватним підприємством Агропромислова фірма Алекс, власником якого він є.

Суд вважає, що договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, умисел мали обидві сторони, оскільки:

- по-перше, згідно з ч.2 ст. 169 ЦК України, комунальне підприємство є юридичною особою публічного права і вбачається конфлікт інтересів;

- по-друге, укладений між сторонами договір не містить будь-яких індивідуальних ознак, які б надали можливість достовірно встановити факт реального виконання стороною - приватним підприємством Агропромислова фірма Алекс обумовлених договором послуг.

Представлені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за: №: ОУ-0000023 від 15.10.13 на суму 41 154,11 грн.; № ОУ-0000024 від 18.10.13 на суму 57 623,28 грн.; № ОУ-0000025 від 22.10.13 на суму 59 839,56 грн.; № ОУ-0000026 від 24.10.13 на суму 59 839,56 грн.; № ОУ-0000027 від 09.10.13 на суму 54 298,86 грн.; № ОУ-0000028 від 28.10.13 на суму 39 893,04 грн.; № ОУ-0000029 від 30.10.13 на суму 46 541,88 грн.; № ОУ-0000030 від 31.10.13 на суму 41 960,17 грн.; № ОУ-0000035 від 31.12.13 на суму 127 002,48 грн.; № ОУ-0000036 від 31.12.13 на суму 15 816,98 грн.; № ОУ-0000037 від 31.12.13 на суму 38 057,90 грн.; № ОУ-0000039 від 31.12.13 на суму 11 876,40 грн. та реєстр актів виконаних робіт за 2013 рік по КП Агросервіс-Камянка не мають жодного посилання на вказаний у підставі позову у цій справі договір про надання послуг № 20 від 01.06.13, а вказані у цих актах послуги у вигляді перевезення щебня 40х70 не мають жодних індивідуальних ознак, які б достовірно свідчили та підтверджували факт виконання робіт саме по договору про надання послуг від 01.06.13 № 20.

У звязку із викладеним, суд не приймає до уваги, як належний доказ, і відповідь на претензію, в якій вказано про визнання заборгованості.

Крім того, акт звіряння взаємних рахунків станом на 01.01.16, який підписано головними бухгалтерами підприємств (не підписано керівниками цих підприємств), не є первинним документом, який підтверджує факт виконання сторонами договору про надання послуг № 20 від 01.06.13, та також не містить посилання на цей договір.

Оскільки при розгляді справи № 908/861/16 судом, виходячи із наданих наявних матеріалів справи, не встановлено, що хоча б одна із сторін намагалась досягти правового результату, суд дійшов висновку, що договір про надання послуг № 20 від 01.06.13 є фіктивним, порушує права комунального підприємства, а, відповідно і його власника - територіальної громади Камянсько-Дніпровського району Запорізької області.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису п. 2 ч. 1 тієї ж статті ГПК України).

Пунктом 2.5.1. цієї постанови зазначено, що слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абз. 6 п.п. 3.3. п. 3.6. і п.п. 3.7. п. 3 цієї постанови).

Враховуючи викладене вище, позов про стягнення основного боргу у сумі 593 904,22 грн. на підставі договору про надання послуг № 20 від 01.06.13 задоволенню не підлягає, у позові відмовляється повністю. Посилання позивача у позовній заяві на інші норми права не спростовує висновків суду.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції, що діяла на момент укладення Договору, далі Закон), цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у п. 21 ч. 1 статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону, підприємства, утворені в установленому порядку державними органами, органами влади АР Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у т.ч. державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше % належить державним, у т.ч. казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

Згідно із ч. 5 ст. 2 Закону, забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

За змістом ст. 4 Закону, закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, зміни до нього надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, річний план, кошторис (тимчасовий кошторис), фінансовий план (план асигнувань, план використання бюджетних (державних) коштів), зміни до них надсилаються Уповноваженому органу протягом 5 робочих днів з дня їх затвердження.

Річний план закупівель та зміни до нього оприлюднюються замовником шляхом розміщення на власному веб-сайті або за його відсутності на веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів з дня їх затвердження.

Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону

За таких підстав, оскільки послуги за спірним Договором мали здійснюватись за рахунок державних коштів та вартість вказаних послуг перевищує суму в 100 тисяч грн., то в силу ч.5 ст. 2 Закону, проведення тендеру та, як наслідок, укладення відповідного договору, у даному випадку є обовязковим.

А відповідач, який є комунальним підприємством (у даному випадку його директор ОСОБА_4), повинен був дотримуватись приписів наведеного вище Закону.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що оскільки оплату робіт за спірним Договором про надання послуг передбачалось здійснювати за рахунок державних коштів, вартість вказаних послуг перевищує суму в 100 000 грн., він був укладений всупереч вимогам ст. 2 Закону внаслідок відсутності проведення конкурсних торгів (тендеру), що є обовязковим в даному випадку.

Отже, вбачається, що договір про надання послуг від 01.06.13 № 20 укладено з порушенням процедури визначеної нормами спеціального Закону, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання зазначеного Договору недійсним.

Вказане вище відповідає правовій позиції викладеній у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.16 та постанові Вищого господарського суду України від 23.11.16 у справі № 908/860/16, які в апеляційному та касаційному порядку переглядали скарги та залишили чинним рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.16 у справі № 908/860/16 (яким було розглянуто аналогічний спір між тими ж сторонами).

Суд також вважає за необхідне вказати на той факт, що в томі № 2 арк. справи 99-100 міститься надана третьою особою засвідчена копія, у т.ч. сторінок № 10-11 паспорту ОСОБА_3, число, місяць, рік народження, серія та номер паспорту містяться в матеріалах цієї справи, згідно із змістом яких (аркушів) вбачається, що ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб із ОСОБА_4.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, 75, 77, 82, 821, п. 1 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір про надання послуг № 20 від 01.06.13, укладений між комунальним підприємством Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної Ради та приватним підприємством Агропромислова фірма Алекс.

У задоволенні позову про стягнення з комунального підприємства Агросервіс-Камянка Камянсько-Дніпровської районної ради Запорізької області на користь приватного підприємства Агропромислова фірма Алекс 593 904, 22 грн. основного боргу відмовити.

Повне рішення складено 03.11.17.

Суддя В.Л. Корсун