Рішення № 70000627, 30.10.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017 Справа № 908/2048/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз, 72313, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 17

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 14-84 від 14.04.207;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 03.07.2017.

суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення заборгованості в розмірі 269 919,71 грн., у тому числі: пеню у сумі 251 327,90 грн., 3% річних у сумі 18 075,48 грн., інфляційні втрати у сумі 516,33 грн.

13.10.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 13.10.2017 порушено провадження у справі № 908/2048/17, присвоєно справі номер провадження 15/109/17, судове засідання призначене на 30.10.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

Представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Зокрема, зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 16-159-Б від 30.12.2015, позивач протягом січня 2016 по квітень 2016, поставив відповідачу природний газ на загальну суму 8 222 390,80 грн. За отриманий природний газ відповідач розрахувався несвоєчасно. За порушення строку виконання грошового зобовязання відповідачу нараховано пеню у сумі 251 327,90 грн., 3% річних у сумі 18 075,48 грн. та інфляційні втрати у сумі 516,33 грн. Посилаючись на приписи ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

У судовому засіданні 30.10.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечив. Зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, відповідачем визнається у повному обсязі, вірність розрахунку не заперечується. Щодо нарахування пені, зазначив, що через сплив терміну позовної давності на дату подання позову нарахована позивачем пеня підлягає стягненню лише за 28.10.2016 та 31.10.2016 на загальну суму 123,29 грн. Просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, що нарахована позивачем за січень - вересень 2016 через сплив терміну позовної давності.

В судовому засіданні 30.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що 30.12.2015 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (позивач) та Дочірнім підприємством «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 16-159-Б (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.3. договору, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязався надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використованого газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу узгоджена сторонами в розділі 5 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 11. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, ПАТ НАК Нафтогаз України в період з січня - квітень 2016 передало, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8 222 390,80 грн.

Факт здійснення поставки газу відповідачу на вказану суму підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 3 476 240,70 грн., від 29.02.2016 на суму 2 534 199,44 грн., від 31.03.2016 на суму 1 939 362,76 грн., від 30.04.2016 на суму 272 587,90 грн., які підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств.

Відповідач за поставлений позивачем природний газ розрахувався порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується довідкою по операціям за договором за період з січня 2016 по грудень 2016.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання відповідачу природного газу, а обовязком відповідача прийняття газу і оплата його вартості на умовах, визначених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 ГК України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать долучені до матеріалів справи копії Актів приймання-передачі природного газу, позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання передав відповідачу природний газ на загальну суму 8 222 390,80 грн. Матеріалами справи підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем отриманого природного газу. Отже, відповідач не виконав своє зобовязання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 16.02.2016 по 15.11.2016 в сумі 251 327,90 грн., 3% річних за період з 16.02.2016 по 15.11.2016 в сумі в сумі 18 075,48 грн. та інфляційні втрати за період травень червень 2016 в сумі 516,33 грн., нараховану окремо за кожним з актів приймання-передачі за якими виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 18 075,48 грн. та втрати від інфляції у розмірі 516,33 грн.

За допомогою компютерної програми «Законодавство» судом перевірено розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції. Розрахунки є вірними, відповідають вимогам діючого законодавства та вказані суми підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши в наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання зобов'язань за договором № 16-159-Б від 30.12.2015 позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 251 327,90 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача на сплив терміну позовної давності щодо нарахування пені, оскільки укладаючи договір купівлі-продажу природного газу № 16-159-Б від 30.12.2015, сторонами було врегульовано, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років (п. 9.3. договору).

Таким чином, позивач звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності, яка збільшена за домовленістю сторін.

Позов задовольняється в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Газ Мелітополя Публічного акціонерного товариства Мелітопольгаз (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект 50-річчя Перемоги, буд. 17; ідентифікаційний код 39825907) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) суму пені у розмірі 251 327,90 грн. (двісті пятдесят одна тисяча триста двадцять сім гривень 90 коп.), 3 % річних у розмірі 18 075,48 грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят пять гривень 48 коп.), інфляційні втрати в розмірі 516,33 грн. (пятсот шістнадцять гривень 33 коп.), судовий збір в розмірі 4 048,80 грн. (чотири тисячі сорок вісім гривень 80 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 02 листопада 2017 року.

СуддяІ. С. Горохов