Рішення № 70000596, 24.10.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.2017 Справа №905/2009/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, ЄДРПОУ 30019801,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03361075,

про стягнення 20655845,06 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1001ВИХ-17-3865 від 22.08.2017р. до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 20655845,06 грн., у тому числі 17 149 242,13 грн. заборгованості щодо оплати наданих протягом липня-грудня 2016р., а також січня-червня 2017р. послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09 від 28.09.2011р., 1 996 756,76 грн. пені, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 279898,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 229 947,52 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2009/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 29.08.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2009/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09 від 28.09.2011р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобовязаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р. та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат, пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок позовних вимог, а також у копіях: договір №1109011137/П09 від 28.09.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами із додатковими угодами №1 від 10.02.2012р., №2 від 13.04.2012р., №3 від 17.01.2013р., №4 від 25.12.2013р., №5 від 20.06.2014р., №6 від 01.10.2014р., №7 від 28.07.2015р. до нього; акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №07-16-1109011137/П09 від 31.07.2016р., №08-16-1109011137/П09 від 31.08.2016р., №09-16-1109011137/П09 від 30.09.2016р., №10-16-1109011137/П09 від 31.10.2016р., №11-16-1109011137/П09 від 30.11.2016р., №12-16-1109011137/П09 від 31.12.2016р., №01-17-1109011137/П09 від 31.01.2017р., №02-17-1109011137/П09 від 28.02.2017р., №03-17-1109011137/П09 від 31.03.2017р., №04-17-1109011137/П09 від 30.04.2017р., №05-17-1109011137/П09 від 31.05.2017р., №06-17-1109011137/П09 від 30.06.2017р., документ, що підтверджує правовий статус підприємства позивача; довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на абз.1 ч.1 ст.193, ч.3 ст.198 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 16, 20, 526, 530, 536, 612, 625, 953 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 22, 54-55, 57, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №15/1 2126 від 12.09.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, у тому числі заяву №15/1-2128 від 12.09.2017р. про відстрочення виконання рішення суду, заяву №15/1-2129 від 12.09.2017р. про зменшення розміру пені, відзив №15/1 2125 від 12.09.2017р. на позовну заяву, за змістом якого позов визнає частково в частині, підтвердженій в акті звіряння розрахунків; із сумою штрафних санкцій не згоден, оскільки вважає, що позивач не надав суду доказів, що підтверджують розмір збитків, завданих йому неналежним виконанням відповідачем зобовязань, просить суд врахувати наявність обставин, які мають істотне значення, що підтверджують ненавмисний характер невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, тому просить зменшити розмір пені до однієї тисячі гривень; одночасно, у звязку з винятковими обставинами, такими як: передання майна у податкову заставу, арешт банківських рахунків, надання виключних послуг населенню, збитковість підприємства, наявність форс-мажорних обставин, засвідчених уповноваженим органом, запровадження чотириденного робочого тижня, скорочення штатних одиниць, значне скорочення витрат, велика дебіторська заборгованість споживачів, недостатність оборотних коштів для розрахунків із заробітної платні та розрахунків з контрагентами, а також необхідністю виконання стратегічних статутних ліцензійних функцій, просить відстрочити рішення суду на 12 місяців, що дасть можливість товариству належним чином виконувати статутні та ліцензійні умови діяльності, насамперед, обслуговування систем газопостачання природного газу (запобігання аварійним ситуаціям) та стабілізувати господарську та фінансову діяльність товариства у форс-мажорних обставинах без негативних наслідків для господарської діяльності.

19.09.2017р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 19.09.2017р., до якого додано повну інформаційну довідку №243976 від 18.09.2017р. з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство та платіжні доручення.

19.09.2017р. позивачем представлено суду клопотання б/н від 19.09.2017р., до якого додано копію акту №06-17-1109011137/П09 від 30.06.2017р. наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

19.09.2017р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано пояснення б/н від 15.09.2017р., у яких вказано, що станом на 15.09.2017р. сума основного боргу за спірним договором за зобовязаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р. складає 16911842,13 грн., враховуючи часткову оплату відповідачем, здійснену в серпні 2017р. на загальну суму 237400,00 грн.; повідомлено про відсутність на розгляді у іншого суду даних позовних вимог, відсутнє провадження у справі про банкрутство відповідача.

До пояснень додано документи, наведені у переліку.

19.10.2017р. відповідачем представлено суду письмові пояснення №15/1 від 17.10.2017р., у яких вказано, що постановою Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012р. «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» визначено які субєкти господарювання є гарантованими постачальниками природного газу, згідно переліку промислових споживачів, річний обсяг споживання яких склав в 2016р. більше 3 млн.куб.м. ПАТ «Донецькоблгаз» є гарантованим постачальником для цих споживачів; підкреслено, що постачання природного газу на території ліцензійної діяльності відповідача здійснюється на підставі ліцензії на постачання природного газу №299065 серії АЕ та регулюється відповідними договорами купівлі-продажу природного газу; звернуто увагу, що спірні правовідносини виникли здоговору транспортування природного газу; зазначено про надання доказів на суму 561790,96 грн., також просять врахувати оплату за платіжними дорученнями, наданими раніше на суму 374339,08 грн.

До пояснень додано документи, наведені у переліку, а також копію витягу з веб сайту Верховної ОСОБА_1 України постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012р. Про визначення гарантованих постачальників природного газу.

23.10.2017р. позивачем надано суду заперечення №27-10/18 від 23.10.2017р., за змістом яких заперечив проти задоволення заяв відповідача про зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення суду; вказано, що нарахована сума пені не є надмірно великою, ступінь виконання відповідачем зобовязань за договором за липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р. є дуже низьким; зазначено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення відповідачем позивача про наявність форс-мажорних обставин, а також відповідачем не надані належні докази настання форс-мажорних обставин саме за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011р., що виключає можливість посилання на вказаний факт; зауважено, що передача майна у податкову заставу та арешт банківських рахунків, наявність великої дебіторської заборгованості споживачів перед відповідачем не є свідченням наявності виняткових обставин, які надають право зменшувати розмір пені, враховуючи той факт, що відповідач міг здійснити розрахунки з позивачем за надані послуги у липні 2016р. та червні 2017р., не дивлячись на наявність арешту банківських рахунків та податкову заставу; підкреслено, що позивач здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню господарювання та соціальної сфери України природним газом, позивач зобовязаний щомісяця відраховувати значні суми, що підлягають обовязковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є важливим елементом формування їх доходної частини, а також для виплати заробітної плати працівникам позивача.

23.10.2017р. позивачем подано додаткові пояснення №26-10/18 від 23.10.2017р., у яких вказано, що поняття «гарантований постачальник», його статус, права та обовязки були передбачені Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», однак, зазначений Закон втратив чинність з 01.10.2015р., у звязку з чим, відповідач з вказаної дати втратив статус гарантованого постачальника та перестав виконувати його функції та обовязки, з такої дати припинили свою дію на спірні правовідносини також інші положення Закону, які визначали особливості порядку проведення розрахунків за природний газ всіма категоріями споживачів з гарантованим постачальником природного газу; отже, в період, за яким позивачем заявлені вимоги в частині стягнення суми основного боргу, відповідач не мав статусу гарантованого постачальника природного газу.

24.10.2017р. від відповідача отримано телефонограму, за змістом якої висловлено прохання відкласти розгляд справи №905/2009/17 на 15 днів через виробничі складнощі.

Представник позивача у судовому засіданні 24.10.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.10.2017р. не зявився.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Відтак, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на п'ятнадцять днів судом відмовлено, за безпідставністю вчинення запитуваної процесуальної дії.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.09.2011р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (нині - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та далі - Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09, за яким газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами цього договору (п.1.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобовязань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього).

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Пунктом 1.2 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.) газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших субєктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності.

З 01.05.2014р. п.1.2 (у редакції додаткової угоди №5 від 20.06.2014р.) визначено: газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначення для задоволення потреб промислових споживачів та інших субєктів господарювання.

Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг) п.3.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.).

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім. направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього).

Пунктом 3.3 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.4 договору із змінами та доповненнями визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Позивачем представлено суду акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №1109011137/П09 від 28.09.2011р., а саме:

- акт №07-16-1109011137/П09 від 31.07.2016р. 3140,513 тис.куб.м., вартість послуг 1269646,60 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №08-16-1109011137/П09 від 31.08.2016р. 2227,331 тис.куб.м., вартість послуг 900465,37 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №09-16-1109011137/П09 від 30.09.2016р. 3222,858 тис.куб.м., вартість послуг 1302937,03 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №10-16-1109011137/П09 від 31.10.2016р. 4496,342 тис.куб.м., вартість послуг 1817781,14 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №11-16-1109011137/П09 від 30.11.2016р. 5879,118 тис.куб.м., вартість послуг 2376809,82 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №12-16-1109011137/П09 від 31.12.2016р. 7474,456 тис.куб.м., вартість послуг 3021773,08 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №01-17-1109011137/П09 від 31.01.2017р. 7550,017 тис.куб.м., вартість послуг 1903510,28 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №02-17-1109011137/П09 від 28.02.2017р. 6695,023 тис.куб.м., вартість послуг 1687949,20 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №03-17-1109011137/П09 від 31.03.2017р. 5153,098 тис.куб.м., вартість послуг 1299199,07 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №04-17-1109011137/П09 від 30.04.2017р. 3614,624 тис.куб.м., вартість послуг 911319,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №05-17-1109011137/П09 від 31.05.2017р. 2581,524 тис.куб.м., вартість послуг 650853,83 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- акт №06-17-1109011137/П09 від 30.06.2017р. 1883,316 тис.куб.м., вартість послуг 474821,63 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №1109011137/П09 від 28.09.2011р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р. у загальному обсязі 53918,220 тис.куб.м. на суму 17617066,05 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.5.1 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобовязується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

У відповідності з п.5.2 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р., до нього тарифи, визначені в пункті 5.1. договору, є обовязковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Відповідно до п.5.4 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях Замовник повинен обовязково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (п.5.5 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього).

Пункт 5.6 договору на спірні правовідносини не розповсюджується, адже у їх межах відповідач не є гарантованим постачальником.

За визначеннями п.5.7 договору, у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Так остаточний розрахунок за зобовязаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р. повинен бути здійснений не пізніше:

за липень 2016 року - 19.08.2016р.;

за серпень 2016 року - 19.09.2016р.;

за вересень 2016 року - 19.10.2016р.;

за жовтень 2016 року - 19.11.2016р.;

за листопад 2016 року - 19.12.2016р.;

за грудень 2016 року - 19.01.2017р.;

за січень 2017 року - 19.02.2017р.;

за березень 2017 року - 19.04.2017р.;

за квітень 2017 року - 19.05.2017р.;

за травень 2017 року - 19.06.2017р.;

за червень 2017 року - 19.07.2017р.

Виходячи зі змісту позовної заяви та встановлених обставин щодо наданих послуг за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011р. у період липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р., враховуючи представлені відповідачем платіжні доручення:

№1480 від 05.04.2017р. на суму 50000,00 грн.,

№2132 від 01.06.2017р. на суму 50809,80 грн.,

№2141 від 01.06.2017р. на суму 20054,32 грн.,

№2370 від 15.06.2017р. на суму 16053,33 грн.,

№2554 від 27.06.2017р. за травень 2017р. на суму 93484,84 грн.,

№2693 від 11.07.2017р. за червень 2017р. на суму 80000,00 грн.,

№2838 від 19.07.2017р. за червень 2017р. на суму 94821,63 грн.,

№2882 від 24.07.2017р. за червень 2017р. на суму 62600,00 грн.,

проведено оплати з посиланням у призначенні платежу як оплата заборгованості за транспортування природного газу за договором №1109011137/П09 від 28.09.2011р. у загальній сумі 467823,92 грн.

Ії не було заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до платіжних доручень, представлених відповідачем, №3199 від 10.08.2017р. за червень 2017р. на суму 97400,00 грн., №3275 від 16.08.2017р. за червень 2017р. на суму 75000,00 грн. відбулось погашення вказаного зобовязання у загальній сумі 172400,00 грн.

Ця сума була заявлена позивачем до стягнення, однак, оскільки її сплачено до подачі позову, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

Крім того, після порушення провадження по даній справі відповідачем погашено суму боргу за зобовязанням червня 2017р. у розмірі 65000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3442 від 29.08.2017р., призначення платежу оплата грошовими коштами за послуги з транспортування природного газу за червень 2017р. згідно договору №1109011137/П09 від 28.09.2011р., припинивши у такий спосіб існування предмету спору щодо стягнення заборгованості за надані послуги у цій частині.

Відтак, оскільки погашення заборгованості у розмірі 65000,00 грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу.

Дане кореспондується з приписами п.п.4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, за змістом яких господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення позивача із розглядуваним позовом (23.08.2016р. дата відправлення означена на відбитку штампу на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду) оплата вищенаведеного боргу не була здійснена, враховуючи підстави припинення провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Разом з цим, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Замовника перед Газотранспортним підприємством за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у липні-грудні 2016р., січня-травні 2017р. у загальній сумі 16911842,13 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Доказів, що спростовують дане суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Платіжні доручення №3949 від 20.09.2017р. на суму 120000,00 грн., №4124 від 28.09.2017р. на суму 110906,12 грн., з призначенням платежу за липень 2017р., судом, у цьому випадку, до уваги не прийнято, оскільки стосуються періоду, що не є спірним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі 1229947,52 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобовязанням липня 2016р. на суму 1269646,60грн. з 09.2016р. по 03.2017р., на суму 1219646,60 грн. з 04.2017р. по 05.2017р., на суму 1132729,15грн. за 06.2017р.; за зобовязанням серпня 2016р. з 10.2016р. по 06.2017р. на суму 900465,37 грн.; за зобовязанням вересня 2016р. з 11.2016р. по 06.2017р. на суму 1302937,03грн.; за зобовязанням жовтня 2016р. з 12.2016р. по 06.2017р. на суму 1817781,14грн.; за зобовязанням листопада 2016р. з 01.2017р. по 06.2017р. на суму 2376809,82 грн.; за зобовязанням грудня 2016р. з 02.2017р. по 06.2017р. на суму 3021773,08грн.; за зобовязанням січня 2017р. з 03.2017р. по 06.2017р. на суму 1903510,28грн.; за зобовязанням лютого 2017р. з 04.2017р. по 06.2017р. на суму 1687949,20грн.; за зобовязанням березня 2017р. з 05.2017р. по 06.2017р. на суму 1299199,07грн.; за зобовязанням квітня 2017р. за 06.2017р. на суму 911319,00 грн.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому є вірним та приймається судом для нарахування цих вимог.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, з урахуванням призначення платежу та віднесення оплат позивачем у відповідності до абз.3 п.5.5 договору, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір в загальній сумі 1243818,11 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних 279898,65 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобовязанням липня 2016р. на суму 1269646,60грн. з 21.08.2016р. по 04.04.2017р., на суму 1219646,60 грн. з 05.04.2017р. по 31.05.2017р., на суму 1148782,48 грн. з 01.06.2017р. по 14.06.2017р., на суму 1132729,15грн. з 15.06.2017р. по 31.07.2017р.; за зобовязанням серпня 2016р. з 21.09.2016р. по 31.07.2017р. на суму 900465,37 грн.; за зобовязанням вересня 2016р. з 21.10.2016р. по 31.07.2017р. на суму 1302937,03грн.; за зобовязанням жовтня 2016р. з 21.11.2016р. по 31.07.2017р. на суму 1817781,14грн.; за зобовязанням листопада 2016р. з 21.12.2016р. по 31.07.2017р. на суму 2376809,82 грн.; за зобовязанням грудня 2016р. з 21.01.2017р. по 31.07.2017р. на суму 3021773,08грн.; за зобовязанням січня 2017р. з 21.02.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1903510,28грн.; за зобовязанням лютого 2017р. з 21.03.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1687949,20грн.; за зобовязанням березня 2017р. з 21.04.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1299199,07грн.; за зобовязанням квітня 2017р. з 21.05.2017р. по 31.07.2017р. на суму 911319,00 грн.; за зобовязанням травня 2017р. з 21.06.2017р. по 28.06.2017р. на суму 650853,83 грн., з 29.06.2017р. по 31.07.2017р. на суму 557368,99 грн.; за зобовязанням червня 2017р. з 21.07.2017р. по 23.07.2017р. на суму 300000,00 грн., з 24.07.2017р. по 31.07.2017р. на суму 237400,00 грн.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, з урахуванням призначення платежу та віднесення оплат позивачем у відповідності до абз.3 п.5.5 договору, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 279781,07 грн.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» підлягають задоволенню у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 3% річних у сумі встановленій судом та інфляційних витрат - у межах позовних вимог, тобто у сумі визначеній позивачем, адже за розрахунком суду загальний розмір інфляційних витрат становить суму більшу, ніж заявлено до стягнення.

Пунктом 7.3 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 1996756,76 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобовязанням липня 2016р. на суму 1269646,60грн. з 21.08.2016р. по 20.02.2017р.; за зобовязанням серпня 2016р. з 21.09.2016р. по 20.03.2017р. на суму 900465,37 грн.; за зобовязанням вересня 2016р. з 21.10.2016р. по 20.04.2017р. на суму 1302937,03грн.; за зобовязанням жовтня 2016р. з 21.11.2016р. по 20.05.2017р. на суму 1817781,14грн.; за зобовязанням листопада 2016р. з 21.12.2016р. по 20.06.2017р. на суму 2376809,82 грн.; за зобовязанням грудня 2016р. з 21.01.2017р. по 31.07.2017р. на суму 3021773,08грн.; за зобовязанням січня 2017р. з 21.02.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1903510,28грн.; за зобовязанням лютого 2017р. з 21.03.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1687949,20грн.; за зобовязанням березня 2017р. з 21.04.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1299199,07грн.; за зобовязанням квітня 2017р. з 21.05.2017р. по 31.07.2017р. на суму 911319,00 грн.; за зобовязанням травня 2017р. з 21.06.2017р. по 28.06.2017р. на суму 650853,83 грн., з 29.06.2017р. по 31.07.2017р. на суму 557368,99 грн.; за зобовязанням червня 2017р. з 21.07.2017р. по 23.07.2017р. на суму 300000,00 грн., з 24.07.2017р. по 31.07.2017р. на суму 237400,00 грн.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Іншого договором не передбачено.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями липня-грудня 2016р., січня-червня 2017р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 1995235,02 грн.

Окрім того, у заяві №15/1-2129 від 12.09.2017р. відповідач просить зменшити розмір пені до однієї тисячі гривень.

На підтвердження наявності відповідних обставин суду представлено у копіях: витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №50104113 від 10.08.2016р., ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №757/17044/17-к, від 27.03.2017р. у справі №757/17048/17-к, від 27.03.2017р. у справі №757/17047/17-к, від 27.03.2017р. у справі №757/17046/17-к, від 27.03.2017р. у справі №757/17043/17-к, від 27.03.2017р. у справі №757/17045/17-к, ліцензії НКРЕКП серії АЕ №299064, серії АЕ №299065, опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 19.06.2017р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016р., сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №1983/05-4 від 23.07.2014р., накази Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» №151 від 14.06.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень», №155 від 16.06.2016р. «Про встановлення графіку роботи», №184 від 25.07.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень», №187 від 25.07.2016р. «Про встановлення графіку роботи», №210 від 29.08.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень та встановлення графіку роботи», №201 від 16.08.2016р. «Про встановлення графіку роботи», №248 від 06.10.2016р. «Про встановлення графіку роботи», №245 від 05.10.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень та встановлення графіку роботи», №241 від 29.09.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень та встановлення графіку роботи», №269 від 31.10.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень та встановлення графіку роботи», №287 від 29.11.2016р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень та встановлення графіку роботи», №47 від 24.02.2017р. «Про зміну істотних умов праці прибиральників службових приміщень, прибиральників виробничих приміщень», №51 від 27.02.2017р. «Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень, встановлення графіку роботи», №72 від 23.03.2017р. «Про внесення змін до штатного розпису», №52 від 27.02.2017р. «Про внесення змін до штатного розпису», №187 від 30.11.2015р. Про переведення ПАТ «Донецькоблгаз» на неповний робочий тиждень».

Слід зазначити, що статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобовязання, наслідки чого передбачені п.7.3 договору у редакції додаткової угоди №3 від 17.01.2013р. до нього, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 1995235,02 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, за висновками суду, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із періодом, за який виник борг, на який нараховано штрафні санкції (липень-грудень 2016р., січень-червень 2017р.), незначний час прострочення, часткове погашення суми основного боргу у цей період, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач у своєму зверненні, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для задоволення цього клопотання частково, оскільки, за результатми встановленого, беручи до уваги наявність факту прострочення та дотримання інтересів сторін, зменшення пені до однієї тисячі гривень є надмірним.

Відтак, суд зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 997617,51грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно відповідач у заяві №15/1-2128 від 12.09.2017р. просить відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Боржником належним чином не обґрунтовано термін в дванадцять місяців, на який слід відстрочити виконання судового рішення.

Водночас, заявником (відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання цього рішення суду, з огляду на зменшення розміру нарахованої пені та перерахунку 3% річних, інфляційних витрат, та неможливість її сплати одноразово. Не підтверджено документально обставини, на які останній посилається, обґрунтовуючи дану заяву.

Посилання на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобовязань, як і відповідний статус підприємства, що, у відношенні відповідача не встановлює підстав ухилення від їх виконання та певних пільг у питанні відстрочення, крім того, враховуючи фінансовий стан позивача та баланс інтересів сторін.

Одночасно, за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність субєктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду заявником не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №905/2009/17 строком на 12 місяців є недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 20655845,06 грн., у тому числі 17149242,13грн. заборгованості щодо оплати наданих протягом липня-грудня 2016р., а також січня-червня 2017р. послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011137/П09 від 28.09.2011р., 1996756,76 грн. пені, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 279898,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 229 947,52 грн., задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі №905/2009/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області, в частині стягнення 65000,00 грн. суми основного боргу.

3. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 997617,51 грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, ЄДРПОУ 03361075, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, буд.9/1, ЄДРПОУ 30019801, банківські реквізити не вказано) 19419987,29 грн., у тому числі 16911842,13 грн. основного боргу, 997617,51 грн. пені, 279781,07 грн. 3% річних та 1229947,52 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 237977,84грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. В судовому засіданні 24.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2017р.

Суддя О.В. Кротінова