Ухвала суду № 70000401, 03.11.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

03 листопада 2017 р. Справа № 902/988/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши без виклику сторін та третіх осіб справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", с.Степанівка, Теплицький район, Вінницька область

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський", с.Сокиряни, Теплицький район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, смт Теплик, Теплицький район, Вінницька область

про визнання права власності на транспортний засіб, виключення його з акту опису майна та звільнення з-під арешту

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" заявлено позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб, виключення його з акту опису майна та звільнення з-під арешту.

У прохальній частині вказаного позову міститься клопотання позивача в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" шляхом винесення ухвали про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому листу № 144/1438/15-ц від 10.04.2016 р. у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що за вказаним позовом ухвалою від 03.11.2017 р. порушено провадження у справі № 902/988/17, судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову за результатами чого суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, що кореспондує зі способами захисту порушених прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" є визнання права власності на транспортний засіб, виключення його з акту опису майна та звільнення з-під арешту накладеного постановою ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 05.10.2017 р. в рамках виконавчого провадження ВП № 51637837.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області остання відділом ДВС винесена в ході примусового виконання виданого 10.04.2016 р. Теплицьким районним судом Вінницької області виконавчого листа № 144/1438/15-ц про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський" на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 коштів за договором про надання юридичних послуг в розмірі 108 500 грн 00 коп.

Тобто зазначену постанову відділом ДВС винесено в ході примусового виконання рішення суду у справі № 144/1438/15-ц на виконання якого було видано виконавчий лист № 144/1438/15 від 10.04.2016 р.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), рішення від 20.10.2011 р. (набуло статусу остаточного 20.01.2012), п. 67, визначено, що відповідно до усталеної практики Суду неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду, зазвичай становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, рішення у справах "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 40, ECHR 2002-III, "Ясійньєне проти Литви" (Jasiuniene v. Lithuania), заява № 41510/98, п. 45, від 06.03.2003, та "Войтенко проти України" (Voytenko v. Ukraine), заява № 18966/02, пункти 53-55, від 29.06.2004). Уряд не надав жодного пояснення, яке б виправдало невиконання рішення у цій справі як "законне" та дозволило б відхід від зазначених принципів.

У в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Аналогічних висновків дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 09.11.2015 р. по справі № 907/636/15 та від 26.07.2016 р. по справі № 910/29237/15.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення заявленої вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам та застосування судом відповідних заходів фактично призведе до утруднення або взагалі зробить неможливим виконання судового рішення у справі № 144/1438/15-ц, яке набрало законної сили, що є недопустимим у відповідно до норм чинного законодавства.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" про забезпечення позову, яка міститься в прохальній частині позову до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський" шляхом зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому листу № 144/1438/15-ц від 10.04.2016 р. у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження" відхилити.

2. Ухвалу надіслати сторонам, в т.р. керівнику відповідача ОСОБА_3 та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Теплицький район, Вінницька область, 23814.

3, 4 - відповідачу - вул. Перемоги, 11, с. Сокиряни, Теплицький район, Вінницька область, 23842; ОСОБА_3 - вул. Перемоги, с. Сокиряни, Теплицький район, Вінницька область, 23842.

5 - ОСОБА_1 районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - вул. Незалежності, 41, смт. Теплик, Вінницька область, 23800;