Постанова № 70000287, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 916/355/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників: позивачаСтепанішина А.С. - за довір. від 11.10.17 відповідача третьої особи Трофимчук О.В. - за договором від 23.02.17 Польщіна Т.Л. - за довір. від 20.06.17

розглянувши матеріали касаційної скаргиОдеської міської радина постановувід 14.06.2017 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/355/17 господарського суду Одеської областіза позовомОдеської міської ради до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант-Лендтрейдінг" Департамент комунальної власності Одеської міської ради

простягнення 8277498,14 грн В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 р. Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Амарант-Лендтрейдінг" про стягнення 4912936,53 грн заборгованості з орендної плати, 386131,03 грн - 3% річних та 2978430,58 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2016 р. на підставі статей 509, 530, 612, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 93, 96 Земельного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статей 175, 193 Господарського кодексу України, статей 4, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на тому, що відповідач згідно з умовами укладеного між сторонами договору оренди від 25.06.2010 р. повинен сплачувати орендну плату в розмірі 896243,15 грн на рік як на період експлуатації об'єкта будівництва, проте відповідач сплачує орендну плату за ставкою, що визначена на період будівництва об'єкта у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що сплачує орендну плату у відповідності до умов спірного договору та ним ще не завершено будівництво торгово-офісного центру в комплексі з 4-секційним багатоповерховим житловим будинком з підземним паркінгом і об'єкт до експлуатації не введено. При цьому, він зазначав, що строки завершення будівництва були продовжені до 2017 року. Водночас відповідач просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

У запереченнях на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У поясненнях у справі відповідач посилався на відсутність підстав для задоволення позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.04.2017 р. (суддя Власова С.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірний об'єкт не прийнято в експлуатацію, то відсутні підстави для нарахування орендної плати за землю в розмірі 896243,15 грн на рік як на період експлуатації, а відтак суд дійшов висновку про відсутність заборгованості у відповідача за спірним договором оренди землі на час звернення з даним позовом.

За апеляційною скаргою Одеської міської ради Одеський апеляційний господарський суд (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Головей В.М.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області 06.04.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.06.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Одеська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 р. та рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2017 р., обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 43, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій в судових актах посилаються на листи ТОВ "Амарант-Лендтрейдінг" від 25.02.2015 р., від 24.04.2012 р., від 20.03.2013 р., від 21.05.2013 р., від 08.10.2015 р. та на лист Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.05.2013 р. №01-18/832-04, які не були предметом судового дослідження і оцінки та вони відсутні у матеріалах справи.

Рада посилається на те, що незавершення відповідачем будівництва до четвертого кварталу 2010 року не звільняє його від обов'язку сплати орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки на період експлуатації.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, та просить судові акти у справі залишити без змін.

Від позивача 06.10.2017 р. було отримано клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2017 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні в режимі відеоконференції представників позивача, відповідача і третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 25.06.2010 р. між Одеською міською радою - орендодавцем та ТОВ "Амарант-Лендтрейдінг" - орендарем був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №3524-V від 09.10.2008 р. надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 6593 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 139-Г, для проектування, будівництва та експлуатації торгово-офісного центру й благоустрою території, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору

Цей договір оренди був зареєстрований у Одеському міському відділі ОРФ ЦДЗК 20.10.2010 р. за №041050500075 та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. і зареєстровано в реєстрі за №1696.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору в оренду передається земельна ділянка загальної площею 6593 кв.м, у тому числі по угіддях: під тимчасовою забудовою - 307 кв.м; під проїздами, проходами, площадками - 1405 кв.м; інші - 4881 кв.м. На земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва, який належить ТОВ "Амарант-Лендтрейдінг" на підставі рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2008 р. у справі №22/120-08-2690, право власності на який зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" 07.08.2008 р. в книзі 1нс-22 за номером запису 15. Інженерне забезпечення об'єкту від існуючих міських мереж. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва становить: 1792518,48 грн, з урахуванням індексації за 2008-2009 роки, згідно з довідкою-витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 10.04.2008 р. №109-03/М, складеної Управлінням земельних ресурсів у місті Одеса Головного управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації становить: 8962431,52 грн, з урахуванням індексації за 2008-2009 роки, згідно з довідкою-витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 10.04.2008р. №109-03/М, складеної Управлінням земельних ресурсів у місті Одеса Головного управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України.

Договір укладено терміном на 49 років (у тому числі до ІV кварталу 2010 року на період проектування та будівництва), для проектування, будівництва та експлуатації торгово-офісного центру й благоустрою території (пункт 3.1 договору).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.6 договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку, площею 6593 кв.м, розрахована у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 179251,85 грн на рік (на період будівництва), з урахуванням індексації за 2008-2009 роки; 896243,15 грн на рік (на період експлуатації), з урахуванням індексації за 2008-2009 роки. Орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі. Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішення Одеської міської ради №4247-ІV від 15.07.2005 р. у відповідності розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця упродовж 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця на: БАНК ГУДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106 на рахунок одержувача - УДК у м. Одесі, ЄДРПОУ 23862106, місцевий бюджет Малиновського району №33211812700007, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. №783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель". У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі статтею 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в пункті 4.3 цього договору.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з проектом відведення. Підставою для розроблення проекту відведення є: рішення Одеської міської ради від 22.01.2008 р. №2317-V. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (пункти 6.1-6.3. договору).

Пунктом 13.1 договору сторони передбачили, що орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно із законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Цей договір набирає чинності після нотаріального посвідчення та його державної реєстрації (пункт 14.1 договору).

Суди встановили, що спірна земельна ділянка за актом приймання-передачі була передана відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога Одеської міської ради про стягнення з ТОВ "Амарант-Лендтрейдінг" 4912936,53 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 25.06.2010 р., 386131,03 грн - 3% річних та 2978430,58 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2016 р.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, визнав позовні вимоги необґрунтованими у зв'язку з чим відмовив у їх задоволенні.

Втім такі висновки господарських судів визнаються передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи спірний договір, сторони обумовили термін нормативного будівництва, необхідного для виконання будівельних робіт (до ІV кварталу 2010 року) та визначили, що орендна плата за земельну ділянку розрахована у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 179251,85 грн на рік (на період будівництва), з урахуванням індексації за 2008-2009 роки; 896243,15 грн на рік (на період експлуатації), з урахуванням індексації за 2008-2009 роки.

Втім, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди наведеного вище не врахували, не перевірили та не спростували мотивовано в судових рішеннях доводи та докази позивача про правові наслідки закінчення визначеного у договорі терміну нормативного будівництва відповідно до умов укладеного договору, не взяли до уваги повноваження органу місцевого самоврядування при визначенні розміру орендних платежів.

Натомість зі змісту судових рішень вбачається, що будівельні роботи не закінчено впродовж тривалого періоду часу (договір укладено у 2010 році), впродовж усього цього часу орендар сплачує орендні платежі за тимчасовою ставкою, при цьому суди не надали оцінки відповідності дій орендаря положенням статті 3 Цивільного кодексу України щодо добросовісності та розумності, як загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином, господарські суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог передчасно, не надали належної оцінки погодженим сторонами умовам договору про визначення терміну будівництва (до ІV кварталу 2010 року), не з'ясували договірних наслідків закінчення цього терміну.

Крім того, посилаючись у судових актах на рішення виконкому Одеської міської ради щодо продовження строків спірного будівництва та листування відповідача з цього приводу, суди не дослідили та не встановили чи вносилися відповідні зміни до договору оренди землі щодо строків будівництва в порядку передбаченому договором.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У розумінні приписів наведених норм, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам чинного законодавства для цих документів. Йдеться про документи, що підтверджують вчинення юридично значущих дій. Під юридично значущими діями розуміють такі дії суб'єктів, які породжують певні юридичні наслідки.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вже зазначалося, і вбачається зі змісту судових актів, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору, посилалися на розгляд та дослідження матеріалів справи.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій, серед іншого, у своїх судових актах вказували на листи ТОВ "Амарант-Лендтрейдінг" від 25.02.2015 р., від 24.04.2012 р., від 20.03.2013 р., від 21.05.2013 р., від 08.10.2015 р. та на лист Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 15.05.2013 р. №01-18/832-04. Вказане листування стосувалося продовження термінів спірного будівництва.

Проте, оригінали або примірники (копії) зазначених листів, на яких ґрунтувалися висновки господарських судів попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні, що унеможливлює висновок про те, що такі листи були предметом дослідження і оцінки господарськими судами, як того вимагають наведені приписи процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні доводи заявлялися і відповідачем під час розгляду спору (зокрема, а.с.7-10 ІІ т.с.), проте ці доводи як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України не були оцінені судами при вирішенні спору та не були зазначені доводи, за якими останні відхилили ті чи інші докази та доводи сторін у справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, зважаючи на викладене, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, наведені у судових актах, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак судові рішення у справі ухвалені з порушенням приписів статей 33-36, 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 916/355/17 та рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2017 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач