Постанова № 70000279, 01.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 922/310/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017у справі№ 922/310/17 Господарського суду Харківської області за позовомХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" допублічного акціонерного товариства "Харківгаз" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прозобов'язання відновити постачання природного газу

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача : Волощук П.Ю.,

третьої особи: Литвин П.В.

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про зобов`язання відновити постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" у с. Ківшарівка міста Куп`янська, що експлуатується підприємством позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2017 відмовлено в задоволенні позову Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" про зобов`язання відновити постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" у с. Ківшарівка м. Куп`янська.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" відновити постачання природного газу на котельню "Ківшарівка МСЧ" у с. Ківшарівка міста Куп'янська, що експлуатується Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 1600 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 04.04.2017 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у даній справі, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території", відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, є комунальним підприємством, якому надано ліцензію № 041759 від 10.08.2012 р. на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Також встановлено, що підприємство відповідача здійснює розподіл природного газу для задоволення потреб споживачів позивача за Типовим договором розподілу природного газу.

Відповідно до п.1 розділу 2 Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.15 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період). Цим Положенням покладається на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення. Виробник теплової енергії до 1 квітня 2017 р. має право придбати природний газ у НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям та установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (пункт 15 Положення). Як вбачається з пояснень позивача, ним відкрито банківський рахунок із спеціальним режимом використання в ПАТ "Ощадбанк". Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 17 Положення). При цьому, вказаний нормативно-правовий акт не ставить обов'язку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникові теплової енергії в залежність від категорій постачання ТКЕ-бюджет, ТКЕ-промисловість, ТКЕ-населення, тощо. Покладений Положенням обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії не містить поділу залежно від того, для забезпечення потреб яких споживачів виробляється теплова енергія.

Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 29.04.16 затверджено Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії.

На виконання зазначеної урядової постанови між підприємством ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договори поставки природного газу від 21.09.2016 № 244/1617-ТЕ-32 та від 31.10.2016 № 2577/1617-БО-32.

Відповідно до пунктів 1.1, 7.4. Договору третя особа зобов'язалася поставити позивачу природний газ у кількості та на умовах визначених договором.

При цьому, п. 2.1. договорів визначено планові обсяги постачання природного газу у період з жовтня 2016 до березня 2017 року включно.

Пунктами 2.3.,2.4. договору передбачено, що планові обсяги за цими договорами можуть змінюватися за домовленістю сторін. Без попереднього письмового узгодження сторін допускається відхилення місячного обсягу постачання природного газу не більше ніж +/- 5% узгоджених планових обсягів.

Відповідно до вимог пункту 3.2. Договору для отримання газу, позивач подає третій особі щомісячно, до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки, заявку на планові обсяги використання газу. У разі неподання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в п. 2.1. цього договору на відповідний місяць.

Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.

Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.

Згідно з п. 3.5. договору, після завершення місяця поставки позивач зобов'язаний до 7 числа наступного місяця направити до третій особі:

- завірену копію акту розподілу природного газу за розрахунковий місяць, складений між споживачем та оператором газорозподільних мереж,

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використання природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна і вартість;

Пунктами 3.7.-3.8. договорів передбачено, що у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:

1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.5 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді;

2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним: пункту 3.5 цього договору;

3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним пункту 3.5 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (послуги з балансування) споживач зобов'язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором.

У разі коли оператор газотранспортної системи за підсумками розрахункового періоду встановлює негативний небаланс за об'єктами споживача, споживач зобов'язаний у порядку, визначеному дим договором, оплатити постачальнику витрати на врегулювання такого небалансу, зокрема вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування. При цьому споживач погоджується на оплату в безумовному порядку вартості наданої постачальникові оператором газотранспортної системи послуги з балансування.

Однак, як свідчать матеріали справи, НАК "Нафтогаз України", всупереч умов укладеного між сторонами договору, постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.15 року та розпорядження Кабінет міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" не видала Харківському обласному комунальному підприємству "Дирекція розвитку інфраструктури території" номінацію на планові обсяги поставки газу на грудень 2016 р, січень 2017 р.

Разом з тим, відповідно до залучених до матеріалів справи актів надання послуги з розподілу природного газу, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" спожило у грудні 2016 4 959,644 тис. куб. м., у січні 2017 4 807,631 тис. куб. м. газу.

З даних актів вбачається, що позивач фактично прийняв обсяги газу, які узгоджуються з обсягами природного газу, що передбачені договорами, які укладені між позивачем та третьою особою про постачання природного газу.

Отже у відповідності до укладених договорів сторони передбачили, що постачальник зобов'язаний підтвердити оператору газотранспортної системи номінацію обсягів на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.

Внаслідок відповідних дій НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання Харківському обласному комунальному підприємству "Дирекція розвитку інфраструктури території" номінацій на плановий обсяг газу, у оператора ГРМ - ПАТ "Харківгаз" виник неврегульований небаланс обсягів природного газу в грудні 2016 - січні 2017.

Як зазначає відповідач, відповідальність за виникнення неврегульованих місячних небалансів обсягів природного газу у вигляді сплати послуг балансування в підвищеному розмірі оператор ГТС - ПАТ "Укртрансгаз" поклав на відповідача - ПАТ "Харківгаз", як оператора ГРМ.

Листом від 13.12.2016 № 37/12 позивач повідомив відповідача про безпідставність вимог викладених у листі від 05.12.2016, оскільки з метою вирішення питання про виділення НАК "Нафтогаз України" планових обсягів споживання природного газу на грудень 2016 року підприємство відповідача оформило спільне протокольне рішення про направлення постачальнику природного газу у грудні 2016 усіх обсягів підтверджених сум пільг та субсидій нарахованих певним категоріям населення за листопад 2016 у сумі 17,2 млн. грн.. Відсутність номінацій обсягів природного газу позивачу на першу декаду грудня 2016 року, виникла через дії ПАТ "Харківгаз", а саме з причини блокування останнім суми 5,3 млн. грн., які підприємство планувало направити у листопаді 2016 в НАК "Нафтогаз України" на розрахунки за спожитий у жовтні 2016 року газ.

29.12.2016 позивач отримав від відповідача повідомлення про припинення/обмеження газопостачання № 36 від 29.12.2016 у зв'язку з відсутністю у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на січень 2017. Водночас, позивачу було запропоновано у термін до 08:00 години 01.01.2017 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0,000 тис. куб. м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання, розташоване у підрозділах ХОКП "ДРІТ", а у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу підприємству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку.

17.01.2017 на адресу позивача надійшов Акт про порушення від 16.01.2017, а працівники ПАТ "Харківгаз" без попереднього повідомлення про відключення підприємства позивача саме 18.01.2017 року, від систем газопостачання, закрили засувки та здійснили механічні роз'єднання на газопроводах, що подають газ на котельню у місті Куп`янську смт. Ківшарівка (котельня "Ківшарівка-1"), що експлуатується позивачем.

Зазначені дії відповідача позивач вважає незаконними та необґрунтованими, спрямованими на порушення прав та інтересів населення у місті Куп`янську смт. Ківшарівка на належні умови проживання, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав на те, що Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" діяло в межах наданих йому повноважень, а позивачем не було усунуто обставини, що стали підставою для припинення газопостачання, а саме НАК "Нафтогаз" не виділено номінації щодо обсягів природного газу (що підтверджується поясненнями НАК "Нафтогаз" від 04.04.2017 року), а позивачем в свою чергу не погашено наявну у нього заборгованість, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що об'єкти споживання газу позивачем, на яких здійснюється виробництво тепла, є об'єктами підвищеної небезпеки. Припинення газопостачання в опалювальний період на такі об'єкти може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на території здійснення позивачем господарської діяльності. Врахувавши положення договорів укладених між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та позивачем, норми наведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, апеляційний суд вважав, що обсяги споживання природного газу позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу. Будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо, є наслідком неналежного виконання сторонами Договорів своїх договірних зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу, а не газорозподільною організацією. Норми законодавства не передбачають необхідності постачальнику подавати номінації на природний газ для споживача - виробника теплової енергії в розрізі різних категорій, як то ТКЕ-промисловість, ТКЕ-бюджет, ТКЕ-населення. При цьому апеляційний суд зробив висновок, що взаємовідносини щодо обсягів поставленого природного газу у грудні 2017 та січні 2017 повинні бути врегульовані позивачем із постачальником природного газу, а не з газорозподільною організацією. Відносини з небалансу природного газу за грудень місяць 2016 та січень місяць 2017 , якщо такі виникають, повинні врегульовуватися між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником природного газу) та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (як споживачем природного газу) в рамках укладених договорів, тому Відповідач, як оператор газорозподільних систем не може додатково до послуг з розподілу природного газу вимагати від Позивача оплату природного газу за грудень 2016 та січень 2017, що фактично був поставлений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 6 Закону України "Про теплопостачання" передбачає принципи державної політики у сфері теплопостачання, а саме: Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 5 жовтня 2016 № 742-р. "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

Відповідно до Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газорозподільних систем, споживач природного газу на розрахунковий період, тобто на газовий місяць має право отримувати природний газ виключно від одного постачальника.

Відповідно до Правил постачання природного газу споживач має право обрати нового постачальника лише у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості перед ним.

Крім того, апеляційним судом вірно було взято до уваги той факт, що об'єкти споживання газу позивачем, на яких здійснюється виробництво тепла, є об'єктами підвищеної небезпеки. Припинення газопостачання в опалювальний період на такі об'єкти може призвести до виникнення надзвичайної ситуації на території здійснення позивачем господарської діяльності.

Відповідно до пп. 24 ч. 1 ст. 1 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності. Небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків (підп. 25 ч. 1 ст. 1 Кодексу цивільного захисту України). Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, який згідно із законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру (пп. 29 ч. 1 ст. 1 Кодексу цивільного захисту України). Техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про теплопостачання" державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання. Постановою Кабінету міністрів України від 13 листопада 2013 року № 886 затверджено Методику визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання. Відповідно до п. 2 Методики, метою визначення технологічного мінімуму споживання природного газу для об'єктів у сфері теплопостачання є недопущення виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Із змісту Методики (п 3, 4) вбачається, що технологічний мінімум повинен забезпечувати постачання газу виробникові теплової енергії у обсязі, який є достатнім для створення температури повітря закладів охорони здоров'я і дошкільних навчальних закладів +20°C; загальноосвітніх закладів і житлових будинків +18°C; температура гарячої води у споживачів становила не нижче +40°C.

Врахувавши положення договорів укладених між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та позивачем, норми наведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що обсяги споживання природного газу позивачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу. Будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо, є наслідком неналежного виконання сторонами Договорів своїх договірних зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу, а не газорозподільною організацією. Норми законодавства не передбачають необхідності постачальнику подавати номінації на природний газ для споживача - виробника теплової енергії в розрізі різних категорій, як то ТКЕ-промисловість, ТКЕ-бюджет, ТКЕ-населення.

Крім того, апеляційним судом вірно не було взято до уваги доводи Відповідача щодо відсутності номінацій, оскільки згідно з положеннями пункту 5 глав 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, номінацією є заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності). Пунктом 2 глави 1 розділу ХІ вказаного Кодексу встановлено, що номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх EIC-кодів. Згідно з положеннями пункту 2 глави 2 розділу ХІІ Кодексу ГРМ за підсумками розрахункового періоду (місяця) Оператор ГРМ формує за кожним споживачем дані про його (їх) фактичне споживання природного газу (алокацію) та у порядку, визначеному Кодексом ГТС, передає їх до Оператора ГТС. Визначені Оператором ГРМ об'єми (обсяги) споживання природного газу по об'єктах споживача є обов'язковими у відносинах між постачальником та Оператором ГТС при наданні послуг з балансування та співставленні підтвердженого обсягу природного газу по об'єктах споживачів (затвердженої номінації) та його фактичного споживання (алокації).

Отже, вказаний підзаконний акт передбачає подання номінацій/алокацій природного газу виключно у розрізі замовників послуг транспортування природного газу та споживачів природного газу, без поділу таких номінацій/алокацій на підвиди постачання/споживання газу.

Отже, твердження Відповідача, що позивач здійснює несанкціонований відбір природного газу, оскільки йому не була заведена в грудні 2016, січні 2017 номінація по категорії ТКЕ-промисловість, не узгоджується з нормами законодавства та умовами укладених позивачем договорів.

Взаємовідносини щодо обсягів поставленого природного газу у грудні 2017 та січні 2017 повинні бути врегульовані позивачем із постачальником природного газу, а не з газорозподільною організацією.

Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що посилання відповідача на наявність заборгованості у позивача за послуги балансування природного газу, як підстава для відключення котельні у місті Куп`янську смт. Ківшарівка (котельня "Ківшарівка-1"), що експлуатується позивачем, є безпідставним.

Відносини з небалансу природного газу за грудень місяць 2016 р. та січень місяць 2017 р., якщо такі виникають, повинні врегульовуватися між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником природного газу) та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" (як споживачем природного газу) в рамках укладених договорів, тому Відповідач, як оператор газорозподільних систем не може додатково до послуг з розподілу природного газу вимагати від позивача оплату природного газу за грудень 2016 та січень 2017 , що фактично був поставлений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 922 /310/17 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді В. Карабань

І. Кондратова