Постанова № 70000254, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 910/2155/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)відповідачівТкаченко С.В. - адвокат (дог. від 27.12.16)

розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на постановувід 20.07.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/2155/17 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"до 1. Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

простягнення пені та 3% річних у розмірі 881956960,06 грн В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ТОВ "Метінвест Холдинг" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням змін) про стягнення з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 816246731,90 грн пені, 65710228,16 грн - 3% річних, а з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5000 грн - 3% річних, на підставі статей 525, 526, 533, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 198, 232 Господарського кодексу України.

Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що судовим рішенням у справі №910/2034/16 було стягнуто на користь позивача з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 20000 грн основного боргу, а з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 3666373913,24 грн основного боргу, 164083559,59 грн - 3% річних та 1540450098,52 грн пені за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. (зобов'язання з яким були забезпечені порукою згідно з договором поруки №МК-27/08/14 від 04.08.2014 р., укладеним між позивачем і ТОВ "Метінвест-СМЦ"). У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" грошових зобов'язань за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. позивач вважав підставним нарахування і стягнення з нього 816246731,90 грн пені та 65710228,16 грн - 3% річних за період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р. упродовж якого не виконувалося грошове зобов'язання (з моменту звернення позивача до суду у справі №910/2034/16 до моменту набрання рішенням у вказаній справі законної сили). Водночас, обґрунтовуючи підстави для стягнення з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5000 грн - 3% річних, позивач посилався на договір поруки №ПР080217-2 від 08.02.2017 р., укладений між позивачем і ТОВ "Метінвест-СМЦ" в забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки від 29.12.2010 р.

У відзиві на позов відповідач не погоджувався з розрахунком суми позову та просив застосувати строк позовної даності до вимог про стягнення пені. Він вказував на те, що згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2015 р. заборгованість ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" перед ТОВ "Метінвест Холдинг" за договором ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. становить 1 406310120,08 грн, з врахуванням, окрім іншого, часткового погашення боргу - 23.03.2016 р. на суму 886986,74 грн. При цьому, різниця, яка виникла в зв'язку із коригуванням ціни, що пов'язана із зміною курсу НБУ UAH/USD, може бути сплачена лише після виставлення позивачем коригувальних рахунків-фактур. Оскільки коригувальні рахунки не виставлені, то курсова різниця не є сумою простроченої заборгованості. Відтак, на думку відповідача, пеня та 3% річних повинні нараховуватись виключно на суму простроченого боргу, згідно з актом звірки розрахунків за вирахуванням часткової сплати.

Відповідач 23.03.2017 р. подав до господарського суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені на 70% на підставі статей 232 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись, зокрема, на складний фінансовий стан підприємства.

Від позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення розміру пені, у задоволенні якого позивач просив відмовити з огляду на його необґрунтованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 р. (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" 3% річних у розмірі 65530691,74 грн і пеню у розмірі 243368891,35 грн. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні позовних вимог ТОВ "Метінвест Холдинг" до ТОВ "Метінвест СМЦ" відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість зі сплати основного боргу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" перед позивачем за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. становила 3666373913,24 грн, що, за наявності прострочення погашення грошового зобов'язання, є підставою для нарахування ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 3% річних та пені за період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р. упродовж якого не виконувалося грошове зобов'язання, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2016 р. у справі №910/2034/16, частково скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. (яка набрала законної сили), було стягнуто з останнього 3% річних та пеню за період по 19.01.2016 р.

Водночас, суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та пені, визнав його арифметично невірним та здійснивши власний перерахунок 3% річних та пені, дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 65530691,74 грн - 3% річних та 811229637,85 грн пені. Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення спірної пені на 70 % та зазначив, що позивачем не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відмовляючи у позові в частині стягнення з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5000 грн - 3% річних, суд виходив з того, що договір поруки №ПР0802217-2 від 08.02.2017 р. (укладений для забезпечення зобов'язань за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р.) набрав чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 08.02.2017 р., при цьому, сторонами договору не погоджено, що його дія розповсюджується на відносини, що виникли до його укладення, а відтак дія спірного договору поруки не розповсюджується на заявлений позивачем період стягнення пені та 3% річних (з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р.).

За апеляційними скаргами ТОВ "Метінвест Холдинг" і ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" Київський апеляційний господарський суд (судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.07.2017 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Метінвест Холдинг" задовольнив частково. Апеляційний господарський суд стягнув з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" 3% річних у розмірі 65517779,18 грн, пеню у розмірі 813863277,66 грн та судовий збір у розмірі 239299,04 грн за подачу позову. В іншій частині позову відмовив. В задоволенні позовних вимог ТОВ "Метінвест Холдинг" до ТОВ "Метінвест-СМЦ" відмовлено повністю. Стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" 188843,99 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд виходив з факту порушення відповідачем умов договору поставки №ГРД-01/10-5001 в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару, що є підставою для стягнення з відповідача 65517779,18 грн - 3% річних та 813863277,66 грн пені за спірний період (у перерахованому судом розмірі). При цьому, суд встановив, що розрахунок заявлених до стягнення сум пені і 3% річних здійснений позивачем без врахування часткового погашення боргу, що мало місце у періоді, за який здійснено відповідні нарахування.

Апеляційний господарський суд встановив, що станом на 21.01.2016 р. у відповідача (ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") перед позивачем була наявна заборгованість за вказаним договором поставки у сумі 138403104,49 доларів США, а 23.03.2016 р. відповідачем було сплачено позивачу 886986,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1024 від 23.03.2016 р. Решта суми основної заборгованості за договором поставки № ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. у спірний період (з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р.), як зазначив суд, відповідачем погашена не була. При цьому судом апеляційної інстанції були враховані преюдиціальні факти встановлені у судових рішеннях у справі №910/2034/16 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Метінвест Холдинг" до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" і ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення 3667280899,98 грн основного боргу, 1645755277,47 грн інфляційних втрат, 166874788,76 грн - 3% річних, 2063717408,56 грн пені.

Водночас суд апеляційної інстанції не знайшов правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5000 грн - 3% річних у зв'язку з чим відмовив у позові у вказаній частині.

Апеляційний господарський суд визнав, що пеня за умовами спірного договору поставки нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати, що відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Крім того, суд встановив, що позивачем заявлено до стягнення пеню за загальний період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р., тобто в межах спеціального строку позовної давності, у зв'язку з чим відмовив у застосуванні строку позовної давності до вимог про стягнення спірної пені.

Поза тим, апеляційний господарський суд не встановив наявність виняткових (виключних) обставин, з якими приписи законодавства пов'язують можливість зменшення спірної суми пені. При цьому суд виходив з того, що заборгованість за спірним договором поставки виникла в період з квітня 2012 по серпень 2014 року, тобто, основна заборгованість виникла ще до тих обставин, на які посилається ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" в клопотанні про зменшення пені. Водночас суд врахував ступінь виконання грошового зобов'язання відповідача, який визнав достатньо низьким, з огляду на тривалі спірні правовідносини, а також взяв до уваги матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Скаржник не погоджується із здійсненим судом апеляційної інстанції перерахунком спірних сум 3% річних і пені та посилається на те, що у даному випадку ТОВ "Метінвест Холдинг" повинно було виставити корегуючі рахунки відповідно до умов договору, проте цього не зробило.

Він вважає, що строк позовної давності за вимогами про стягнення пені сплинув та, крім того, наявні підстави для зменшення її розміру на підставі статті 233 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" 23.10.2017 р. подало до Вищого господарського суду України заяву про процесуальне правонаступництво, в якій просило здійснити процесуальне правонаступництво та замінити позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" на підставі статей 512-514, 516 Цивільного кодексу України, статті 25 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, як на доказ заміни кредитора у спірному зобов'язанні, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" надав договір №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 р. про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Метінвест Холдинг" - кредитором і ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" - новим кредитором, за яким новий кредитор набуває права вимоги до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (боржника) за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. (первісний договір), укладений між кредитором і боржником з усіма змінами і доповненнями. ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" до вказаної заяви також було долучено акт прийому-передачі оригіналів документів по договору про відступлення права вимоги №1/020817/17-0539-01 від 02.08.2017 р., письмову згоду ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (боржника) на укладення зазначеного договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до приписів статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, наведені процесуальні приписи надають право заінтересованій особі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною кредитора в зобов'язанні, що у даному випадку і мало місце.

Відтак, враховуючи викладене та зважаючи на приписи наведених норм, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вказаної заяви про здійснення процесуального правонаступництва у даній справі.

ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" у судовому засіданні не заперечувало проти клопотання про заміну сторони правонаступником та зазначило, що у вирішенні вказаного питання покладається на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.12.2010 р. між ТОВ "Метінвест Холдинг" - постачальником та ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (правонаступником якого є ПАТ "Алчевський металургійний комбінат) - покупцем був укладений договір поставки №ГРД-01/10-5001, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця залізорудний концентрат з базовим вмістом заліза 63,70% та базовим вмістом вологи 10,50% виробництва ВАТ "Центральний ГЗК", ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК", а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. Товар може поставлятися з ВАТ "Центральний ГЗК", ВАТ "Північний ГЗК", ВАТ "Інгулецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК" на вибір постачальника.

Поставка товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів, якими, за визначенням наведеним у пункті 2.2 договору, є періоди, упродовж яких ціна товару в доларовому еквіваленті, встановлена у відповідності з пунктом 5.3 договору, залишається незмінною. Контрактний період за цим договором складає 1 квартал.

Строки, об'єми та графіки поставок погоджені сторонами в розділі 4 договору.

В пункті 2.4 договору сторони обумовили об'єм поставки товару у контрактний період, обсяги поставки товару в кожний конкретний контрактний період. При цьому об'єм поставки товару у контрактний період - це сукупність щомісячних обсягів поставки товару (зазначених у пункті 4.1 даного договору) в місяцях, що входять у певний контрактний період.

Згідно з пунктом 3.3 договору, кількість фактично поставленого в рахунок виконання даного договору товару може відрізнятися на +/- 10% (толеранс) від об'ємів поставки товару у відповідному контрактному періоді, вказаних у пункті 2.4 цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору поставка товару за даним договором здійснюється на умовах: FCA - станція Грековатая, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) - для товару виготовленого ВАТ "Центральний ГЗК"; FCA - станція Терни або станція Рядова, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) - для товару виготовленого ВАТ "Північний ГЗК"; FCA - станція Інгулець, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) - для товару виготовленого ВАТ "Інгулецький ГЗК"; FCA - станція Кривий Ріг, Придніпровської залізниці (Інкотермс 2000) - для товару виготовленого ВАТ "Південний ГЗК" у відповідності із даним договором. Поставка товару здійснюється за узгодженими сторонами реквізитами вантажоодержувача, зазначеним покупцем у заявках, оформлених відповідно пункту 4.4 договору.

Пунктом 4.4 вищевказаного договору сторонами обумовлено, що поставка товару здійснюється в об'ємах, визначених у пункті 2.4 договору, протягом всього строку дії договору, на підставі заявок покупця. Покупець до 14-го числа місяця, який передує наступному контрактному періоду (згідно з пунктом 2.2 даного договору), повинен надати постачальнику заявку з зазначенням об'єму поставки на наступний контрактний період (з зазначенням місячного графіку поставки згідно з пунктом 4.1 цього договору), реквізитів вантажоодержувача, а також кількості та власності рухомого складу для перевезення товару. Заявка покупця надається по факсу та/або електронною поштою, з наступним наданням оригінала в строк не більше 10 днів з дати відправки заявки по факсу та/або електронною поштою. Ненадання заявки в обумовлені строки або зазначення в заявці об'ємів менших, ніж вказано у пункті 2.4 договору, є відмовою покупця від закупівлі узгоджених у пункті 2.4 обсягів товару.

Згідно з пунктом 4.7 договору датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).

Вантажоотримувачем за цим договором може бути ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" (код отримувача 3128, станція Дніпродзержинськ, Придніпровська залізниця, код станції 455806) та/або ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (код отримувача 3437, станція Коммунарськ, Донецької залізниці, код станції 506209). Зазначення покупцем в заявці будь-яких інших вантажоодержувачів є відмовою покупця від закупівлі узгоджених у пункті 2.4 обсягів товару (пункт 4.11 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в специфікаціях. Ціна за контрактний період - це фіксована в доларовому еквіваленті ціна товару (без урахування ПДВ, залізничного тарифу та доплат/знижок за зміни якісних характеристик товару), яка діє протягом визначеного контрактного періоду (пункт 5.3.1).

У розділі 6 договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків за договором. Умови оплати: протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включно з днем поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки та включаючи день поставки) припадає на вихідний або святковий день, оплата відповідних партій товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому дню (пункт 6.2 договору).

Згідно з пунктом 6.2.1 договору партія товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за цю конкретну партію товару, перерахована з гривень в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії товару.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що рахунки-фактури на товар виставляються в день поставки партії товару в національній валюті України - гривні, виходячи із перерахунку в гривню ціни товару в доларовому еквіваленті, який діяв в поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом вологи), а також приплат/знижок до ціни товару в доларовому еквіваленті, що діють в поточний контрактний період поставки за зміну якісних характеристик товару (вміст заліза, вміст вологи). При виставленні рахунків-фактур, для цілей перерахунку, ціна товару в доларовому еквіваленті і доплати/знижки в доларовому еквіваленті множаться на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії товару. Для виставлення рахунків-фактур приймається вага партії товару, вказана в залізничній накладній та фактичні якісні характеристики товару (вміст заліза, вміст вологи), що вказані в сертифікаті якості виробника.

Відповідно до пункту 6.2.3 договору у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривні) за конкретну партію товару, перерахована з гривні в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, перевищує еквівалентну доларову вартість партії товару, розрахованої, виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між доларовою величиною фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої з гривень в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару і еквівалентної доларової вартості даної партії, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактично якісних характеристик цієї партії товару, враховується як часткова оплата в доларовому еквіваленті наступної партії товару. Корегування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками та податковими накладними на дату оплати партії товару.

У випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривні) за конкретну партію товару, перерахована з гривні в доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, є меншою еквівалентної доларової вартість цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових приплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик даної партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої з гривень в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути сплачена покупцем у гривні в той же день, по офіційному курсу НБУ UAH/USD на дату оплати. Корегування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками на дату оплати партії товару (пункт 6.2.4 договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 8 договору (пункти 8.1-8.3). Зокрема, пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

В пункті 13.7 договору сторони погодили строк його дії та зазначили, що даний договір вступає в силу з 01.01.2011 р. та діє до 31.12.2015 р.

Суди попередніх інстанцій також встановлено, що 08.02.2017 р. між ТОВ "Метінвест Холдинг" - кредитором та ТОВ "Метінвест - СМЦ" - поручителем був укладений договір поруки №ПР0802217-2, за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (боржником) за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р., укладеним між кредитором та боржником, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплаті пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.

Згідно з пунктом 2.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 5000 грн за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів, штрафів та інших похідних грошових вимог, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Відповідно до пункту 4.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником обов'язків за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. та поручителем за цим договором.

Здійснюючи судовий розгляд справи, суд апеляційної інстанції встановив, з підтвердженням матеріалами справи, що на виконання умов спірного договору поставки в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) позивачем здійснено поставку товару загальною кількістю 5295326,44 т на загальну суму 565696510,98 доларів США, що підтверджується залізничними накладними, актами приймання-передачі продукції, рахунками-фактурами.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх грошових зобов'язань за спірним договором, станом на 21.01.2016 р. заборгованість ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" за поставлений товар складала 138403104,49 доларів США, що в еквівалентному співвідношенні становило 3438528248,88 грн, та станом на 09.03.2016 р. загальна сума заборгованості ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" за поставлений товар складала еквівалент 138403104,49 доларів США, що становило 3667280899,98 грн за офіційним курсом НБУ станом на 09.03.2016 р. (26.4971 за 1 долар США).

ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 23.03.2016 р. було сплачено частину основного боргу в розмірі 886986,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1024 від 23.03.2016 р. з призначенням платежу за залізорудний концентрат зг. дог. ГРД-01/10-5001-015/1298 від 29.12.2010 рахунок №сф-178044 від 27.09.2013 р.

При цьому, судом апеляційної інстанції були враховані преюдиціальні факти встановлені у справі №910/2034/16 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Метінвест Холдинг" до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" і ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення 3667280899,98 грн основного боргу, 1645755277,47 грн інфляційних втрат, 166874788,76 грн - 3% річних, 2063717408,56 грн пені.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2016 р. у справі №910/2034/16 вказаний позов було задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення 886986,74 грн основного боргу та стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг" 1406290120,15 грн основного боргу, 102570 246,69 грн - 3% річних, 42605,23 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг 20000 грн основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.

Між тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі №910/2034/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2016 р. було скасовано в частині стягнень з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат". В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Метінвест Холдинг 3666373913,24 грн основного боргу, 164083559,59 грн - 3% річних, 1540450098,52 грн пені. В іншій частині рішення залишено без змін.

В ході розгляду справи №910/2034/16 господарського суду міста Києва, зокрема, був встановлений факт неналежного виконання ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" грошового зобов'язання за договором поставки ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. у сумі 138403104,49 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Метінвест Холдинг" про стягнення з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 816246731,90 грн пені, 65710228,16 грн - 3% річних, а з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5000 грн - 3% річних на підставі статей 525, 526, 533, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 198, 232 Господарського кодексу України.

Як на підставу позову, позивач посилався на прострочення виконання ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" грошових зобов'язань з оплати вартості товару отриманого за договором поставки від 29.12.2010 р., а тому вважав правомірним покладення на відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування 3% річних та пені за період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р. (тобто за період упродовж якого не виконувалося грошове зобов'язання).

Згідно з приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 Цивільного кодексу України).

Частина третя статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, у розумінні наведених приписів незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтями 611 Цивільного кодексу України і 216 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, передбачені цими кодексами, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд встановив, що ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" було прострочено виконання грошового зобов'язання і період прострочки становить з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р. (спірний період).

Як вже зазначалося, і це було враховано судом апеляційної інстанції, факт неналежного виконання ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" грошового зобов'язання за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. у сумі 138403104,49 доларів США встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі №910/2034/16 (яка набрала законної сили), що в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення та має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Відтак, як встановив суд апеляційної інстанції, станом на 21.01.2016 р. за ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" рахувалась заборгованість за спірним договором у сумі 138403104,49 доларів США.

Між тим, 23.03.2016 р. ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" було сплачено позивачу 886986,74 грн згідно з платіжним дорученням №1024 від 23.03.2016 р. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, доказів сплати решти суми основної заборгованості за договором поставки №ГРД-01/10-5001 від 29.12.2010 р. у спірний період (з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р.) матеріали справи не містять.

Як вже зазначалося, позивач за прострочення виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання нарахував до стягнення з останнього 65710228,16 грн - 3% річних.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, наданий позивачем, та здійснивши власний розрахунок таких нарахувань за спірний період, апеляційний господарський суд встановив, що з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 65517779,18 грн.

При цьому суд зазначив, що при розрахунку 3% річних позивачем не було враховано здійснення часткового погашення боргу у періоді, за який нараховано 3 % річних.

Водночас суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5000 грн - 3% річних за період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р. за їх необґрунтованістю, що, як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржником не оскаржується.

Поза тим, як вже зазначалося, позивач також просив стягнути з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 816246731,90 грн пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15.

Водночас, пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 договору, покупець зобов'язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

Таким чином, як встановив суд апеляційної інстанції, умовами спірного договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період прострочки аж до фактичного моменту оплати. Тобто, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що при розрахунку спірної суми пені позивачем не було враховано часткового погашення боргу, що мало місце у періоді за який її нараховано, зокрема, 23.03.2016 р. сплачено 886986,74 грн згідно з платіжним дорученням №1024, та з огляду на це, перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені за період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р. становить 813863277,66 грн, яка і підлягає стягненню з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь позивача.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що пеня заявлена позивачем до стягнення в межах спеціального строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відтак, у розумінні наведених приписів законодавства стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-1138цс15.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 09.02.2017 р. (згідно з відбитком вхідного штампу суду на позовній заяві), при цьому, ним заявлено до стягнення пеню за період з 09.02.2016 р. по 21.09.2016 р., а отже, остання заявлена в межах спеціального строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, мотивуючи відмову у сплаті спірних сум пені та 3% річних, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" посилався, зокрема, на те, що судами невірно визначена сума простроченого боргу, що, в свою чергу, призвело до невірного обчислення розміру пені і 3 % річних та зазначав, що різниця, яка виникла в зв'язку із коригуванням ціни, що пов'язана із зміною курсу НБУ UAH/USD, може бути сплачена лише після виставлення позивачем коригувальних рахунків-фактур. Втім, оскільки коригувальні рахунки не виставлені, то курсова різниця не є сумою простроченої заборгованості. Відтак, на думку скаржника, пеня та 3% річних повинні нараховуватись виключно на суму простроченого боргу згідно з актом звірки розрахунків (за вирахуванням проплат) у розмірі 1406310120,08 грн.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаним доводам, навівши мотиви, за якими їх відхилив.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто, сторони мають право фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США, євро та іншій іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зважаючи на викладене, якщо в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, і передбачено, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого права, стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день заявлення відповідної вимоги.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.06.2017 р. у справі №910/2013/16.

Посилання скаржника на те, що у даному випадку ТОВ "Метінвест Холдинг" повинно було виставити корегувальні рахунки відповідно до умов договору, чого ним зроблено не було, визнаються неспроможними, оскільки такі рахунки останній має виставити, якщо прострочення боржника не настає і він добровільно сплачує вартість поставленого товару у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника кредитор звертається до суду, то в такому випадку чітко неможливо визначити дату платежу (день фактичної оплати), і відповідно внаслідок невиставлення корегуючих рахунків кредитор у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України не вважається таким, що прострочив, а виконання зобов'язання боржником не може бути відстрочене на цей час.

Водночас визнаються неспроможними і посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Так, згідно з приписами зазначеної норми законодавець передбачив право сторін визначати у договорі порядок нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання і умовами спірного договору поставки сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати. Тобто, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Щодо посилань скаржника стосовно того, що умови договору про те, що пеня нараховується до фактичного моменту оплати, не свідчать про встановлення договором іншого строку нарахування штрафних санкцій, то колегія суддів їх також відхиляє. У розумінні приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) у договорі сторони мають право визначити не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України), а й взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України), в тому числі, зокрема, пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). І в такому випадку пеня нараховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконано до дня, який передує сплаті боргу кредитору. Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі N 3-53гс15.

Інші доводи касаційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки є неспроможними та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду спору судом апеляційної інстанції обставинами.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування, за наведених скаржником мотивів, не вбачається.

Керуючись статтею 25, пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 р. у справі №910/2155/17 залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Здійснити процесуальне правонаступництво у даній справі з ТОВ "Метінвест Холдинг" на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л.Рогач