Постанова № 70000248, 31.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 910/5814/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Консул"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.08.2017за заявоюАкціонерного товариства закритого типу "Консул" про відстрочку виконання рішенняу справі№910/5814/15-г Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидо Акціонерного товариства закритого типу "Консул"пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,за участю представників сторін:від прокуратури:Чирва О.О.,від позивача:не з'явився,від відповідача:Конопля А.М.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2016, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі №910/5814/15-г позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Розірвано договір оренди земельної ділянки вул. Верхній Вал, 28/12 у Подільському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу "Консул", зареєстрований у Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі реєстрації договорів 13.04.2006 за №85-6-00270. Зобов'язано Акціонерне товариство закритого типу "Консул" повернути Київській міській раді земельну ділянку по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва площею 1403 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:85419:0005) вартістю 11 243 363,80грн. у стані придатному для її подальшого використання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/5814/15-г, відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства закритого типу "Консул" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі №910/5814/15-г.

Відповідач, Акціонерне товариство закритого типу "Консул", з прийнятою ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/5814/15-г не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду..

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 31.10.2017 з'явився прокурор та представник відповідача. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства закритого типу "Консул".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (заява №56849/00) суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду" (рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00)).

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що заявником не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Отже, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України, та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, в принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії", заява №30544/96). З тексту постанови апеляційної інстанції вбачається, які саме мотиви заяви Акціонерного товариства закритого типу "Консул" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі №910/5814/15-г були предметом судового розгляду. Зазначена заява розглянута судами з урахуванням предмета спору у даній справі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/5814/15-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Консул" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач