
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02 листопада 2017 року Справа № 922/1513/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Ткаченка О.А., м. Харків на ухвалувід 09.06.2017 господарського суду Харківської області та постановувід 19.07.2017 Харківського апеляційного господарського суду (в частині призначення розпорядника майна)у справі№922/1513/17 господарського суду Харківської областіпро банкрутство публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст", м. Харків розпорядник майна Яковлев Є.В., м. ХарківВСТАНОВИВ:
Подана арбітражним керуючим Ткаченком О.А. (далі - заявник) касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України з наступних підстав.
Як вбачається, вимоги касаційної скарги заявника полягають у скасуванні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 та ухвали господарського суду Харківської області від 19.07.2017 у справі №922/1513/17 виключно в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Яковлева Є.В.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) визначають спеціальний порядок оскарження судових рішень місцевого господарського суду у справі про банкрутство в апеляційному та в касаційному порядку.
Так, згідно з ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство, якими врегульовані питання щодо касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство, у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
При цьому за змістом ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку та, відповідно, зміст резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому положення частини третьої статті 8 цього Закону слід розуміти як такі, що встановлюють деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, що полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про призначення арбітражного керуючого із завершенням відповідного апеляційного провадження.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині призначення розпорядника майна боржника, можливість оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство.
Відповідна правова позиція щодо порядку касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 07.12.2016 у справі № 922/952/13-г, від 27.01.2016 у справі №Б11/009-12, від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15 та згідно зі ст. 11128 ГПК України повинна враховуватись всіма судами України.
За таких обставин заявник позбавлений права на касаційне оскарження вказаної постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити арбітражному керуючому Ткаченку О.А. в прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 922/1513/173 в частині призначення розпорядника майна.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді О.Є. Короткевич В.Я. Погребняк
Судове рішення № 70000149, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 02.11.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/1513/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: