Постанова № 69999235, 31.10.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2547/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року 11.56год.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представника позивача: ОСОБА_3, представника відповідача: ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОЛІТ" про стягнення санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОЛІТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 28400,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1669,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 30069,92 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у ньому.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11 серпня 2017 року ТОВ "ФІТОЛІТ" подало позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік, затверджений наказом Мінпраці України № 42 від 10 лютого 2007 року, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 0 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників 681,6 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 56,8 грн.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році Хмельницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 28400,00 грн. Крім того, нарахована пеня у розмірі 1669,92 грн. (28400,00 х 0,04% (розрахунковий розмір пені) = 11,36 грн. х 147 (кількість днів у періоді з 19.04.2017 року по 12.09.2017 року) = 1669,92 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Згідно з частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частини 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Суд звертає увагу на те, що закон поклав на підприємства, установи, організації обов'язок з самостійного працевлаштування інвалідів, зміст якого визначений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідності до якого працевлаштування здійснюється за зверненням інваліда безпосередньо до роботодавця або за направленням від відповідної державної служби зайнятості. При цьому зміст зобов'язання з працевлаштування інвалідів, визначений нормами статті 18 вказаного Закону не передбачає обов'язку роботодавця здійснювати безпосередній пошук інвалідів з метою їх працевлаштування.

Тобто, передбачений статтею 19 Закону обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів не слід ототожнювати з обов'язком роботодавця здійснювати фактичний пошук інвалідів для їх працевлаштування на створених останнім робочих місцях, оскільки законом на роботодавця такий обов'язок не покладається.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

В силу ст. 5 Закону України "Про охорону праці", умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Як зазначає в судовому засіданні відповідач та враховано судом, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОЛІТ" є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Також на підприємстві виконуються роботи підвищеної небезпеки: роботи із збагачування корисних копалин, відкриті гірничі роботи, маркшейдерські роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями дозволу Управління Держпраці у Хмельницькій області №116.16.68 від 28.04.2016 року, спеціального дозволу на користування надрами Державної служби геології та надр України №4728 від 26.02.2016 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст. 40 Гірничого закону України, до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я, професійної підготовки, кваліфікації, трудової дисципліни в небезпечних умовах.

Працівники гірничих підприємств проходять попередній та періодичні медичні огляди, навчання професій з перевіркою знань відповідно до законодавства України.

Перелік виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими та важкими умовами праці затверджується Кабінетом Міністрів України.

Працівники, до професійної підготовки яких законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо безпеки праці, заздалегідь проходять спеціальне навчання та в установленому порядку одержують свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними.

Із врахуванням зазначеного вище, суд наголошує, що створення робочих місць та працевлаштування інвалідів на гірничих підприємствах з важкими та/або небезпечними умовами праці, яким є ТОВ ФІТОЛІТ", призведе до порушення прав інвалідів, оскільки переважна більшість професій на таких підприємствах відноситься до категорій робіт із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, та до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я, професійної підготовки, кваліфікації, трудової дисципліни в небезпечних умовах.

Тому, суд приходить до висновку, що за обставин, які склалися у спірних правовідносинах, на відповідача не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інваліда на гірниче підприємство з важкими та/або небезпечними умовами праці .

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, у даному випадку, позивачем не доведено суду правомірності нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки докази подані позивачем не підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

в адміністративному позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОЛІТ" про стягнення санкцій та пені відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2017 року о 15 год. 00 хв.

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1