Постанова № 69999071, 26.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 р. № 820/4554/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно заяви від 29.03.2017 року незаконною та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву, надавши відповідний дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що через свого уповноваженого представника звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із заявою від 29.03.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області орієнтованою площею 1,8000 га для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність. Проте, в листі від 28.04.2017 за № Б-8131/0/6-9477/0/21-17 позивачу фактично було відмовлено у зазначеному, оскільки земельний масив, на якому знаходиться вказана ділянка, передбачається для резервування з подальшим виділом земельних ділянок учасникам АТО та членам сімей загиблих, а тому, вирішити поставлене питання буде можливо після повного першочергового забезпечення землею осіб вказаної категорії.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свою правову позицію в повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника управління в інших судових справах.

Протокольною ухвалою судом відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання представника відповідача, з огляду на його необґрунтованість та відсутність доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач через свого представника звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою від 29.03.2017 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,8000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області за межами населеного пункту для подальшої передачі у власність (а.с. 6).

У заяві було зазначено, що вказана земельна ділянка необхідна ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. Крім того, у заяві вказано, що правом на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності в межах норм, встановлених ст. 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 не скористався. До заяви було додано необхідний пакет документів.

Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено уповноважену особу позивача листом від 28.04.2017 за № Б-8131/0/6-9477/0/21-17, про неможливість вирішити поставлене питання по суті, оскільки земельним масивом, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, зацікавилась Харківська обласна громадська організація "Спілка ветеранів АТО"( а.с.8).

Крім того, вказаним листом, серед іншого, було роз'яснено, що Головне управління утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питань учасників антитерористичної операції.

Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, надаючи відповідь про неможливість наразі вирішити питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв, на думку позивача, всупереч норм Земельного кодексу України, який не містить в собі такого цільового призначення земельної ділянки, як "для виділення членам Харківської обласної громадської організації "Спілка ветеранів АТО"

По суті позовних вимог суд зазначає, що такі регулюються Земельним кодексом України.

Так, відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За приписами абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ч.2 ст.116 ЗК України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч.3 ст.116 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, вищезазначеними нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень можливості утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи приписи п.б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, у відповідача не було законних підстав для утримання від прийняття відповідного рішення, що суперечить вищезазначеним нормам права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним управління Держгеокадастру у Харківській області в листі від 28.04.2017 за № Б-8131/0/6-9477/0/21-17 не розглянуто по суті заяву позивача від 29.03.2017 року щодо відведення йому земельної ділянки, за результатами чого не надано дозволу чи вмотивованої відмови у відведенні земельної ділянки, як того вимагають положення ч.7 ст.118 ЗК України, що, в свою чергу вказує на порушення суб`єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивача.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Поряд із цим, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Водночас, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи положення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 29.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_2 від 29.03.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (64240, Харківська область, Балаклійський район, с. Борщівка, вул. Гусинка, 40, код - НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, під. 1, пов. 6, 7, код ЄДРПОУ - 39792822).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников