Ухвала суду № 69998204, 02.11.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"02" листопада 2017 р. справа № 809/1493/17

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу у Калуському районі міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відділу у Калуському районі міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Предметом спору в даній адміністративній справі є бездіяльність відповідача щодо не скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га, за кадастровим номером 2610400000:19:001:0067, яка розташована по вул. Грушевського,107 м. Калуш Івано-Франківської області та згідно рішення Калуської міської ради від 14.12.2015 №29 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Позивач зазначає, що не має наміру набувати права спільної власності на земельну ділянку з ОСОБА_2, а тому вважає, що державна реєстрація земельної ділянки підлягає скасуванню, так як протягом року з дня її здійснення речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У позовній заяві ОСОБА_1, правовідносини, з приводу яких виник спір визначає, публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду. Така позиція позивача є невірною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі та обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір з приводу якого ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду стосується також права на вказану земельну ділянку іншої фізичної особи ОСОБА_2, яке отримане ним на підставі рішення Калуської міської ради від 14.12.2015 №29 про надання земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1, тобто цивільного права. Оскаржувана бездіяльність відповідача щодо не скасування реєстрації земельної ділянки ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією землі.

Оспорювання правомірності набуття фізичною особою земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Правова позиція з такого питання була висловлена Верховним Судом України у постановах від 4 листопада 2015 року, 9 лютого 2016 року, 26 квітня 2016 та 31 січня 2017 (№№ 21-3296а15, 21-5465а15, 21-6579а15 та 817/3053/14).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до відділу у Калуському районі міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, не підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за її позовом до відділу у Калуському районі міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію цією ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3