Ухвала суду № 69997862, 01.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 листопада 2017 р. справа 804/7115/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності та зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності та зобовязання вчинити дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

В порушення ч. 3 ст. 106 КАС України позивачем не додано належним чином оформленого документу про сплату у встановленому порядку та розмірі судового збору.

Порядок обчислення та справляння судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

У відповідності до положень ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, в тому числі фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1600,00 грн.

Згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 05 лютого 2016 року «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобовязати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, позивачем при поданні адміністративного позову були заявлені вісім немайнових вимог.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, за подання адміністративного позову позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі встановленому законодавством.

Також разом із позовною заявою позивачем було надано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що на момент подання адміністративного позову знаходиться під вартою, та відповідно до ч.4 ст.21 Кримінально-процесуального кодексу України здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права гарантовані Конституцією України.

Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не повязаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, повязаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Як вбачається із поданого позову, позивачем не наведено доводів в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до положень п.17 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а також не надано докази належності до категорії осіб взятих під варту у справах, повязаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, та відсутності на особовому рахунку коштів, достатніх для сплати судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 88 КАС України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх від оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Положеннями вищезазначеної статті передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору.

Разом з тим, суд зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору. Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас, відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що враховуючи зазначений вище виклад принципів, встановлених прецедентним правом, Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства").

Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

При цьому, позивач не позбавлений права повторно звернутися з таким клопотанням, у випадку виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення від сплати судового збору.

Крім того, згідно п.22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

Проте, в позовній заяві позивачем не зазначено посадову або службову особу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська бездіяльність якої оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності та зобовязання вчинити дії залишити без руху.

Позивачеві в десятиденний строк, з моменту отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме:

надати суду докази сплати судового збору у відповідних розмірах, сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач: УДКСУ у Чечелівському районі м.Дніпро Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок: 31210206784008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; МФО 805012; призначення платежу судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача);

вказати посадову або службову особу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська бездіяльність якої оскаржується.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Єфанова