Постанова № 69997686, 30.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 167/1084/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 від 09.08.2017 року.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05.10.2017 року, яка не оскаржена та набрала законної сили, справу за позовом Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року допущено у справі заміну первинного відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчим листом №2-а-1513/11 виданим 10.03.2013 року Рожищенським районним судом зобов`язано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 07 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

09.08.2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 з виконання виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03.06.2013 року.

УПФ України в Рожищенському районі, розпорядженням №117792 від 21.11.2014 року, пенсіонеру ОСОБА_3 було проведено нарахування пенсії за рішенням суду, а повна виплата в даний час не здійснена так як в бюджетах Пенсійного фонду на 2014-2017 роки коштів на такі виплати не передбачено.

Рожищенське УПФ вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона суперечить вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

З врахуванням викладеного, позивач просить визнати дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинського В. Є. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 від 09.08.2017 року та скасувати вказану постанову.

Від представника позивача 30.10.2017 року за вх. №11090/17 надійшла до суду письмова заява в якій просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, в поданих письмових запереченнях від 24.10.2017 року за вх. 10797/17 просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», просив розгляд справи проводити без його участі.

Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 22 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Таким чином, оскільки ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05.10.2017 року, яка не оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили, дану справу передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду, а спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, тому розгляд та вирішення цієї справи по суті проведено Волинським окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що винесеною в порядку КАС постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 10.04.2011 року зобов`язано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 07 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

На виконання вказаної постанови Рожищенським районним судом 03.06.2013 року видано виконавчий лист №2-а-1513/11.

16.07.2014 року заступником начальника ВДВС Рожищенського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44061165 з виконання виконавчого листа №2-а-1513/11, виданого 30.06.2013 року Рожищенським районним судом Волинської області.

УПФ України в Рожищенському районі, на виконання вказаної постанови, розпорядженням №117792 від 21.11.2014 року, пенсіонеру ОСОБА_3 було проведено нарахування пенсії за рішенням суду, а повна виплата здійснена не була з посиланням, що в бюджетах Пенсійного фонду на 2014-2017 роки коштів на такі виплати не передбачено.

Тому, 29.05.2015 року в. о. начальника ВДВС Рожищенського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44061165, якою встановлено, що виплата допомоги ускладнюється у звязку з відсутністю коштів, виплата зазначеної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, із даних підстав вказаною постановою визначено виконавче провадження закінчити. При цьому, виконавчий лист було повернуто стягувачу.

08.08.2017 року ОСОБА_3 знову звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №2-а-1513/11.

09.08.2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 з виконання виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03.06.2013 року яка є предметом оскарження в даній адміністративній справі, встановивши боржнику строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів. Дана постанова, як вбачається з оглянутого в судовому засіданні супровідного листа від 09.08.2017 року №04-35/4148 була отримана позивачем 19.08.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частини першої статті 3 вищевказаного закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках в тому числі рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За приписами частини п'ятої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 4 статті 4 Закону визначено у яких випадках державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

На думку суду підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у звязку з тим, що рішення суду виконано до предявлення виконавчого документа до виконання відсутні.

Так, головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 з виконання виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03.06.2013 року, виданого Рожищенським районним судом, у звязку з неповним виконанням боржником такого судового рішення в добровільному порядку.

Оскільки, з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішення суду позивачем було виконано частково лише в частині нарахування підвищення до пенсії, а не виплати, тому у відповідача були всі підстави для відкриття виконавчого провадження. Факт невиплати також підтверджено і в листі Рожищенського УПФ №5390 від 30.08.2017 року, дослідженого в судовому засіданні.

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обовязковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов'язковості виконання рішень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Також, суд не бере до уваги посилання в позові, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються лише органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки згідно вимог діючого законодавства УПФУ в районах в управліннях казначейства не обслуговуються, відкритих бюджетних рахунків в управлінні казначейства не мають, а лише небюджетні, тому відсутня можливість для стягнення (безспірного списання) коштів з рахунків такого боржника.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 41, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 04 листопада 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич