Постанова № 69997645, 01.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 167/960/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Рожищенського обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенське обєднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Рожищенське ОУПФ України Волинської області) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54295549 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн. протиправними та скасування постанови від 03 липня 2017 року ВП №54295549 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року допущено у справі заміну первинного відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_1 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 липня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54295549 та зобовязано стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 2 040 грн.

Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54295549 від 03 липня 2017 року винесена з порушенням чинного законодавства та безпідставно.

З врахуванням викладеного, позивач просить визнати дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г. Г. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54295549 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 040 грн. та скасувати вказану постанову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибула, однак 01 листопада за вх. № 11246/17 подала заяву про розгляд справи за відсутності представника управління.

В поданих письмових запереченнях представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що у звязку з невиконанням боржником у наданий строк рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Представниками сторін подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, у звязку з чим судом на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) постановлено ухвалу про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 22 грудня 2015 року зобовязано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням сум матеріальної допомоги з 09 березня 2015 року.

На виконання вказаної постанови Рожищенським районним судом Волинської області 11 січня 2017 року видано виконавчий лист.

11 липня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до начальника ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа у справі № 167/1473/16-а.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області 30 червня 2017 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 49851744 з виконання виконавчого листа № 167/1434/16-а, виданого 11 січня 2017 року згідно якого рішення суду виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом. При цьому постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28 квітня 2016 року ВП № 46951744 виділити в окреме провадження.

03 липня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54295549 щодо примусового виконання постанови від 28 квітня 2016 року ВП № 46951744 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 040 грн. Постанову отримано 24 липня 2017 року за вх. № 1283/3Р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-19 (далі - Закон № 1404-19).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

В силу положень пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-19 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону № 1404-19 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Статтею 27 Закону № 1404-19 визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною девятою статті 27 Закону № 1404-19 встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього ж Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач у листі № 834/02-10-2 вказує, що виконавчий лист № 167/1434/15-а ним самостійно виконаний 10 лютого 2016 року, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3, однак доказів на підтвердження виплати перерахованої пенсії суду не надано.

Таким чином, підставою для стягнення з Рожищенського обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області виконавчого збору в розмірі 2 040 грн. є невиконання ним рішення суду про зобовязання вчинити певні дії.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що вказане рішення суду боржником виконано у добровільному порядку та в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук