Постанова № 69997633, 01.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 167/907/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_2 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_3 примусового виконання рішень ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року допущено у справі заміну первинного відповідача ОСОБА_3 примусового виконання рішень ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_2 Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.11.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49466393 та зобовязано Рожищенське ОУПФ України Волинської області провести перерахунок пенсії з 13.04.2015 року та виплачувати ОСОБА_4 пенсію з урахуванням сум індексації, згідно довідки про заробітну плату, якою передбачені складові заробітної плати для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» та на які нараховані та сплачено грошові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, в чинній редакції на час призначення пенсії і визначення правовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі. На виконання рішення суду позивачем проведено нарахування пенсії стягувачу відповідно до виданого судом виконавчого листа, а повна виплата здійснена в межах виплатного періоду.

Позивач вважає, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року винесена безпідставно та з порушенням чинного законодавства, а тому просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибула, однак подала заяву про розгляд справи за відсутності представника управління.

В поданих письмових запереченнях представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Так, позивачем у наданий строк рішення суду не було виконано, тому державним виконавцем відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040 грн., копію якої направлено боржнику до виконання. Зазначена постанова отримана боржником 10.05.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 30.06.2017 року державним виконавцем згідно із вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статей 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження.

Представниками сторін подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, у звязку з чим судом на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) постановлено ухвалу про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 04.11.2015 року зобовязано Рожищенське обєднане управління ПФУ провести перерахунок пенсії з 13 квітня 2015 року та виплачувати ОСОБА_4 пенсію з урахуванням сум індексації, згідно довідки про заробітну плату, якою передбачені складові заробітної плати для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» та на які нараховані та сплачено грошові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, в чинній редакції на час призначення пенсії і визначення правовідносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі.

25.11.2015 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49466393 з виконання виконавчого листа №167/1305/15-а, виданого 24.11.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області, із встановленням боржнику ОСОБА_1 обєднаному управлінню ПФУ строку для виконання рішення протягом 10 робочих днів. Дана постанова отримана позивачем 03.12.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду було виконане позивачем 14.01.2016 року, що підтверджується копією розпорядження №138883 від 14.01.2016 року.

30.06.2017 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. у звязку з виконанням боржником рішення суду винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49466393 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 в сумі 127,51 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено частинами першою, другою статті 15 цього ж Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обовязок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як передбачено частиною першою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За приписами частини другої статті 42 цього Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина четверта статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобовязаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у звязку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49466393 з виконання виконавчого листа №167/1305/15-а, виданого 24.11.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області, ОСОБА_1 обєднаним управлінням ПФУ отримано 03.12.2015 року.

Однак позивачем рішення суду було виконане позивачем лише 14.01.2016 року, що підтверджується копією розпорядження №138883 від 14.01.2016 року.

Таким чином, позивачем виконано постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 04.11.2015 року після спливу строку для добровільного виконання рішення суду.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами довів, що державним виконавцем вчинялись виконавчі дії повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання постанови Рожищенського районного суду Волинської області від 04.11.2015 року, а постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №49466393 від 30.06.2017 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 69-72, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяВ.В. Дмитрук