Постанова № 69994347, 17.10.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-944/17

760/17856/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року Солом?янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі: Продан М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП у м. Києві ДПП України лейтенанта поліції Бондаря Руслана Олеговича, Департаменту патрульної поліції м. Києва про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №395654 від 02 липня 2016 року.

Свої вимоги мотивує тим, що інспектор УПП у м. Києві ДПП України лейтенант поліції Бондар Р.О. виніс відносно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №395654 від 02 липня 2016 року, відповідно до якої він, рухаючись на 26 км. на а/д Київ - Чоп, керуючи власним авто НОМЕР_1, нібито рухався у крайній лівій смузі, не маючи намір повертати ліворуч, в той час як інші смуги не були зайняті. Відповідно до даної постанови, інспектор, як зазначає позивач, постановив притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Позивач вважає, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, постанова винесена з порушенням діючого законодавства, оскільки він не порушував ст. 122 КУпАП та мав намір повертати ліворуч і, відповідно до п. 10.4 ПДР, він завчасно зайняв крайню ліву смугу з метою виконати поворот ліворуч, а тому позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, про що надав відповідне клопотання, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 76).

Відповідач інспектор УПП у м. Києві ДПП України лейтенант поліції Бондар Руслан Олегович у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, а тому суд вважав за можливе розглядати справу за його відсутності.

Від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшло клопотання, відповідно до якого представник просить адміністративний позов залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та проводити розгляд без участі представника Департаменту патрульної поліції (а.с.а.с. 66-67).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Згідно ст. 69 ч. 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

З матеріалів справи судом встановлено, що інспектором у м. Києві ДПП України лейтенантом поліції Бондар Р.О. 02 липня 2016 року була винесена постанова серії ПС 2 №395654 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 69).

Як вбачається з даних зазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1, рухаючись на 26 км. на а/д Київ - Чоп, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухався у крайній лівій смузі, не маючи намір повертати ліворуч, в той час як інші смуги не були зайняті, чим порушив вимоги п. 11.5 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.

Згідно вимог п. 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що зазначеного правопорушення не здійснював та не порушував вимоги ст. 122 КУпАП, оскільки мав намір повертати ліворуч і, відповідно до п. 10.4 ПДР, він завчасно зайняв крайню ліву смугу з метою виконати поворот ліворуч. Інспектором при винесенні постанови не було взято до уваги пояснення позивача. Крім того, позивач також посилається на те, що дата винесення постанови зазначена 02 липня, в той час як дата скоєння правопорушення зазначена 03 липня.

Представником Департаменту патрульної поліції надано копію висновку перевірки розгляду скарги гр. ОСОБА_1 від 12.07.2016 року та копію постанови про розгляд скарги у справі про адміністративне правопорушення від 13 липня 2016 року, з яких вбачається що інспектор Бондар Р.М. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова ПС2 № 395654 від 03.07.2016 року винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення позивачем не надано (а.с.а.с. 71, 72).

Крім того, надано копію постанови ПС2 №395654 від 02 липня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 69).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду заперечень на позов, матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з даних оскаржуваної постанови, в ній не зазначено суть і обставини правопорушення, доказів викладених у постанові обставин, та містить виправлення.

Крім того, з матеріалів справи встановлено розбіжності в даті винесення оскаржуваної постанови.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст.ст. 2, 69, 70, 71, 105, 160, 163 КАС України, ст.ст. 7, ч. 2 ст. 122, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до інспектора УПП у м. Києві ДПП України лейтенанта поліції Бондаря Руслана Олеговича, Департаменту патрульної поліції м. Києва про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора УПП у м. Києві ДПП України лейтенанта поліції Бондаря Руслана Олеговича Серії ПС2 № 395654 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., а справу закрити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Л.І. Кізюн