Постанова № 69994284, 03.08.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/1575/17

Справа №760/8851/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2017 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить:визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.05.2017 № 25643/07, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III); зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III) з 10.04.2017, тобто з дати звернення, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією без обмеження її максимального розміру та забезпечити її виплату; стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 640, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує, що 10.04.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III) з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи - 22831,66 грн., відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 05.04.2017 № 18-174зп, у розмірі 90% від суми щомісячного заробітку, починаючи з 10.04.2017.

Листом відповідача від 05.05.2017, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

З наведених підстав позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

24.07.2017 до канцелярії суду надійшло заперечення проти позову від Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 по 30 вересня 2017 - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Стаж роботи ОСОБА_1, що дає право на пенсію за вислугу років, станом на дату звернення, становить 22 роки 2 місяці, що не є достатнім для призначення пенсії.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 9 цього Кодексу, зокрема визначено, що суд при вирішенні справи керується і принципом законності. Частиною 4 цієї статті, зокрема відзначається принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Так, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору чи іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу правову силу.

Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ч. 3 ст. 2 КАСУ встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Статтею 22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» № 1055 від 16.12.2015, яка набрала законної сили 31.12.2015, було затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме: Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва реорганізовано шляхом злиття та створено Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві як правонаступник трьох територіальних управлінь Пенсійного фонду України в м. Києві є відповідачем у цій справі.

Судом встановлено, що 10.04.2017 позивач звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III) з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи - 22831,66 грн., відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 05.04.2017 № 18-174зп, у розмірі 90% від суми щомісячного заробітку, починаючи з 10.04.2017.

Листом відповідача від 05.05.2017, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку зі змінами ЗУ «Про прокуратуру».

На час призначення позивачу пенсії, умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ. Редакція зазначеної статті змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому, внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Такої позиції дотримувався і Верховний Суд України в своїй постанові від 10.12.2013.

Згідно зі ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, перерахунок призначеної пенсії провадиться з таких строків: при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа; при настанні обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15-го числа. У випадках, передбачених статтями 35 і 47 цього Закону, перерахунок пенсії провадиться із строків, зазначених у цих статтях.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору в даному конкретному випадку, суд визначає за ставкою судового збору, яка була визначена на час подання позову.

Оскільки позов задовольняється, то позивачу підлягає відшкодуванню, сплачений ним при подачі позову судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 18, 104-106, 128, 158, 159, 161-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.05.2017 № 25643/07, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -XII ( в редакції Закону від 12.07.2011 № 2663 - III).

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією без обмеження її максимального розміру та забезпечити її виплату з 10.04.2017.

Стягнути з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: