Ухвала суду № 69991010, 31.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5892/17 Головуючий 1 інст. Погасій О.Ф.

Справа № 643/11299/17-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» жовтня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року по справі за виділеними матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2017 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 грудня 2016 року № 1092, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в частині належної малолітній ОСОБА_3 1/3 частині на підставі договору дарування, посвідченого 25 грудня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 № 2064, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 грудня 2015 року, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2016 року, реєстраційний номер 32741581.

У вересні 2017 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої посилалася на те, що на теперішній час квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 згідно договору від 10 квітня 2017 року.

Зазначила, що після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири 02 грудня 2016 року, підписаного нібито нею, квартира вже тричі відчужувалась, в тому числі й за безоплатним договором; до цього часу були розміщені оголошення про її продаж.

Вважала, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду.

Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на будь-який спосіб (купівлі-продаж, дарування тощо), укладення договору оренди квартири, укладення договору довічного утримання квартири АДРЕСА_2; вжити заходи заборони здійснення реєстрації проживаючими будь-яких осіб за адресою: квартира АДРЕСА_1.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено, накладено заборону вчиняти будь-які дії по відчуженню на будь-який спосіб (купівля-продаж, дарування тощо), укладення договору оренди квартири, укладення договору довічного утримання квартири АДРЕСА_1; накладено заборону здійснення Департаментом реєстрації Харківської міської ради реєстрації будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_3.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що в разі задоволення судом позовних вимог жодним чином не вплине на подальшу долю спірного майна з огляду на те, що майно вибуло із володіння сторони оспорюваного правочину, а вимоги про витребування майна від добросовісного набувача позивачем не заявлено; що позивачем не надано доказів, що теперішній власник майна має намір здійснити відчуження цього майна; що заборону здійснення Департаментом реєстрації Харківської міської ради реєстрації будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_4 взагалі є непропорційним заявленим вимогам, грубо порушує права теперішнього власника спірної квартири.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду змінити.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Накладаючи заборону вчиняти будь-які дії по відчуженню на будь-який спосіб (купівля-продаж, дарування тощо), укладення договору оренди квартири, укладення договору довічного утримання квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до розяснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень субєктивних прав, свобод та інтересів відповідача або повязаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обовязком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Матеріали справи свідчать про те, що спір стосується визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в 1/3 його частці.

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували проти того, що справу не розглянуто.

Представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що на теперішній час в спірній квартирі проживає ОСОБА_1 разом з родиною.

Виходячи з того, що спір не вирішено, він стосується фактично нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 і в якому він проживає разом з родиною, правочин, за яким придбано його, оспорюється, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи повно, надавши належну оцінку доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо накладення заборони здійснення Департаментом реєстрації Харківської міської ради реєстрації будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_3, оскільки порушено принцип співмірності. Департамент реєстрації Харківської міської ради не є стороною у справі, до нього будь яких вимог не заявлялось, тому в цій частині ухвала суду підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні заяви ОСОБА_2 в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.313, п.5 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2017 року змінити, скасувавши її в частині накладення заборони здійснення Департаментом реєстрації Харківської міської ради реєстрації будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_3 і в задоволенні заяви ОСОБА_2 в цій частині - відмовити.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Судді колегії