Рішення № 69988467, 01.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/757/17 Номер провадження 22-ц/786/2661/17Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Одринської В.Т.,

Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,

при секретарі Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року

в справі за позовом Кредитної Спілки " Турбота -Полтава" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 правління Кредитної Спілки "Турбота-Полтава" ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №285-С від 08 листопада 2012 року в сумі 37649,45 грн., що складається іззаборгованості за тілом кредиту4350, 00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом9160, 09 грн.;подвійних відсотків - 18320,18 грн.; донарахування суми з урахуванням інфляції - 5185, 20 грн.; 3% нарахувань633,98 грн.

Підстави позову вмотивовує тим, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобовязань по кредитному договору, в звязку з чим виникла вказана заборгованість.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року позовні вимоги Кредитної Спілки " Турбота -Полтава" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволені частково

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки смт. Котельва Полтавської області, 2-й пров. Лісовий, 37, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючої пекарем ТОВ «Агрофірма «Маяк» на користь Кредитної Спілки «Турбота-Полтава» (р/р 2507054600460 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 37863046) заборгованість за кредитним договором №285-С від 08 листопада 2012 року в сумі 23679 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят дев?ять) грн. 27 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: 31215256700001, Банк отримувача: ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку отримувача (МФО): 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням не погодилася відповідач, подала на нього апеляційну скаргу. У скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вказує на те, що кошти в сумі 5000 гривень вона не отримувала, оскільки даний договір був переукладений на суму, не виплачену за договором від 04 липня 2008 року, за умовами якого відповідач отримала 10000 гривень.

Також вказує, що КС «Турбота-Полтава» не набувала статусу фінансової установи та не отримувала ліцензії на надання фінансових послуг відповідно до Закону.

Вважає, що місцевим судом не надано належної оцінки розрахунку заборгованості, що був наданий Кредитною спілкою. Застосовуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшуючи розмір пені до тіла кредиту, судом всупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України та поданої заяви, безпідставно не застосовані наслідки спливу строку позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені. Також вважає, що суд мав можливість зменшити пеню до 500 гривень.

Вказує на безпідставність стягнення 3% річних внаслідок невірного трактування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, та невірний розподіл судових витрат.

Суд, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши правомірність ухваленого судом першої інстанції рішення та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання підлягає до задоволення частково.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2012 року між сторонами був укладений кредитний договір №285-С, відповідно до умов якого КС «Турбота-Полтава» надала відповідачці кредит у розмірі 5000 грн. Позичальник зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування у розмірі 45 відсотків річних.

Пунктом 5.1 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Пунктом 2.1. строк дії кредитного визначений у 12 місяців, тобто з 08 листопада 2012 року по 08 листопада 2013 року.

На виконання умов кредитного договору, 08 листопада 2012 року КС «Турбота-Полтава» видала ОСОБА_2 кредит в сумі 5000 грн. Даний факт підтверджується видатковим касовим ордером №215 про отримання коштів.

Також встановлено, що на момент закінчення строку дії кредитного договору, а саме: на 08 листопада 2013 року, відповідачка належним чином не виконала взяті на себе договірні грошові зобов'язання щодо сплати отриманого кредиту та відсотків за користування ним.

Про наявну заборгованість за кредитним договором КС «Турбота-Полтава» повідомляла ОСОБА_2 листом від 16 березня 2013 року №84, листом від 14 вересня 2013 року №139, листом №182 від 26 листопада 2015 року та в телефонному режимі.

Відповідачем здійснено оплату по кредитному договору в сумі 1000 грн., з яких: 650 грн. - по тілу кредиту та 350 грн. на погашення відсотків.

Станом на 25 липня 2017 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 згідно наданого Кредитною спілкою «Турбота-Полтава» складає 37649 грн.45 коп. та включає в себе: 4350 грн. 00 коп. - залишок несплаченого тіла кредиту; 9160 грн. 09 коп.- заборгованість по процентам; 18320 грн. 18 коп. - подвійні відсотки згідно п.5.3 даного договору; 5185 грн. 20 коп. - донарахування суми з урахуванням інфляції; 633 грн. 98 коп. - нарахування 3%.

Вирішуючи питання обгрунтованості доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 11, 57-66, 212 ЦПК України особа, яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Сторонам належним чином було розяснено їх процесуальні права, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та цими правами сторони розпорядилися диспозитивно.

При розгляді справи суд виступає незалежним та неупередженим і не віддає перевагу жодній із сторін процесу (вимоги ст. 6 Європейської конвенції, в тому числі і щодо розяснення сторонам процесуальних наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій).

Поняття договору позики визначено ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії ( правова позиція ВСУ у справі №6-50цс15 від 24.02.2016).

Відповідачем не надано доказів на спростування факту отримання нею коштів. Підписання видаткового касового ордеру нею не заперечується, як підписання самого кредитного договору.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на недостовірність наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого згідно умов договору, укладеного між сторонами.

Погоджується колегія суддів і з висновками місцевого суду в частині можливості застосування норм ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені з 18320,18 грн. до 4350 гривень, що складає розмір основного боргу (тіло кредиту).

При цьому доводи апелянта щодо необхідності зменшення суми пені до 500 гривень не спростовують обгрунтованості рішення суду в цій частині і не підтверджуються доказами, яким би місцевий суд не надав належної оцінки при ухваленні рішення. Позивачем по справі рішення не оскаржено та в цій частині кредитна спілка погодилась з ним.

Окрім цього, частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасної сплати позичальником суми позики його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення 3% річних та невірне тлумачення судом норм ч.2 ст. 625 ЦК України є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу.

Рішення суду в цій частині є законним, обгрунтованим та підстав для його скасування не має.

Поряд з цим, колегія суддів вважає обгрунтованими посилання апелянта на невірний розподіл судом першої інстанції судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відстрочено сплату судового збору при предявленні позову.

Відповідно до пп.1) п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на час звернення КС «Турбота Полтава» становив 1600 гривень.

Виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог, керуючись нормами ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягають 1006 гривень 24 копійки судового збору, що відповідає 62,89% задоволених позовних вимог.

В той же час, з КС «Турбота Полтава» на користь держави слід стягнути іншу частину несплаченого при подачі позову судового збору в сумі 593 гривні 76 копійок.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року слід змінити в частині визначеного судом першої інстанції розміру судового збору, присудженого для стягнення з відповідача ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року - змінити в частині сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1006 гривень 24 копійки.

Стягнути з Кредитної спілки «Турбота-Полтава» на користь держави несплачений судовий збір в сумі 593 гривні 76 копійки.

В іншій частині рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1