Рішення № 69987460, 30.10.2017, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/519/2017

Справа № 537/1006/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2017 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневича В. І., при секретарі – Головньовій Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, відповідно до якого, прохав суд визнати незаконним та скасувати наказ № 29 від 30.01.2017 року Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про накладення дисциплінарного стягнення на головного економіста ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати наказ № 34 від 10.02.2017 року Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про накладення дисциплінарного стягнення на головного економіста ОСОБА_1; визнати незаконним та скасувати наказ № 24-к від 15.02.2017 року Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста за систематичне порушення трудової дисципліни, згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства; стягнути з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу; Стягнути з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 25000 гривень; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 Григоровича середнього заробітку за один місяць.

25.09.2017 року позивачем ОСОБА_1 було збільшено позовні вимоги, а саме прохав додатково стягнути з відповідача витрати на лікування в період його непрацездатності в сумі 1903,58 гривень.

25.10.2017 року позивачем ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги в частині стягнення з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 28339,28 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 15.12.2016 року між ним та Кременчуцьким міжрайонним управлінням водного господарства був укладений трудовий договір без випробування, шляхом видачі наказу № 186-к від 15 грудня 2016 року. Вказаним наказом його було призначено на посаду головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства. До своїх обов’язків він приступив з 16 грудня 2016 року із часу прийняття на роботу чесно і добросовісно виконував свої професійні обов’язки, завжди дотримувався етики та субординації не допускав порушень трудової дисципліни. З незрозумілих для нього причин з 18 січня 2017 року начальник Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_2 постійно почав від нього вимагати розірвання трудового договору за угодою сторін шляхом подачі ним заяви, але його така дивна пропозиція та поведінка керівника не влаштовувала, тому що в його віці, проблематично та тяжко знайти роботу. На протязі всього часу перебування на посаді головного економіста з боку вказаного керівника проводилась роз’яснювальна робота з ОСОБА_3, яка займає посаду економіста з праці ІІ категорії та є його підлеглим працівником. Дане «роз’яснення» з боку ОСОБА_2 було направлено на дискредитацію його перед колективом Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, також він здійснював підбурювання працівника ОСОБА_4 до не виконання та саботування завдань, які ставились ним на виконання. З 20 січня 2017 року по 29 січня 2017 року та з 31 січня 2017 року по 09 лютого 2017 року він перебував на лікарняному, в зв’язку з чим фізично не міг виконати поставленні йому завдання, а ОСОБА_4 саботувала та не бажала дотримуватись своїх обов’язків, які викладенні в посадовій інструкції економіста з праці ІІ категорії Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства. На вказані дії ОСОБА_4, ним на ім’я керівника установи ОСОБА_2 були направленні відповідні скарги та службові записки від 19.01.2017 року, які не розглянуті та до уваги не прийняті. Але з’явилися накази про покарання його у вигляді дисциплінарних стягнень - «Доган». Наказом Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства № 29 від 30 січня 2017 року за непрофесійне виконання своїх посадових обов’язків, а саме несвоєчасне та неповне подання звітів до Полтавського обласного управління водних ресурсів – оголошено догану. Наказом Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства № 34 від 10.02.2017 року за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в умисному невиконанні своїх посадових обов’язків. а саме: не здійснення обрахунку погодинно та по кубах калькуляцію на роботу екскаватора Е-652Б та ЕО-3211; не внесення в справу статистичної звітності № 02-11 на паперових носіях звіти 1-кд, торги, 2в-оголошено догану. З наказом № 29 офіційно був ознайомлений 10.02.2017 року, а з наказом № 34 не був ознайомлений, а лише отримав його копію 15.02.2017 року. Вважає оголошені йому догани незаконними безпідставними та надуманими з боку відповідача тому, що він не допускав систематичного невиконання покладених на нього трудовим договором обов’язків, не порушував правила внутрішнього трудового розпорядку. Також, вважає що своїми незаконними діями відповідач завдав йому моральну шкоду, яка виразилась у втраті душевного спокою, нормальних життєвих зв’язків, постійному перебуванні у пригніченому та роздратованому стані.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, враховуючи уточнені вимоги, додатково вказуючи, що з 16.12.2016 року він був прийнятий на посаду головного економіста підприємства без іспитового строку, враховуючи його стаж роботи. Працював по 12 годин в день, в тому числі 1 та 8 січня, коли начальник і головний інженер підприємства були у відпустці. Після цього до 12.01.2017 року керівництво вказало йому здати декілька звітів по підприємству, близько 10-15 звітів. На його звернення до ОСОБА_5 – провідного інженера, остання йому відмовили у наданні даних, а саме звіту бухгалтерії, економічної служби і експлуатації. 10.01.2017 року він знову звернувся до ОСОБА_5 за надання даних, однак остання почала на нього кричати в присутності інших працівників. Враховуючи дані обставини і відсутність необхідних даних він здав звіти в Полтаву 12.01.2017 року, але вони були не дороблені. Після цього ОСОБА_2 вказав йому доробити звіти. Однак необхідних даних йому так і не надали і він звіти в належному стані не зробив. Після чого ОСОБА_2 з начальником відділу кадрів ОСОБА_6 перший раз сказав 18 чи 19 січня 2017 року, щоб він писав заяву на звільнення, в зв’язку з чим у нього був стрес і він з 20 січня по 29 січня та з 31 січня по 9 лютого 2017 року перебував на лікарняному. Він намагався робити завдання, при тому, що на підприємстві є економічна служба – він і ОСОБА_7 - економіст з праці 2 категорії, яка підпорядковувалась йому по посадовій інструкції і в разі його відсутності повинна виконувати його роботу, але не тільки не допомагала йому, а й погрожувала. При цьому, завдання по здачі річних звітів вона не робила і 19.01.2017 року він написав на неї службову записку начальнику і ОСОБА_6 казав їй, щоб вона виконувала надані їй завдання, але з того часу останній з ОСОБА_2 почали погрожувати йому і казати, щоб він сам звільнився і все робили для цього. Так, 30.01.2017 року йому огласили догану наказом № 29 буцім то за непрофесійне виконання своїх посадових обов’язків по несвоєчасному та неповному поданню звітів до Полтавського обласного управління водних ресурсів, на що він написав по ньому 8 заперечень, чому не були вчасно здані звіти. Також, 10.02.2017 року, зранку на оперативній нараді ОСОБА_2 надав йому завдання в письмовій формі до 14 години 30 хвилин виконати обрахунок погодинно та по кубах роботи екскаватора, внести статистичну звітність 4-1-кд, торги, 2В, при цьому не давши йому можливості більш детально ознайомитися з завданням, в зв’язку з чим він відмовився розписатися в його отриманні. Враховуючи, що йому заважали працювати в службовому кабінеті, він працював в актовому залі. При цьому в зал два рази приходили начальник з кимось чи комісія, він сказати не може і зачитали йому наказ № 34 від 10.02.2017 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни, а саме за умисне невиконання посадових обов’язків по даному завданню. Вказаний наказ про догану йому в руки не дали, а тільки зачитали. Аналогічним чином, 15.02.2017 року на оперативній нараді зранку йому також начальником було надано завдання на день, яке він не зміг виконати через великий об’єм робіт і відсутності допомоги від ОСОБА_7 та інших служб, в зв’язку з чим в той же день був виданий наказ про його звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни № 24-к. Копію даного наказу як і копію наказу № 34 від 10.02.2017 року він отримав, але з його змістом був не згоден але часу для написання зауважень йому не надали. Прохає врахувати, що начальник управління ОСОБА_2І та начальник відділу кадрів ОСОБА_6 з 18 січня 2017 року почали ставитися до нього з претензіями, постійно погрожували звільнитися самому за власним бажанням, в іншому випадку погрожували звільнити по статті та через оголошення доган, ображали його та виражалися нецензурною лайкою. Під час його хвороби на надали через профспілковий комітет йому матеріальну допомогу на лікування за його заявою на 2500 грн. В останній день роботи ОСОБА_6 не бажав надавати йому на руки копії відповідних наказів і надав тільки через те, що він розписався в отриманні трудової книжки. Вважає вимоги законними і прохає їх задовольнити, з урахуванням уточнених вимог.

Представник позивача за дорученням – адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав вимоги позивача та доповнив, що позивач, крім того, що почав працювати на підприємстві з 16.12.2016 року також хворів з 20.10.по 29.01.та з 31.01. по 09.02 2017 року, не мав за весь час роботи вільного допуску до єдиного комп’ютера в службовому кабінеті з іншими працівниками і тому не мав можливості брати необхідну інформацію по звітам, тощо. Позивачу зранку видавалися завдання з таким об’ємом робіт, які неможливо було зробити до кінця дня, що підтвердив і начальник управління, тобто все робилося для того, щоб безпідставно оголошувати догани позивачу, щоб в подальшому звільнити з роботи, при цьому, незрозуміло причина звільнення, а саме за систематичне порушення трудової дисципліни чи невиконання своїх службових обов’язків.

Представник відповідача - ОСОБА_9 в судовому засідання позовні вимоги позивача з уточненнями не визнала в повному обсязі і пояснила, що за весь час роботи позивача з 16.12.2016 року по 15.02.2017 року, останній постійно не виконував свої службові обов’язки, покладені на нього, як головного економіста. Так, в обов’язки позивача входило подання до Полтавського обласного управління водного господарства річного звіту по підприємству, однак, згідно доповідної записки на ім’я ОСОБА_2 від 30.01.2017 року начальника відділу економіки обласного управління ОСОБА_10 надійшла доповідна записка про подання даного звіту не в повному обсязі, що призвело до викривлення звітності по обласному управлінню. Згідно доповідних записок головного бухгалтера відповідача ОСОБА_11, провідного інженера ОСОБА_5, економіста з праці ОСОБА_12 дані невідповідності виникли з причини невиконання позивачем своїх прямих службових обов’язків і намаганням останнього перекласти відповідальність на інших працівників, в тому числі на ОСОБА_12, яка буцім то не виконувала йог вказівок по складання звіту та ОСОБА_5, яка не надала йому необхідних даних. Враховуючи викладене, наказом № 29 від 30.01.2017 року позивачу була оголошена догана. Аналогічним чином, позивач в подальшому не виконував своїх посадових обов’язків і 10.02.2017 року, коли на оперативній нараді начальником управління йому було видано завдання виконати обрахунок погодинно та по кубах роботи екскаватора, внести статистичну звітність 4-1-кд, торги, 2В, однак останній відмовився розписатися в його отриманні і в той день не знаходився в своєму службовому кабінеті в перебував в актовому залі, постійно розмовляючи по телефону. Враховуючи невиконання даного конкретного завдання, йому було оголошено наказ № 34 від 10.02.2017 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни, а саме за умисне невиконання посадових обов’язків по даному завданню. Аналогічним чином 15.02.2017 року на оперативній нараді зранку позивачу начальником було надано завдання на день, яке останній також не виконав, чим порушив посадову інструкцію, посилаючись на великий об’єм робіт і відсутності допомоги від підлеглої ОСОБА_7 та інших служб, в зв’язку з чим в той же день був виданий наказ про його звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни № 24-к. Стосовно ненадання позивачу матеріальної допомоги в розмірі 2551, 93 грн. в зв’язку з наявними довготривалими та невиліковними хворобами то останній лікувався, згідно лікарняних листків від ГРВІ, що вказує на введення суду в оману, при тому, що дане питання вирішувалося в профкомі, а не керівником підприємства і тому не має відношення до справи. Таким чином, враховуючи викладене, прохають відмовити в задоволенні вимог позивача.

Свідок ОСОБА_2 – начальник Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, в судовому засіданні показав, що позивач з 16.12.2016 року був прийнятий на роботу без іспитового строку, хоча досвіду даної роботи не мав, однак запевнив, що буде навчатися і оволодіє своєю роботою. Враховуючи кінець року і подання всіх необхідних звітів в Полтавське обласне управління водного господарства на початку 2017 року взнав від обласного керівництва, що звіти здані були не в повному обсязі і необхідно їх доробляти, про що він вказав позивачу, однак останній не виконавши роботи, пішов на лікарняний. Однак, вказану роботу по виправленню річної звітності, позивач не зробив і не передав в обласне управління, що призвело до викривлення обласної звітності. Враховуючи доповідну записку начальника відділу економіки обласного управління від 30.01.2017 року та доповідні записки ОСОБА_12, ОСОБА_5 встановлено, що позивач, не виконуючи свої безпосередні службові обов’язки по виготовленню звіту, передоручив їх підлеглим, які виконують іншу роботу, посилаючись на посаду та на те, що йому не надали відповідних даних, які він міг самостійно взяти з наявних звітів, при цьому не надавши письмових пояснень про невиконання роботи по звіту. Враховуючи викладене, наказом № 29 від 30.01.2017 року позивачу була оголошена догана за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в непрофесійному виконання своїх посадових обов’язків. В подальшому, 10.02.2017 року, беручи до уваги відношення позивача до роботи, ним на оперативній нараді позивачу було видано завдання виконати обрахунок погодинно та по кубах роботи екскаватора, внести статистичну звітність 4-1-кд, торги, 2В, однак останній відмовився розписатися в його отриманні і в той день не знаходився в своєму службовому кабінеті в перебував в актовому залі, розмовляючи по телефону. Враховуючи невиконання конкретного завдання, йому було оголошено наказ № 34 від 10.02.2017 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни, а саме за умисне невиконання посадових обов’язків по даному завданню та складені акти про неотримання завдання та перебування не на робочому місці. Аналогічним чином 15.02.2017 року на оперативній нараді зранку ним позивачу було надано завдання на день, яке останній також не виконав, чим порушив посадову інструкцію, посилаючись на великий об’єм робіт і відсутності допомоги від підлеглої ОСОБА_7 та інших працівників управління, в зв’язку з чим 15.02.2017 року ним був виданий наказ № 24-к про звільнення позивача за систематичне порушення трудової дисципліни. Стосовно не надання позивачу матеріальної допомоги в розмірі 2500 грн. рішення приймалось профспілковим комітетом, а не керівником підприємства. Стосовно погроз позивачу з його боку, примушування останнього написати заяву про звільнення за власним бажанням або звільненням по статті, намаганням фізичного впливу по зняттю з нього куртки, тощо, викладене не відповідає дійсності. Прохає відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 – начальник відділу кадрів Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, в судовому засіданні показав, що позивач з 16.12.2016 року був прийнятий на роботу без іспитового строку, враховуючи попередню роботу за спеціальністю на партійних органах, так як останній запевнив, що буде навчатися і оволодіє роботою. Однак, позивач, в подальшому, замість виконання ним своїх безпосередніх обов’язків, почав перекладати свою роботу на підлеглих та доповідати на те, що останні не виконують його вказівок, в тому числі ОСОБА_12, сперечання її з ним, тощо, хоча остання працює на посаді економіста 2 категорії з праці і має свій об’єм роботи по нарахуванню заробітної плати, подання звітів. Він намагався вирішити ці непорозуміння, розмовляючи з усіма сторонами, однак з’ясувалося, що позивач сам не бажає виконувати свою роботу при тому, що знаходиться на робочому місці. Враховуючи кінець року і подання всіх необхідних звітів в Полтавське обласне управління водного господарства на початку 2017 року взнав від керівництва, що звіти здані були не в повному обсязі і необхідно їх доробляти , про що ОСОБА_2 казав позивачу, однак останній пішов на лікарняний не виконавши роботи і передоручивши виконання ОСОБА_12 без погодження з керівництвом. Таким чином, вказану роботу по виправленню річної звітності, позивач не зробив, що призвело до викривлення звітності по області. Враховуючи доповідну записку начальника відділу економіки обласного управління від 30.01.2017 року та доповідні записки ОСОБА_12, ОСОБА_5 було встановлено, що позивач, не виконуючи свої службові обов’язки по виготовленню звіту, передоручив їх підлеглим, які виконують іншу роботу та посилаючись на відсутність інших даних, при цьому не надавши письмових пояснень про невиконання роботи по звіту. Тому наказом № 29 від 30.01.2017 року позивачу була оголошена догана за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в непрофесійному виконання своїх посадових обов’язків. В подальшому , 10.02.2017 року, ОСОБА_2 на оперативній нараді позивачу було видано завдання виконати обрахунок погодинно та по кубах роботи екскаватора, внести статистичну звітність 4-1-кд, торги, 2В, однак останній відмовився розписатися в його отриманні і в той день не знаходився в своєму службовому кабінеті, а перебував в актовому залі, розмовляючи по телефону. Враховуючи невиконання завдання, йому було оголошено наказ № 34 від 10.02.2017 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни, а саме за умисне невиконання посадових обов’язків та складені акти про неотримання завдання та перебування його не на робочому місці. Аналогічним чином, 15.02.2017 року позивачу було надано завдання на день, яке останній також не виконав, чим порушив посадову інструкцію, посилаючись на великий об’єм робіт і відсутності допомоги від ОСОБА_7 та інших працівників управління, з зв’язку з чим 15.02.2017 року начальником був виданий наказ № 24-к про звільнення позивача за систематичне порушення трудової дисципліни. Стосовно не надання позивачу матеріальної допомоги в розмірі 2500 грн. рішення приймалось профспілковим комітетом після розгляду заяви по суті, а не керівником підприємства. Стосовно погроз позивачу з його боку, примушування написати заяву про звільнення за власним бажанням та намаганням фізичного впливу по зняттю з нього куртки, викладене не відповідає дійсності. Прохає відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_12- економіст з праці 2 категорії Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, в судовому засіданні показала, що позивач працював в управлінні з 16.12.2016 року до звільнення на посаді головного економіста. Згідно своїх посадових обов’язків в основному виконує роботу по нарахуванню, обчисленню заробітної плати, за відсутності головного економіста також виконує його обов’язки, тощо. Стосовно роботи позивача то останній, крім того, що перебував на лікарняному, коли знаходився на робочому місці, також постійно передоручав їй свою роботу, при тому, що вона постійно була зайнята своєю роботою, тобто останній намагався таким чином працювати тільки надаючи вказівки, при тому , що мав можливість самостійно отримувати необхідні дані з бази підприємства, тощо. При цьому, позивач постійно створював конфліктні ситуації, ображав як її, так і іншим працівників, тощо. Вона ніколи не ображала позивача та не поводилася з останнім не коректно. Стосовно тверджень щодо неможливості його доступу до єдиного в кабінеті комп’ютера не відповідають дійсності. В присутності її складалися акти про відмову позивача в отриманні завдань керівництва, не перебування на робочому місці на підприємстві, тощо.

Свідок ОСОБА_5 – головний інженер - гідротехнік Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, в судовому засіданні показала, що позивач працював в управлінні з 16.12.2016 року до звільнення на посаді головного економіста. Згідно своїх посадових обов’язків вона забезпечує технологічну роботу підприємства. Стосовно виконання позивачем своїх службових обов’язків останній постійно передоручав свою роботу підлеглій ОСОБА_12, хоча вона була зайнята своєю роботою по нарахуванню, обчисленню заробітної плати, тощо, тобто намагався працювати тільки надаючи вказівки та вимагаючи від неї також надавати йому дані, які не стосуються її роботи, а є звітністю економістів, при тому, що мав можливість самостійно отримувати необхідні дані з бази, тощо. Вона неодноразово вказувала позивачу де потрібно брати необхідні йому дані, однак він нічого не робив з цього. Позивач намагався створювати конфліктні ситуації, ображав підлеглих та інших працівників. В присутності її складалися акти про відмову позивача в отриманні завдань керівництва, не перебування на робочому місці на підприємстві, тощо.

Свідок ОСОБА_13 – завідуюча складом Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства, в судовому засіданні показала, що позивач працював в управлінні з 16.12.2016 року до звільнення на посаді головного економіста. Вона разом з позивачем, ОСОБА_12 перебували в одному робочому кабінеті, в якому знаходився один комп’ютер. Всього у правлінні працювало 20 осіб, які займали всього 8 кабінетів. Стосовно виконання своїх службових обов’язків позивач постійно передоручав свою роботу підлеглій ОСОБА_12, хоча вона була зайнята своєю роботою по нарахуванню та обчисленню заробітної плати. Він постійно казав, що вона повинна виконувати всі його вказівки, при цьому сам на робив свою роботу, а тільки надавав вказівки та вимагав від інших надавати йому дані, які він мав можливість самостійно отримувати з комп’ютера. Раніше, вони всі в кабінеті користувалися комп’ютером і ніколи не виникало будь яких суперечок стосовно цього, тільки з приходом позивача почалися конфлікти, сварки, позивач намагався створювати не робочу обстановку, ображав підлеглу ОСОБА_12 та інших працівників, підслуховував їх розмови, здійснював без їх дозволу записи на диктофон, намагався з’ясовувати особисте життя кожного, тощо, тобто створював негативну атмосферу. В присутності її складалися акти про не перебування на робочому місці на підприємстві, тощо.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, зясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, вислухавши думку представників сторін по справі, приходить до наступного:

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 3 ч.1ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, звільнення працівника з роботи на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу можливо лише за сукупністю таких обставин:

1) невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

2) таке невиконання трудових обов'язків має систематичний характер;

3) раніше працівника вже притягували до дисциплінарної відповідальності за невиконання трудових обов'язків.

Частиною 2 ст.147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч.1ст.147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору.

Зокрема, у справі про звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України, суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 зазначеної постанови, за передбаченими п.3 ч.1ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Відповідно до положень Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету праці СРСР від 20.07.84 р. N 213, які є чинними, порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання, з вини працівника, покладених на нього трудових обов'язків.

Відповідно до ст.. 148-149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до наказу № 186-к від 15 грудня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства з 16 грудня 2016 року, з окладом згідно штатного розпису.

Наказом начальника Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства № 29 від 30.01.2017 року про дисциплінарне стягнення, головному економісту ОСОБА_1 було оголошено догану.

Наказом начальника Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства № 34 від 10.02.2017 року про дисциплінарне стягнення, головному економісту ОСОБА_1 було оголошено догану.

Наказом начальника Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства № 24-к від 15.02.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного економіста за систематичне порушення трудової дисципліни, яке виразилось в систематичному невиконанні без поважних причин своїх трудових обов’язків, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП Укарїни.

З доповідної записки від 25.01.2017 року начальника відділу економіки Полтавського обласного управління водних ресурсів ОСОБА_10 вбачається, що економічною службою Кременчуцького міжрайонного управління водних ресурсів річний звіт станом на 25.01.2017 року поданий не в повному обсязі, а також 06.01.2017 року направлено звіт за формою 1-торги Держводагенства України з іншими даними, що призвело до викривлення звітності за формою 1-торги за 2016 рік у Полтавському облводресурсів.

З наказу № 29 від 30.10.2017 року про оголошення догани вбачається, що ОСОБА_1 головному економісту Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства оголошено догану за несвоєчасне та не в повному поданні звітів до Полтавського обласного управління водних ресурсів, що призвело до викривлення звітності в Полтавському обласному управлінні водних ресурсів і станом на 30.01.2017 року звіти не виправленні.

Від підпису про ознайомлення з наказом відмовився, посилаючись на те що йому потрібен час для ознайомлення, що підтверджується відповідним актом від 10.02.2017 року, копія отримана 10.02.2017 року.

Відповідно до посадової інструкції головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водних ресурсів (далі Інструкція), зокрема в п. 2.8 зазначено, що головний економіст організовує та забезпечує підготовку оперативної, періодичної, відомчої та статистичної звітності по виробничій діяльності, з праці і подання її в належні строки по установлених формах у вищестоящі організації та відповідні органи.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції, головний економіст відповідає за порушення строків подання місячних, квартальних і річних звітів по встановлених формах відповідним органам.

Відповідно до розпорядження Полтавського обласного управління водних ресурсів від 05.01.2017 року № 01-4/18 форми звітів та пояснювальні записки і подаються в паперовому вигляді керівником бухгалтерської служби особисто і в термін до 12.01.2017 року.

Як вбачається з пояснення ОСОБА_1, останній не надав обґрунтованого пояснення, щодо порушення строків подачі звітів, а також щодо повноти відправки звітів, що призвело до викривлення статистичної звітності, тому суд вважає, що даний наказ про винесення догани винесено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки відповідно п. 3.1. Інструкції ОСОБА_1 відповідальний за подання статистичних звітів.

З наказу № 34 від 10.02.2017 року про оголошення догани ОСОБА_10 с. Г. вбачається, що 10.02.2017 року не виконав свої посадові обов’язки, а саме: не обрахував погодинно та по кубах калькуляцію на роботу екскаватора Е-652Б та ЕО-321; не вніс в справу Статистична звітність № 02-11 на паперових носіях звіти 4-1-кд, торги, 2В, за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в умисному невиконанні своїх посадових обов’язків ОСОБА_1 оголошено догану.

Від надання пояснень та від ознайомлення з наказом під підпис відмовився, що підтверджено відповідними актами від 10.02.2017 року.

З наказу № 24-к від 15.02.2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 вбачається, що 15.02.2017 року не виконав свої посадові обов’язки, а саме: не обрахував витрати на визначення вартості подачі 1 куб. м. води по Градизькій зрошувальній системі насосних станцій СА-2, СА-3, СА-4, СА-5; не вніс в справу Статистична звітність № 02-11 на паперових носіях звіти 4-1-кд, торги, 2В (повторне завдання 10.02.2017 року), тому за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в систематичному невиконанні без поважних причин своїх посадових обов’язків, а саме: за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в непрофесійному виконанні своїх посадових обов’язків, несвоєчасному та неповному подані звітів до Полтавського обласного управління водних ресурсів (наказ від 30.01.2017 року № 29 – догана); за порушення трудової дисципліни, яке виразилось у невиконанні своїх посадових обов’язків (наказ від 10.02.2017 року № 34 - догана); за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в систематичному о 15620 при оголошенні інженером підготовки кадрів ОСОБА_6 змісту наказу від 10.02.2017 року № 34 «Про дисциплінарне стягнення» щодо винесення йому догани. Відмовився від ознайомлення з наказом під підпис; невиконання своїх обов’язків 15.02.2017 року, ОСОБА_1, головного економіста, звільнено 15.02.2017 року, згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Від надання пояснень та від ознайомлення з наказом під підпис відмовився, що підтверджено відповідними актами від 15.02.2017 року.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення.

Як вбачається з наказу № 34 від 10.02.2017 року та 24-к від 15.02.2017 року до ОСОБА_1 було застосовано всупереч вимог чинного законодавства два стягнення догана і звільнення за невиконання одного і тож завдання, а саме за те, що він не вніс в справу Статистична звітність № 02-11 на паперових носіях звіти 4-1-кд, торги, 2В, що є грубим порушення вимог чинного законодавства.

Також, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, що головному економісту ОСОБА_1 10.02.2017 року та 15.02.2017 року було надано робочі завдання, які потребують для виконання значного проміжку часу до кількох днів, а тому виконати їх в день надання завдань він не мав можливості.

Також, керівником управління ОСОБА_2 не приймались до уваги та не враховувались при винесенні догани 10.02.2017 року та наказу про звільнення скарги від 15.02.2017 року, скарги, рапорти, службові записки подані ОСОБА_1, на його ім’я, щодо невиконання його підлеглою ОСОБА_7 окремих доручень, хоча відповідно до її посадової інструкції, її безпосереднім керівником є головний економіст, вона свою роботу узгоджує з головним економістом і виконує його окремі доручення, а також начальником управління не надана належна правова оцінка, при цьому доповідні записки інших працівників враховувались при винесенні наказів, що свідчить про упередженне ставлення керівництва управління до ОСОБА_1, та не може свідчити про повне, об’єктивне, та неупереджене розслідування даних випадків.

Також в наказі про звільнення від 15.02.2017 року міститься посилання на порушення трудової дисципліни зі сторони ОСОБА_1 за відмову від ознайомлення з наказами під підпис, при цьому, суд зазначає, що ознайомлюватися чи не ознайомлюватися з наказом це є право працівника, а не обов’язок.

Також, в наказах від 10.02.2017 року та від 15.02.2017 року не з’ясовано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода.

Всупереч положенням ст. 149 КЗпП України відповідачем не було дотримано порядку застосування дисциплінарного стягнення, та не з’ясовано в повній мірі обставин невиконання позивачем посадових обов’язків.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнення за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.148-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Тому, наказ № 34 від 10.02.2017 року про дисциплінарне стягнення є незаконним і підлягає скасуванню.

З врахуванням всього вищевказаного, суд приходить до висновку, що наказ № 24-к від 15.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки не доведено, що позивач ОСОБА_1 відповідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, систематично не виконував своїх посадових обов’язків головного економіста.

Відтак, ОСОБА_1 слід поновити на посаді головного економіста Кременчуцького міжрайонного водного господарства з 16.02.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та від 11 червня 2014 року, а також в постанові Верховного Суду України від 23.10.2012 року № 6-87цс11,від 14 вересня 2016 року по справі № 6-419цс16

Отже, розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 суд бере до уваги довідку про доходи Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства № 01-02/161 від 03.03.2017 року про середній розмір заробітної плати головного економіста ОСОБА_1 за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року, а також період за який потрібно провести розрахунок з 16.02.2017 з дня наступного за днем звільнення по 30.10.2016 року по день винесення рішення суду.

Таким чином, за період з 16.02.2017 року по 30.10.2017 року за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заробітної плати, яка обчислюється, виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 154,18 грн. х 174 роб. днів = 26827,34 грн.

Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Таким чином, суд, вважає, що внаслідок неправомірної дій відповідача, позивач зазнав моральних страждань, що виразилась у втраті душевного спокою та порушенні життєвих зв’язків, при цьому суд не бере до уваги пояснення позивача, як причино-наслідковий зв’язок між його хворобою та доганами, звільненням з посади, оскільки відповідно до повідомлення № 92/10-1 від 17.02.2017 року КЗ «Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1» ОСОБА_1 з 20.01.2017 року по 27.01.2017 року та з 31.01.2017 року по 09.02.2017 року знаходився на амбулаторному лікуванні з приводу гострої респіраторної інфекції, підтвердженої висновками лікарів інфекціоністом та отоларингологом,що не є наслідком нервових переживань, тому з урахуванням всіх обставин справи суд визначає до відшкодування 3000 грн. моральної шкоди, які на підставі ст. 237-1 КЗпП слід стягнути з відповідача.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 1903,58 гривень витрачених позивачем на лікування, оскільки дані вимоги не стосуються предмету спору.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягаються стягненню судові витрати на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 640 гривень, та на користь держави судовий збір в сумі 2560 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 212, 213, 215, 209, 218 ЦПК України, ст. ст. 118,235, 237-1 КЗпП України, Постанова Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 34 від 10.02.2017 року Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про накладення дисциплінарного стягнення на головного економіста ОСОБА_1.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 24-к від 15.02.2017 року Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста за систематичне порушення трудової дисципліни, згідно пункту 3 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства з 16.02.2017 року.

Стягнути з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.02.2017 року по 30.10.2017 року включно в сумі 26827,34 грн. з урахуванням виплачених сум на посаді головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства.

Стягнути з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

Стягнути з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 в сумі 640 грн.

Стягнути з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь держави судовий збір в сумі 2560 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді головного економіста Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства допустити до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. І. Хіневич

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2017 року.