Постанова № 69984585, 03.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5218/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/952/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 03.11.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 та представника митниці ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого директором УАСП «Канс», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0278/12500/17 від 02.06.2017 року, валюту у розмірі 5000 євро повернуто ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 02.06.2017 року о 08:30 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав літаком авіакомпанії «МАУ» до м. Барселона, Іспанія, рейсом №PS991 та своїми діями він обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», йому було задано запитання щодо наявності в нього предметів, які підлягають декларуванню, на що останній відповів, що не має таких, після чого пасажиру було задано питання про наявність у нього готівки, на що пасажир відповів, що має 10000 євро. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення та запропоновано предявити всі готівкові кошти, де ним була видана готівка в розмірі 15 000 євро, що знаходилась в одному із відділень ручної поклажі пасажира. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто і вивозилась для особистих потреб. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ними «білої лінії» до інспектора митниці не звертався. З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено по 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 5 000 євро.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій вважає, що постанова не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства. Суд однобічно та упереджено підійшов до накладення стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації обмежених до переміщення валютних цінностей, поверхнево вивчив обставини справи та не надав їм належної правової оцінки. Апелянт впевнений, що при співставленні валюти, пропущеної ОСОБА_2 під час здійснення митного контролю, та суми, яка підлягає конфіскації, можна дійти висновку про дотримання критерію пропорційності у разі застосування додаткового стягнення у виді конфіскації валюти, разом з цим, зазначає, що жодним чином не було встановлено, що застосування конфіскації валюти буде для ОСОБА_2 «індивідуальним надмірним тягарем». Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не зявився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін.

Представник Київської митниці ДФС ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обовязковість рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобовязана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обовязково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного субєкта у кожній справі на підставі безпосередньо зясованих обставин і фактів.

Однак, ігноруючи норми чинного законодавства України, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_2 від конфіскації предметів порушення митних правил, при цьому, будь-якої оцінки щодо наявності у нього обставин, які складуть «індивідуальний і надмірний тягар» при конфіскації вилучених коштів не зробив.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суду не надано будь-яких доказів які підтверджують факт наявності «індивідуального і надмірного тягаря» у ОСОБА_2 при конфіскації вилучених у нього коштів.

Так, суду не надано доказів про доходи та фінансові статки ОСОБА_2, який відповідно до наданої довідки з 2014 року працює на посаді директора ТОВ «КАІС».

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомив працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповів, що має при собі 10 000 євро. Згодом же видав 15000 євро. Під час його опитування працівниками митниці пояснив, що кордон перетинає приблизно 10 разів на півроку, митні правила йому відомі, свою вину у вчиненні порушення митних правил він визнає.

При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність хвороби та бажання пройти обстеження і лікування за кордоном, не може бути безумовним доказом того, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 дане правопорушення вчинив ненавмисно, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.

При прийнятті рішення апеляційний суд також враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 були відсутні дозвільні документи на переміщення валюти через митний кордон України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2017 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2, скасувати.

Прийняти нову, якою громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Харків, постійно проживає: Україна, м. Харків, вул. Чернишевського, б. 30, кв. 32, місце роботи: директор УАСП «Канс», паспорт громадянина України для виїзду за кордон: ЕР028997, виданий 05 червня 2012 р., орган, що видав: 6302, персональний номер: НОМЕР_1, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0278/12500/17 від 02.06.2017 року валюти у розмірі 5 000 (пять тисяч) євро в дохід Держави Україна.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Харків, постійно проживає: Україна, м. Харків, вул. Чернишевського, б. 30, кв. 32, місце роботи: директор УАСП «Канс», паспорт громадянина України для виїзду за кордон: ЕР028997, виданий 05 червня 2012 р., орган, що видав: 6302, персональний номер: НОМЕР_1, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Харків, постійно проживає: Україна, м. Харків, вул.. Чернишевського, б. 30, кВ. 32, місце роботи: директор УАСП «Канс», паспорт громадянина України для виїзду за кордон: ЕР028997, виданий 05 червня 2012 р., орган, що видав: 6302, персональний номер: НОМЕР_1, на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 17 гривень 28 копійок.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива